Саву (народ)
| Саву | |
|---|---|
 Група шляхетних саву (архівне фото) | |
| Кількість | 175 тис. (2010)[1] |
| Ареал |
 Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до: | сумбанці, енде, мангараї |
| Мова | саву, індонезійська |
| Релігія | християнство, традиційні вірування |
Са́ву (сабу, гаву, індонез. Suku Sabu) — народ в Індонезії, на островах Саву, що входять до числа Малих Зондських островів.
Розселення[ред. | ред. код]
Острови Саву розташовані між островами Сумба на заході та Тимор на сході. Більшість саву живе на головному острові архіпелагу, що також називається Саву, решта на сусідньому невеличкому острові Райджуа, в районах Вайнґапу і Мелоло на узбережжі острова Сумба та в місті Купанг на острові Тимор.
Острови Саву є частиною провінції Східна Південно-Східна Нуса, утворюючи в її складі окремий округ Сабу-Райджуа (індонез. Kabupaten Sabu Raijua).
Чисельність[ред. | ред. код]
У межах провінції Східна Південно-Східна Нуса саву в 2010 році налічували 172 916 осіб (3,70 % населення провінції)[1]. Офіційна статистика Індонезії зараховує їх до числа народів Східної Південно-Східної Нуси. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[1].
За оцінкою 1997 року саву налічували 110 тис. осіб, з них близько 30 тис. осіб за межами островів Саву[2].
Мова[ред. | ред. код]
Говорять мовою саву (гаву), що належать до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і поділяється на 5 територіальних діалектів: себа (геба), тиму (диму), ліае, месара (мегара), райджуа[2]. Поширена також індонезійська мова.
Релігія[ред. | ред. код]
Віруючі саву — християни (протестанти), частина зберігає традиційні вірування. Масове навернення на християнство розпочалось лише в 1970-ті роки, до того всі саву сповідували традиційну релігію Джингі Тіу, яка лежить в основі соціальної організації саву.
Формально Джингі Тіу вважається гілкою індуїзму, але це пов'язано з тим, що ця релігія є однією з п'яти офіційно визнаних в Індонезії .
Ритуали Джингі Тіу покликані з'єднувати людей з їх предками, а через них звертатись до бога. Саву звертаються до них з проханням благополуччя, дощу, гарного врожаю, народження дітей, дитинчат тварин. При цьому читають священні тексти й залишають жертви на хатніх стовпах або на певних каменях.
Кожна з традиційних областей острова має (або мала в минулому) свою раду священиків традиційної релігії, яка називається моне-ама, а також власний ритуальний календар.
Історія[ред. | ред. код]
У доколоніальні часи на Саву існувало принаймні шість незалежних князівства: Териву, Ліае, Диму, Менія, Себа і Месара. Особливість їх устрою полягала в тому, що князівства були побудовані на релігійних засадах. Першість серед них належала Териву, головному й найшанованішому релігійному центру острова. У XVI ст. Териву втратило політичну самостійність, але зберігало першість у релігійних справах. У XIX ст. Менія увійшла до складу Себа, лишилося 4 князівства.
Португальська та голландська колоніальна присутність майже оминула архіпелаг Саву. 1756 року Голландська Ост-Індійська компанія підписала офіційні угоди з правителями савуанських князівств, але присутність на острові голландців була мінімальною. Натомість місцеві жителі наймалися на службу в колоніальних військах. У XVIII—XIX ст. на базі військових гарнізонів виникають поселення саву на островах Тимор, Флорес і Сумба.
На початку XX ст. Себа отримала перевагу над рештою князівств, її правитель став називатися раджею, а правителі інших князівств стали його намісниками з титулом фетор.
Господарство[ред. | ред. код]
Основне традиційне заняття саву — землеробство, в окремих районах поливне. Вирощують рис, сорго, кукурудзу, просо, бульби, бобові. Залиті водою поля декілька разів розпушують, переганяючи ними буйволів.
Саву збирають сік лонтарової пальми (Borassus flabellifer), роблять з нього солодкий сироп та вино.
Розводять буйволів, коней, кіз, птицю, у тому числі бійцівських півнів. На узбережжі поширене рибальство.
Розвинені ткацтво, плетіння.
Суспільство[ред. | ред. код]
Суспільство саву є білінійним. З одного боку, існують локалізовані патрилінійні роди (уду) та їх лініджі (керого), з іншого суспільство поділяється на дві матрилінійні половини (губі), які розпадаються на підгрупи (віні). Чоловік може взяти собі за дружину жінку, яка належить до того ж віні або хоча б губі, що і його мати. Тому саву багато уваги приділяють генеалогії людини. Рівень генеалогічних знань на Саву є досить унікальним і утворює основу соціальних і колективних спогадів та основи усної історії.
Сім'я нуклеарна, шлюб моногамний. Подружжя живе в сім'ї чоловіка, але до виплати викупу має проживати в сім'ї дружини.
Земля, як правило, належить роду (уду) або лініджу (керого).
Поселення[ред. | ред. код]
Села саву мають купчасте планування, зовні оточені кам'яними стінами. По центру розташовується майдан з храмом та кам'яними святинями. Нові села мають лінійне планування.
Хати мають каркасно-стовпову конструкцію, прямокутні в плані, з двосхилим дахом. У період польових робіт ставлять тимчасові хижі прямо в полі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, M. Sairi Hasbullah, Nur Budi Handayani, Agus Pramono. Demography of Indonesia's Ethnicity. Institute of Southeast Asian Studies, 2015. ISBN 978-981-4519-87-8 (англ.)
- ↑ а б Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Hawu. A language of Indonesia, архів оригіналу: (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- А. А. Бернова. Хаву. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 588. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Geneviève Duggan. The Genealogical Model of Savu, Eastern Indonesia. Journal of Indonesian Social Sciences and Humanities, vol. 2, 2009, ISSN 1979-8431, pp. 163–177. (англ.)
- Geneviève Duggan. Research on Savu, eastern Indonesia: History (англ.)
- Geneviève Duggan. Research on Savu, eastern Indonesia: Religion and social organisation (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Geneviève Duggan. Research on Savu, eastern Indonesia (англ.)
- Geneviève Duggan. Commensality and food prohibition: Mnemotechniques on the island of Savu, eastern Indonesia. Indonesia and the Malay World, Vol. 39, 2011, Iss. 113: Memoryscapes in Indonesia, ISSN 1363-9811, pp. 103–122 (англ.)
- Savu Islands. Lavalon Bar & Hostel Kupang, NTT Tourist Information Center (англ.)
- Sabu Island. Tourism Web of Kupang Regency (англ.)