Савченко Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савченко Іван Михайлович
Народження 5 червня 1916(1916-06-05)
Секуряни, Хотинський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть 21 лютого 1995(1995-02-21) (78 років)
  Косів, Івано-Франківська область, Україна
Поховання Косів
Країна  Російська імперія
 Румунське королівство
 СРСР
 Україна
Навчання Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1950)
Діяльність різьбяр по дереву
Відомі учні Смолянець Іван Макарович
Працівник Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Член Національна спілка художників України
Партія КПРС
Роботи в колекції Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
Нагороди
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Іван Михайлович Савченко (5 червня 1916, Сокиряни — 21 лютого 1995, Косів) — український майстер з художньої обробки дерева; член Спілки радянських художників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 червня 1916 року в містечку Сокирянах (нині місто Дністровського району Чернівецької області, Україна). Працював столяром у приватних майстернях Румунії, згодом в Кишиневі. Протягом 1946—1950 років навчався у Косівському училищі прикладного мистецтва, після чого до 1961 року викладав у ньому[1]. Серед учнів: Олександр Іщенко, Іван Смолянець. Член КПРС з 1959 року[2].

З 1961 року обіймав посаду головного інженера фабрики «Гуцульщина», з 1968 року працював у Косівських художньо-виробничих майстернях. У 1976 році нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР[1].

Мешкав у Косові в будинку на вулиці Котовського, № 10[3]. Помер у Косові 21 лютого 1995 року[1]. Похований у Косові на центральному кладовищі міста.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях художнього різьблення по дереву, інтарсії. Виготовляв альбоми, меблі, портрети, скриньки, тематичні тарелі з барельєфами відомих людей[1]. Свої твори прикрашав різьбою, інкрустацією та випалюванням. Серед робіт:

  • рельєф «Володимир Ленін» (1954);
  • тарілка з композицією на честь 40-річчя Великого Жовтня (1957);
  • набір сувенірів, дерево, різьблення (1962);
  • тарілка «Володимир Ленін серед гуралів» (1966).

Створив панно з портретом Тараса Шевченка, книгу-адресу із зображенням Кобзаря (1966), які зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві. Багато робіт присвятив письменникам Ользі Кобилянській, Юрію Федьковичу, Марку Черемшині.

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, зарубіжних — з 1958 року[3], зокрема у 1958 році декоративний настільна таріль художника експонувалася на виставці українського мистецтва в Софії.

Роботи майстра зберігаються в музеях Києва, Чернівців, Івано-Франківська[2]. В колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття налічується 50 творів майстра[1] — тематичні декоративні тарелі, вазочки, цукорниці, скриньки, свічники та інші вироби з дерева.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]