Сабіха Гьокчен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сабіха Гьокчен
тур. Sabiha Gökçen
Sabiha gokcen2.jpg
Народилася 22 березня 1913(1913-03-22)[1]
Бурса, Хюдавендігар, Османська імперія[1]
Померла 22 березня 2001(2001-03-22)[1][2] (88 років)
Анкара, Туреччина[1]
Поховання Військовий цвинтар Джебеджіd
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність льотчиця, військовослужбовиця
Alma mater Üsküdar American Academyd
Знання мов турецька
Батько Мустафа Кемаль Ататюрк
Нагороди

Сабіха Гьокчен (тур. Sabiha Gökçen22 березня 1913(1913-03-22)[1], Бурса, Хюдавендігар, Османська імперія[1] — 22 березня 2001(2001-03-22)[1][2], Анкара, Туреччина[1]) — турецька льотчиця, прийомна дочка Мустафи Кемаля Ататюрка. У 23 роки стала першою в Туреччині пілоткою та першою туркенею—військовою пілоткою — винищувачкою. Одна із восьми прийомних доньок Ататюрка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Згідно з турецькими джерелами та інтерв'ю самою Сабіхою Гьокчен, вона була дочкою Мустафи Іззет Бея та Хайрійе Ханим, які були етнічними боснійцями. Журналіст Грант Дінк написав статтю «Таємниця Сабіха-Хатун», в якій колишня мешканка Газіантепа, Ріпсіме Себілджян, стверджувала, що була родичкою Гьокчен, маючи на увазі її вірменський родовід. Офіційні турецькі джерела й інша прийомна дочка Ататюрка, Улько Адатепе (загинула в автокатастрофі 1 серпня 2012 року), оскаржили цю версію.

Кар'єра і знайомство з Ататюрком[ред. | ред. код]

Зі своїм екіпажем
З Ататюрком

Під час відвідування Ататюрком Бурси в 1925 році Сабісі було 12 років. Ознайомившись з її життєписом і дізнавшись про її бідне та важке життя, Ататюрк вирішив удочерити її, при цьому попросивши дозволу у її брата, так як Сабісі належало переїхати до палацу президента в Анкарі, де вона буде жити з іншими дочками Ататюрка — Зехрою, Афет і Рукією. Дівчинка закінчила початкову школу в Анкарі та Ускюдарський коледж для дівчаток (тур. Üsküdar Kız Lisesi) у стамбульському районі Бешикташ.

Після введення закону про прізвища, 19 грудня 1934 року народження, Ататюрк дав їй прізвище Гьокчен (тур. Gök — небо). Однак в той час Сабіха не мала нічого спільного з небом і літаками.

Ататюрк часто приділяв увагу авіації, також стежив за фондом турецької Аеронавігаційної Асоціації. Сабіха була разом з Ататюрком на церемонії відкриття льотної школи Türkkuşu («Турецькі пташки») 5 травня 1935 року, частиною якої було авіашоу планерів і парашутистів, запрошених із зарубіжних країн. Пізніше Ататюрк запитав Сабіху, чи хоче вона стати льотчиком, вона кивнула, сказавши: «Так, дійсно, я готова прямо зараз». Ататюрк доручив директору льотної школи Фуаду Булдже зареєструвати Гекчен як першу жінку-стажиста, незабаром вона отримала ліцензію пілота. Разом з сімома іншими студентами Гекчен послали в СРСР для курсу макетування літака нерухомого крила. Коли Сабіха була в Москві, вона дізналася, що Зехра померла, і негайно повернулася назад в Туреччину, залишивши навчання на деякий час.

На початку 1936 року Ататюрк переконав її вступити до Академії Повітряних сил для того, щоб вона стала першою жінкою — військовим пілотом в Туреччині. Вона поліпшила свої навички і добре управляла бомбардувальниками і винищувачами на авіабазі в Ескішехір, набула льотний досвід в навчаннях, що проводилися в Егейському та фракійському регіонах Туреччини в 1937 році. У тому тому ж році вона взяла участь у військовій операції проти повстання дерсімських курдів. Іноді стверджується, що вона стала першою в світі жінкою — військовим пілотом, але це не правда, так як значне число жінок стали військовими пілотами на десятиліття раніше Гекчен, наприклад Євгенія Шаховська або Марі Марвінг.

В 1938 році виконала п'ятиденний політ навколо балканських країн. Пізніше вона була призначена головним тренером льотної школи Türkkuşu при Аеронавігаційній асоціації Туреччини, де служила до 1955 року і стала членом виконавчого органу Асоціації. Облетіла весь світ за 28 років до 1964 року. Вона написала книгу «Життя по шляху Ататюрка», яка була видана в 1981 році турецькою Аеронавігаційною асоціацією, до сторіччя з дня народження Ататюрка.

Протягом своєї кар'єри в турецьких Повітряних силах Гекчен пілотувала 22 різних типи літаків протягом більш ніж 8 000 годин, з них 32 години були бойовими вильотами.

Операція «Дерсу»[ред. | ред. код]

У 1937 році в Тунджелі проходить операція «Дерсу» для придушення повстань проти влади, багато людей були вбиті. Що стосується інциденту, то в інтерв'ю Сабіха Гекчен в 1956 році заявила: «Стріляйте у все живе! Ми отримали наказ. Ми тримаємо козу на вогні, навіть їжу повстанців».

Балканський тур[ред. | ред. код]

Балканський тур (1938) тривав у повітрі 5 днів. Ідея повітряного туру виникла на пропозицію Сабіхи Гекчен, балканські члени делегації в Анкарі прийняли цю пропозицію. Маршрут проходив через Стамбул, Афіни, Софію і Бєлград. Після виконання показового польоту з Бухареста в Стамбул 22 червня, учасники екіпажу були нагородженні медалями «Білі Орли». Цей балканський тур викликав велику увагу преси до себе, а особливо тим, що льотчиком була жінка.

Пам'ять[ред. | ред. код]

•Другий міжнародний аеропорт Стамбулу, на азійській стороні, названий в її честь — Стамбул-Сабіха Гьокчен

•Обрана як єдина жінка-пілот для плакату «20 найвідоміших льотчиків в історії», виданого повітряними силами США в 1996 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]