Савур-могила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Савур-Могила 2014

Координати: 47°55′22″ пн. ш. 38°44′25″ сх. д. / 47.9229861° пн. ш. 38.7405389° сх. д. / 47.9229861; 38.7405389 Саву́р-моги́ла — височина в східній частині Донецької області, висотою 277,9 м над рівнем моря, за 12 км на південь від міста Сніжне. Розташована на потрійному стику меж Луганської, Донецької областей та державного кордону України (Ростовська область РФ). Перебуває в межах регіонального ландшафтного парку «Донецький Кряж».

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «савур» походить від тюркського «сауир», у слов'янській вимові «саур, савур» — степова височина зі згладженим вершком круглої форми неначе кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауир»). Народна етимологія пояснює її назву як назву могили козака Савура або Сави чи Савки, який загинув на височині в нерівному бою з ординцями.

Легенди та перекази[ред.ред. код]

Існує українська легенда про козака Савура, який:

«стояв на чатах біля вежі й запізно помітив татар, які підкралися до козацької сторожі. Козаки не встигли запалити діжки. Відважний січовик вступив у бій. Побратими довго не підпускали чужинців до вежі. Щоби повідомити сусідні чати про напад татар, козак Харциз обілляв себе смолою і підпалив. Як тільки полум'я обійняло сміливця, побратими стали відступати. Татари оточили Савура, та він не здавався, а відбивався. Бусурмани накинули на нього аркан, стягли з коня та посікли шаблями. І тут вся земля навкруги загула. На місці бою виросла велика могила. Рідна земля піднялася, щоб далі було видно живе полум'я. Гул і світло вогню почули на Січі. Запорожці примчали на допомогу. Вони поховали порубане тіло Сави-Савура на горбі й шапками насипали вершину могили.»

За іншою легендою, Клим Савур був молодим селянином, над нареченою якого поглумився місцевий пан. Савур став народним месником і зібрав людей навколо себе. Вони грабували панів та роздавали награбоване бідним. За цією легендою після смерті Савура люди також насипали шапками над його могилою високий курган. З цією легендою пов'язаний ще один топонім — Леонтіївський ліс, названий за ім'ям Леонтія, брата Савура[1].

Відомо й декілька варіантів козацької думи «Втеча трьох братів з міста Азова, з турецької неволі» про втечу трьох братів з турецької твердині Азова, згідно з якою на Савур-могилі помер покинутий старшими наймолодший брат. Для героїв цієї думи Саур-Могила була символом свободи, і вони прагнули до неї[1].

« А третя — буйний вітер із ніжок валяє.
До Савур-могили доходжає,
На Савур-могилі безпечно оддихать лягає [2]
 »
« То теє промовляв,До Савор-могили прибував,
Од голоду, ран знемагав,

Під Савор-могилою спочивав.[3]

 »
« Отоді ж то до Савур-могили добігали,
І на Савур-могилі три дні й три ночі спочивали[4]
 »

Крім цієї легенди, побутують інші легенди та думи. Кобзарі співали, що на Савур-могилі поховано козацького героя Морозенка. Одна з козацьких чатових сторож була на Савур-могилі.

« Ой, повели Морозенка на Савур-могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку, на свою Вкраїну!»
 »

Історія[ред.ред. код]

Друга світова війна[ред.ред. код]

У роки Другої світової війни проходили запеклі бої за контроль над Савур-могилою, як важливою стратегічною висотою. У 1941—42 р. її захищали радянські війська, а влітку 1943 тут був головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті. Бої тут були одні із найзапекліших. Тільки в серпні 1943 року радянським військам вдалося взяти висоту. На згадку про ці події тут створено меморіальний комплекс.

Незалежна Україна[ред.ред. код]

  • У 2008 році закладено капсулу з повідомленням прийдешньому поколінню, яку мають розкрити у 2043 році на честь 100-річчя визволення Донбасу від військ Третього Рейху.
  • Кожного року на День перемоги 9 травня на Савур-могилі під державним синьо-жовтим і червоним бойовим прапорами проходили урочистості за участю представників української влади, громадських та ветеранських організацій.

Антитерористична операція на сході України (2014)[ред.ред. код]

У 2014 році була захоплена терористичною організацією «ДНР», та була місцем активних боїв під час проведення АТО. В липні 2014 року висота почала грати ключову роль під час блокування силами ДНР угруповування сил АТО.

21 серпня 2014 року стела зазнала руйнівного впливу артилерії та остаточно впала.[5]

8-9 вересня з ознаками нелюдських тортур надійшли тіла українських військових, які загинули під час боїв проти терористів. Волонтери, повідомляють, що випадків, коли над військовими знущалися терористи, достатньо. Останки бійців, котрі  знайшли на місці польового табору біля Савур-Могили: тіла  спотворені до невпізнання. Офіцер сил військово-цивільної співпраці Юрій Стоянський: «Там були сліди катувань — відрубані фаланги пальців, руки викручені, куски тіл, сліди удушшя були»[6]. Терористи жорстоко катували українських полонених захисників Савур-Могили. За перший тиждень вересня знайдено тіла 18 загиблих українських воїнів біля Савур-Могили, повідомив керівник волонтерів, голова Союз «Народна пам'ять» Ярослав Жилкін. Також виявлено братську могилу, в якій поховано не менше п'яти осіб[7].

За 13-14 вересня пошукова група ВГО «Народна пам'ять» виявила під Іловайськом 26 тіл загиблих українських військових:

«За останній час співробітники організації знайшли останки 39 тіл військовослужбовців України: 18 в районі Савур-Могили, 21 — в районі Іловайська, де робота триває. Останні вісім останків воїнів були виявлені в Іловайську прямо на полі, поряд з розбитою бронетехнікою»[8].

6 жовтня 2014-го пошуковці ВГО «Народна пам'ять» виявили тіла шістьох українських військових поблизу Саур-Могили, всі тіла знаходилися в окопі посеред поля, присипані землею[9].

9 жовтня радник міністра оборони Олександр Данилюк повідомив, що має підтвердження щодо складання іспитів курсантами Коломенського вищого артилерійського командного училища — здійснювали артилерійські обстріли українських позицій на Савур-Могилі: «Отримано підтвердження, що в артилерійських обстрілах українських позицій на Савур-Могилі з території РФ, брали участь в тому числі курсанти Коломенського вищого артилерійського командного училища, які в такий спосіб здавали державні іспити»[10].

Меморіальний комплекс на Савур-могилі[ред.ред. код]

На Савур-Могилі у 1969—1975 роках було споруджено меморіальний комплекс на честь військових Червоної Армії, що відвоювали Донбас під час Другої світової війни. Скульптори — Флоріан Коцюбинський, Іван Горовий, Ксанфій Кузнецов, архітектори — Михайло Потипако, Анатолій Ігнащенко, Іван Козлинер. Частина комплексу була зруйнована влітку 2014 року під час інтервенції російських військ в Україну.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]