Савинці (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Савинці
Savynci gerb.png
Герб Савинців
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Балаклійський район
Рада Савинська селищна рада
Код КОАТУУ: 6320255700
Основні дані
Засноване 1671 — Перші історичні відомості про Савинську слободу
Статус з 1959 року
Площа 8,76 км²
Населення 6830
Густота 636,320 осіб/км²
Поштовий індекс 64270
Телефонний код +380 5749
Географічні координати 49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д. / 49.40472; 37.05972Координати: 49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д. / 49.40472; 37.05972
Висота над рівнем моря 101 м
Водойма Річка Сіверський Дінець
Відстань
Найближча залізнична станція: Савинці
До обл. центру:
 - залізницею: 110 км
 - автошляхами: 110 км
Селищна влада
Адреса 64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, смт Савинці, вул. Леніна, 43
Голова селищної ради Костомаров Віталій Олександрович
Карта
Савинці is located in Україна
Савинці
Савинці
Савинці is located in Харківська область
Савинці
Савинці
Савинці is located in Балаклійський район
Савинці
Савинці

Савинці — селище міського типу Балаклійського району Харківської області над р. Дінцем, 6830 мешканців (2008; 8300 меш. — 1970). Цукроварня, заснована в 1962 р., одна з більших в Україні, переробляє 20 000 центнерів цукрового буряка на добу. До складу Савинської селищної ради входить смт Савинці та с. Довгалівка.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Савинці знаходиться на лівому березі Сіверського Дінця при впадінні в неї річки Савинка, поруч сосновий ліс. Розташоване за 20 кілометрів (на схід) від Балаклії.

Населені пункти: Савинці, Довгалівка, Раківка і Морозівка впритул примикають один до одного.

Через селище проходить залізниця, станція Савинці, яка зв'язує Донбас з Харковом та іншими центрами країни.

Історія[ред.ред. код]

Цікава історія виникнення і забудови селища, поява якого зв'язана з часами заселення Слобідської України, коли для охорони південних кордонів Російської держави від кримських татар створювалася військово-сторожова служба.

Але ще до селища тут існувала сторожка, де за старшого був козак Сава Рак. У разі появи татар люди розпалювали багаття, яке було видно сусіднім постам, і ті повідомляли далі: «Козаки Сави знак небезпеки подають». Отож частину Савинців, яка лежить у долині Сіверського Дінця, називають Раківкою, в пам'ять козака Сави Рака.

У 1671 році на постійне поселення тут стало сто сімей «черкас» на чолі з сотником Гаврилом Могилкою. Вони збудували слободу і назвали, мабуть, теж на честь Сави — Савинською.

Якими були Савинці в перші роки заснування? Князь Мажуров у 1682 році записав: «…не доїжджаючи Савинського города за версту, на Савинському броді збудований острожок (17 сажень навколо), і в тому острожку зведені сторожеві башти (8 сажен навколо), і біля того броду поставлені надовби… На Савинському городищі на броді поправлені старі надовби 160 сажен, та валом обвалені, та загорода 70 сажен. В 1672 році в Савинцях збудовано перший храм.»

Довгий час Савинці були сотенним містечком Харківського, а згодом — Ізюмського полку. На початку XIX століття тут було створено військове поселення, а після його скасування жителів перевели до розряду державних селян, кріпаками вони не були. Але більшість населення жила у великих злиднях і йшла у найми до поміщиків та куркулів або на заробітки в Таврію та на Кубань.

В архітектурі селища виділяються три двоповерхові будинки ІІ пол. XIX століття. Один з них, по вулиці Леніна, 65, був зведений як пересильна тюрма. Тут в'язні, що йшли етапом з Ізюма на Харків, робили перепочинок. Сидів у цій пересилці і славний син українського народу поет Павло Арсенович Грабовський (1864–1902), багато інших політичних в'язнів. Ще й досі шлях, який веде з Савинців до Балаклії, люди називають етапним.

Цікаве походження двоповерхових будинків, у яких колись жили поміщики, а тепер розміщені виконком Савинської селищної Ради та житлово-комунальне господарство.

…Стояла колись на території сучасного парку дерев'яна церква. Задумали парафіяни замінити її цегляною, зібрали гроші, закупили в Ізюмі і перевезли у Савинці 300 тисяч штук цегли. Поміщики запросили з Харкова інженера-будівельника нібито для консультації, добре підпоїли його, дали солідного хабара та умовили сказати громаді, що цегла для будівництва церкви не придатна.

Селяни повірили і не знали, що ж тепер його робити з цеглою? Тоді поміщики Середін та Отцович заявили, що вони «виручать» громаду, куплять у неї цеглу, але без вартості перевезення. Оскільки інших покупців не було, цеглу із збитком для громади продали поміщикам, які й збудували собі будинки, що стоять уже понад сто років.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках, кількість встановлених жертв у Савинцях та Довгалівці — 588 людей[1].

Підприємства[ред.ред. код]

  • ВАТ «Савинський цукровий завод»
  • Балаклійський елеватор (Cargill), колишній Комбікормовий завод
  • «Савинський елеватор»

Культура[ред.ред. код]

  • Савинський Будинок Культури
  • Савинська дитяча бібліотека

Люди[ред.ред. код]

Історичні особи
Сучасники

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.