Савоя (історичний регіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Савойя)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савоя
Прапор[d]
Drapeau de la Savoie.svgBlason duche fr Savoie.svg
Зображення
Катойконім Savoyard і Savoisien
Офіційна мова французька
Гімн Les Allobrogesd
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Столиця Шамбері
Адміністративна одиниця Савоя
Верхня Савоя
Кількість населення 1 250 423 осіб
Адміністративно-територіально поділяється на Верхня Савоя (1860), Савоя (1860), Mont-Blancd (1792), Lémand (1798)
Часовий пояс UTC+1
Спільний кордон із Женева, Вале, Валле-д'Аоста, П'ємонт, Верхні Альпи, Ізер, Ен
Мова, яку використовують Франко-провансальська мова
Площа 10 416 км²
Розташування на мапі
Позиційна карта
Категорія мап на Вікісховищі d
CMNS: Савоя у Вікісховищі

Координати: 45°34′12″ пн. ш. 5°54′42″ сх. д. / 45.57000000002777540° пн. ш. 5.91180000002777817° сх. д. / 45.57000000002777540; 5.91180000002777817

Савоя — французький регіон.

Саво́я[1] (лат. Sapaudia, фр. Savoie, італ. Savoia) — історична область у південно-східній Франції та Північній Італії.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Герцогство Савоя

Савоя вперше згадується в IV ст. н. е. як місцевість у Римській Галлії. У 443 р. з дозволу римлян область зайняли залишки переможених гунами бургундців, які зробили її вихідним пунктом для подальших завоювань у долині Рони.

Після розпаду монархії Каролінгів Савоя ввійшла до складу Бургундії. У 1032 р. вона разом із Бургундією підкорилася владі німецьких королів. На той час Савойське графство перебувало під владою графа Гумберта Білорукого. Його син Одо за допомогою шлюбу, укладеного в 1050 році з Адельгейдою, дочкою і спадкоємицею Манфреда, Туринського маркграфа, об'єднав під одною владою Савою і П'ємонт.

Савойські графи в боротьбі між гвельфами і гібелінами були постійними союзниками імператорів. Їм вдалося розширити свої спадкові володіння як в Італії, так і в Альпійській області (нині Швейцарія). Граф Петро II († 1268) приєднав до Савої нинішній кантон Во. За його племінників, Томаса III і Амадея V, П'ємонт і Савоя розділилися. Амадею V, граф Савойський, було надано звання імперського князя. Амадей VII (13831391) приєднав 1388 року до Савої графство Ніццу. Його син Амадей VIII у 1416 році отримав від імператора Сигізмунда титул герцога Савойського. У 1418 році згасла п'ємонтська гілка того ж роду, і П'ємонт знову об'єднався з Савоєю. У 1422 році імператор подарував у лен герцогу Савойському графство Геную.

У 1434 р. Амадей VIII склав із себе владні повноваження. П'ять років по тому він був обраний папою під ім'ям Фелікса V, але в 1449 р. зрікся тіари. Син Амадея VIII Людовик (14341465) установив законом нероздільність Савої і П'ємонту.

У 15301536 р., за герцога Карла III, Савоя втратила Женеву, Во та інші володіння в Швейцарії. У 1536 р. французи під час війни з імператором Карлом V зайняли Турин, потім майже весь П'ємонт і Савою; тільки в 1559 р. Еммануїл Філіберт, син Карла III, встиг назад відвоювати свої родові володіння, крім деяких фортець, які були повернуті йому пізніше. Його управління може вважатися кінцем феодальної системи і початком освіченого абсолютизму. Його син Карл-Еммануїл I (15801630), честолюбний і неспокійний, втягнув країну в численні війни, особливо з Францією. Герцог Віктор-Амадей II у війні за іспанську спадщину приєднався спершу до Людовика XIV, потім (1703) перейшов на бік Австрії. Унаслідок цього майже вся його держава була зайнята французами, і тільки перемога Євгенія Савойського при Турині (1706) відновила його владу.

За Утрехтським миром 1713 р. Віктор-Амадей II отримав Монферрат, значну частину герцогства Міланського і острів Сицилію, з титулом короля. У замін Сицилії, яка в 1718 р. була завойована іспанцями, він отримав за Лондонським договором 1720 острів Сардинію. Відтоді Савоя, П'ємонт і Сардинія становили єдине Сардинське королівство.

У 1860 році сардинський король Віктор-Еммануїл II у винагороду за приєднання до його королівства Парми, Тоскани, Модени і Романьї, поступився Франції Савоєю разом із Ніццою. Була дотримана формальність плебісциту, але приймались заходи, щоб він виявився на користь приєднання. Поступка цією територією викликала велике роздратування проти уряду; його висловив у дуже різкій формі уродженець Ніцци сам Гарібальді. Приєднана до Франції, Савоя утворила два департаменти: Савої та Верхньої Савої.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Савоя (історичний регіон)

Примітки[ред. | ред. код]