Савчин Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савчин Іван Петрович
Савчин Іван Петрович
Народився 23 січня 1934(1934-01-23) (90 років)
с. Задвір'я
Національність українець
Місце проживання с. Задвір'я, Буський район, Львівська область
Діяльність журналіст, письменник, громадський діяч
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Членство Національна спілка письменників України
Родичі сестра Савчин Марія, сестра Леся Мончак
У шлюбі з Савчин Людмила Івнівна (1938-2008)
Діти дочка Оксана, син Тарас
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савчин.

Савчин Іван Петрович (нар. 23 січня 1934, Задвір'я, нині — Буський район, Львівська область — 20 липня 2020, там само) — письменник, краєзнавець, просвітитель, почесний громадянин Буського району[1]. Член Спілки журналістів СРСР (від 1971 року). Членом Національної Спілки письменників України (від травня 1993 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Петрович Савчин народився 23 січня 1934 року в с. Задвір'я (за польським адмінподілом, Кам'янецький повіт, Тарнопольське воєводство, Польська республіка), нині — Буського району, Львівської області в родині працьовитих хліборобів.

1950 року закінчив місцеву середню школу і вступив до філологічного факультету Львівського державного університету, але за два тижні був виключений через сестру Марію, яка брала участь у ОУН(б), і був заарештований та ув'язнений у тюрмі на Лонцького у Львові, після чого за два місяці разом з матір'ю і старшою сестрою Ольгою та неповнолітніми сестрою Надею і братами Богданом і Зеновієм наприкінці січня 1951 року опинився на засланні у Східному Сибіру (в Іркутській області).

У 1956 році почав на засланні працювати механіком в ліспромгоспі. У квітні 1959 року повернувся із заслання до с. Задвір'я, а наступного року і його родина та дружина Людмила. У Задвір'ї він влаштувався робітником плодорозсадника Львівського тресту зеленого будівництва.

Від 1960 року Іван Савчин працює механіком у колгоспі «Прогрес» у Задвір'ї, а з кінця 1963 року — учителем виробничого навчання в Задвір'янській середній школі. Того ж року знову вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського державного університету, який закінчив 1968 року.

У 1967 році він став коресподентом Буської районної газети «Прапор Жовтня».

З квітня 1990 року до липня 1994 року Іван Савчин став редактором Буської районної газети, яка на початку 1990-х років змінила назву на «Воля народу». У 1994 році вийшов на пенсію.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У листопаді 1989 року за його ініціативи було створено Буське районне відділення Товариства української мови ім. Тараса Шевченка[2], а у лютому 1992 року — осередок Львівської обласної спілки політичних в'язнів України. Майже жодне з велелюдних віч, які проводились в районі, не обходилось без його участі.

У 1993 року його було обрано головою Буської районної організації КУНу, яку він очолював більше десяти років.

У 1990-х роках двічі обирався депутатом Буської районної ради.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Грамотою і почесною відзнакою «Хрест Звитяги»;
  • Медаллю до 90-річчя Степана Бандери;
  • Грамотою і почесна ювілейною відзнакою до 100-річчя Романа Шухевича;
  • Грамотою з нагоди 15-ї та 20-ї річниць Незалежності України;
  • Грамотою і ювілейною медаллю до 20-річчя КУНу.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші літературні спроби Івана Савчина припадають на шкільні роки. Друкуватися почав після повернення з Сибіру в районній газеті Глинянського району «Радянське село».

У 1985 році вийшов друком роман «Важкий шлях», присвячений князеві Василію-Костянтину Острозькому, в післямові якого Валерій Смолій наголосив:

Твір побудовано на основі добротного фактичного матеріалу, в першу чергу документальних джерел, які відображають різні сторони життя епохи

— Смолій В., Післямова // Савчин І. Важкий шлях: Історичний роман / В. А. Смолій. — Львів: Каменяр, 1985. — С. 211-217.

Тему національно-культурного відродження українців Іван Савчин продовжив в романі «Львівське братство».

В наступних художніх творах письменника вже діють його сучасники. Так, в романі «В долинах Юдолі» (2003 рік.) висвітлені методи репресивних органів СРСР щодо українських патріотів. 2009 року вийшов автобіографічний роман «Ясир», в якому автор описує своє заслання до Сибіру.

