Савченко Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іва́н Григо́рович Са́вченко (18 лютого (2 березня) 1862(18620302), Роменський повіт Полтавської губернії, тепер Сумська область — 3 листопада 1932) — український патолог, мікробіолог та імунолог родом з Полтавщини.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив медичний факультет Київського університету і до 1895 року працював у ньому. Учень Г. М. Мінха, сподвижник І. І. Мечникова[1]. Був у закордонному науковому відрядження до Інституту ім. Пастера (1896 рік), де працював над проблемою фізичної природи та механізму фагоцитозу.

З 1896 по 1919 рік працював у Казанському університету, екстраординарний професор кафедри загальної патології (з 1897 року). Першим почав викладати студентам бактеріологію (1903 рік), створив Бактеріологічний інститут. У 1905 році оприлюднив повідомлення про своє відкриття скарлатинозного токсину.

У 1919 році повернувся на Полтавщину. У 1920 році виїхав на Кубань, професор Кубанського Університету в Краснодарі з 1920 року(з 1922 року — медичного інституту), викладав загальну патологію і медичну мікробіологію. Був засновником та директором Кубанського хіміко-бактеріологічного інституту.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

1893 року разом із Д. Заболотним зробив на собі небезпечний дослід: випив живу холерну культуру, після попередньої пробної імунізації, щоб довести ефективність імунізації через рот (цим досвідом покладено було початок методам ентеровакцинації).

У галузі теоретичної імунології велике значення для науки) має цикл праць: Савченко та його співробітники з фагоцитози. Савченко працював також над організацією протиепідемічної служби на Кубані (боротьба з малярією, черевним тифом, скарлатиною).

Основні праці[ред.ред. код]

Опублікував понад 100 наукових праць, які були присвячені інфекційній патології, імунітету, фагоцитозі, онкології, патологічній гістології, дослідженню прокази, холери, сибірки, поворотного тифу, ревматизму, пневмонії та ін. Зокрема:

  • Несколько слов о палочке доктора Е. В. Ворониной и о клинических формах заболеваний, ею вызываемых. — Кубан. науч.-мед. вестн., 1922, № 1-6, С. 9-14.
  • К патогенезу тропической малярии по сывороточным реакциям иммунитета. — Юго-Вост. вестн. здравоохр., 1924, № 3-4, С. 147–148.
  • Специфическая реакция связывания комплемента при малярии. — Тр. Кубан. окр. маляр. станции. Краснодар, 1926, С. 1011–1021.
  • К вопросу о микробицидности сывороток гаметоносителей по отношению к формам шизонтов при malaria tropica. — Тр. Кубан. окр. маляр. станции. 1926, С. 33-39.
  • К учению о лихорадке. — Казан.мед. журн., 1926, № 5/6, С. 524–531.
  • Специфическая реакция отклонения комплемента при малярии и ее практическое применение. — Тр. 9 Всесоюз. съезда бактер., эпид. и сан. врачей. Л., 1926, С. 219.
  • Реакция отклонения комплемента при malaria quartana. — Казан. мед. журн., 1929, № 3, С. 272–273.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]