Савинці (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Савинці
Savynci gerb.png Savynci prapor.png
Герб Савинців Прапор Савинців
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Балаклійський район
Рада Савинська селищна рада
Код КОАТУУ: 6320255700
Основні дані
Засноване 1671 — Перші історичні відомості про Савинську слободу
Статус з 1959 року
Площа 8,76 км²
Населення 5570 (01.01.2017)[1]
Густота 636,320 осіб/км²
Поштовий індекс 64270
Телефонний код +380 5749
Географічні координати 49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д. / 49.40472; 37.05972Координати: 49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д. / 49.40472; 37.05972
Висота над рівнем моря 101 м
Водойма Річка Сіверський Дінець
Відстань
Найближча залізнична станція: Савинці
До обл. центру:
 - залізницею: 110 км
 - автошляхами: 110 км
Селищна влада
Адреса 64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, смт Савинці, вул. Леніна, 43
Голова селищної ради Костомаров Віталій Олександрович
Карта
Савинці. Карта розташування: Україна
Савинці
Савинці
Савинці. Карта розташування: Харківська область
Савинці
Савинці
Савинці. Карта розташування: Балаклійський район
Савинці
Савинці

Савинці — селище міського типу Балаклійського району Харківської області над р. Дінцем, 6830 мешканців (2008; 8300 меш. — 1970). Цукроварня, заснована в 1962 р., одна з більших в Україні, переробляє 20 000 центнерів цукрового буряка на добу. До складу Савинської селищної ради входить смт Савинці та с. Довгалівка.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Савинці знаходиться на лівому березі Сіверського Дінця при впадінні в неї річки Савинка, поруч сосновий ліс. Розташоване за 20 кілометрів (на схід) від Балаклії.

Населені пункти: Савинці, Довгалівка, Раківка і Морозівка впритул примикають один до одного.

Через селище проходить залізниця, станція Савинці, яка зв'язує Донбас з Харковом та іншими центрами країни.

Історія[ред. | ред. код]

Цікава історія виникнення і забудови селища, поява якого зв'язана з часами заселення Слобідської України, коли для охорони південних кордонів Російської держави від кримських татар створювалася військово-сторожова служба.

Але ще до селища тут існувала сторожка, де за старшого був козак Сава Рак. У разі появи татар люди розпалювали багаття, яке було видно сусіднім постам, і ті повідомляли далі: «Козаки Сави знак небезпеки подають». Отож частину Савинців, яка лежить у долині Сіверського Дінця, називають Раківкою, в пам'ять козака Сави Рака.

У 1671 році на постійне поселення тут стало сто сімей «черкас» на чолі з сотником Гаврилом Могилкою. Вони збудували слободу і назвали, мабуть, теж на честь Сави — Савинською.

Якими були Савинці в перші роки заснування? Князь Мажуров у 1682 році записав: «…не доїжджаючи Савинського города за версту, на Савинському броді збудований острожок (17 сажень навколо), і в тому острожку зведені сторожеві башти (8 сажен навколо), і біля того броду поставлені надовби… На Савинському городищі на броді поправлені старі надовби 160 сажен, та валом обвалені, та загорода 70 сажен. В 1672 році в Савинцях збудовано перший храм.»

Довгий час Савинці були сотенним містечком Харківського, а згодом — Ізюмського полку. На початку XIX століття тут було створено військове поселення, а після його скасування жителів перевели до розряду державних селян, кріпаками вони не були. Але більшість населення жила у великих злиднях і йшла у найми до поміщиків та куркулів або на заробітки в Таврію та на Кубань.

В архітектурі селища виділяються три двоповерхові будинки ІІ пол. XIX століття. Один з них, по вулиці Леніна, 65, був зведений як пересильна тюрма. Тут в'язні, що йшли етапом з Ізюма на Харків, робили перепочинок. Сидів у цій пересилці і славний син українського народу поет Павло Арсенович Грабовський (1864–1902), багато інших політичних в'язнів. Ще й досі шлях, який веде з Савинців до Балаклії, люди називають етапним.

Цікаве походження двоповерхових будинків, у яких колись жили поміщики, а тепер розміщені виконком Савинської селищної Ради та житлово-комунальне господарство.

…Стояла колись на території сучасного парку дерев'яна церква. Задумали парафіяни замінити її цегляною, зібрали гроші, закупили в Ізюмі і перевезли у Савинці 300 тисяч штук цегли. Поміщики запросили з Харкова інженера-будівельника нібито для консультації, добре підпоїли його, дали солідного хабара та умовили сказати громаді, що цегла для будівництва церкви не придатна.

Селяни повірили і не знали, що ж тепер його робити з цеглою? Тоді поміщики Середін та Отцович заявили, що вони «виручать» громаду, куплять у неї цеглу, але без вартості перевезення. Оскільки інших покупців не було, цеглу із збитком для громади продали поміщикам, які й збудували собі будинки, що стоять уже понад сто років.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках, кількість встановлених жертв у Савинцях та Довгалівці — 588 людей[2].

Підприємства[ред. | ред. код]

  • ВАТ «Савинський цукровий завод»
  • Балаклійський елеватор (Cargill), колишній Комбікормовий завод
  • «Савинський елеватор»

Культура[ред. | ред. код]

  • Савинський Будинок Культури
  • Савинська дитяча бібліотека

Люди[ред. | ред. код]

Історичні особи
Сучасники

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Мартиролог. Харківська область, ст. 301-

Посилання[ред. | ред. код]