Крім художніх творів, Іван Савчин написав ряд історико-краєзнавчих розвідок, опублікованих у Буській районній газеті, здебільшого у 1980-х роках, присвячених історії сіл Милятина, Йосипівки, Андріївки та інших. Крім того, він є автором кількох краєзнавчих книг:

  • Буськ у вирі століть. — Львів: Львівські новини, 1996.
  • Задвір'я. — Львів: Сполом, 2009.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Савчин І. Важкий шлях: Історичний роман / І. П. Савчин — Львів: Каменяр, 1985. — 222 с.
  • Савчин І. Львівське братство: Роман / І. П. Савчин; худ. В. Сердюков. — К.: Радянський письменник, 1990. — 254 с.
  • Савчин І. Буськ у вирі століть / І. П. Савчин. — Львів: Львівські новини, 1996. — 184 с.
  • Савчин І. В долинах юдолі: Роман / І. П. Савчин. — Львів: Сполом, 2003. — 176 с.
  • Савчин І. Убинщина: Нарис / І. П. Савчин. — Львів: Сполом, 2005. — 44 с.
  • Савчин І. Убинщина: Нарис / І. П. Савчин. — Львів: Сполом, 2010. — 44 с.
  • Савчин І. Задвір'я: Нариси історії села // І. П. Савчин. — Львів: Сполом, 2009. — 72 с.
  • Савчин І. Вивіз: Уривок з роману «Ясир» / І. П. Савчин// Літературний світ Львівщини. — Т. 1.: Проза. — Львів: Ліга-Прес, 2008. — С. 179—184.
  • Савчин І. Ясир: Роман / І. П. Савчин. — Львів: Сполом, 2009. — 276 с.
  • Савчин І. Звідки пішов Милятин / І. П. Савчин // Прапор Жовтня. — 1987. — 15 квітня.
  • Савчин І. На перехресті доріг: Цехи і промисли в Буську в 15-16 ст. / І. П. Савчин // Прапор Жовтня. — 1987. — 12-14 травня.
  • Савчин І. Папірня в Буську / І. П. Савчин// Прапор Жовтня. — 1988. — 19 квітня.
  • Савчин І. Задвір'я / І. П. Савчин // Прапор Жовтня. — 1988. — 22 березня.
  • Савчин І. Древнє місто над Бугом / І. П. Савчин //Прапор Жовтня. — 1988. — 15 листопада. — розповідь про давню історію Буська. Складається з п'яти розділів: «Земля літописних Бужан». «У вирі князівських міжусобиць», «Біля чорного шляху», «Галицька Венеція», «Бунт знедолених».
  • Савчин І. Переклик віків: До 900-річчя Буська / І. П. Савчин // Прапор Жовтня. — 1989. — 31 серпня.

Археологічні розкопки, що проводилися в Буську, зібрали багату колекцію знахідок, які далі будуть вивчатися, досліджуватися фахівцями.

  • Савчин І. Перша Буська читальня: З історії читальні «Просвіта» у нашому місті / І. П. Савчин // Прапор Жовтня. — 1989. — 24 жовтня.
  • Савчин І. Не на голому місті: З історії розвитку промисловості у Буську / І. П. Савчин //Прапор Жовтня . — 1989. — жовтень.
  • Савчин І. Освіта наших предків: З історії шкільництва в місті Буську /І. Савчин // Прапор Жовтня. — 1989. — 28 жовтня.
  • Савчин І. Стрілець з Фирліївки / І. П. Савчин // Воля народу . — 1990. — 12 червень.
  • Савчин І. Що сіяли 100 років тому / І. П. Савчин // Воля народу. — 1990. — липень.
  • Савчин І. Хто, які і на що ми: Україні — самостійність / І. П. Савчин // Воля народу. — 1991. — № 115. — С. 1.
  • Савчин І. Збережемо тую славу: До 50—річчя УПА / І. П. Савчин // Воля народу. — 1992. — № 3. — С. 2.
  • Савчин І. Посади своє дерево: Хто ми? / І. П. Савчин // Воля народу. — 1992. — № 29. — С. 2.
  • Савчин І. Під номером «Я — 916»: до 50—річчя УПА / І. П. Савчин // Воля народу. — 1992. — № 44. — С. 2.
  • Савчин І. Навічно в пам'яті народній / І. П. Савчин // Воля народу. — 1994. — 9 липня.

Публікації про Івана Савчина[ред. | ред. код]

Рецензії на книги Івана Савчина[ред. | ред. код]

  • Бучко Р. Історія Задвір'я // Воля народу. — 2009. — 29 жовтня.
  • Бучко Р. «Ясир» — нова книга Івана Савчина про незнищенність українства // Воля народу. — 2009. — 15 жовтня.
  • Воловець Л. На каторзі // Дзвін. — 2010. — № 12. — С. 136–139.
  • Герасимів Л. «Ясир» Івана Савчина // Воля народу. — 2009. — 17 грудня.
  • Іванців М. Книга, яка допомагає позбутись ярма: замість рецензії // Воля народу. — 2004. — 23 січня.
  • Палинський Ф. В долинах юдолі І. Савчина // Нація і держава. — 2004. — 20-26 липня. — № 27.
  • Письменники Львівщини: Бібліографічний довідник. — Львів: Кобзар. — 2005. — С. 45.
  • Савчин І. Ясир: Роман: книжкова ятка // Літературна Україна. — 2010. — 26 серпня. (анотація на книгу «Ясир»).
  • Томків В. Іван Савчин: Буськ у вирі століть // Українське слово. — 1998. — 6 серпня.
  • Якубовська М. Про «Вивіз» І. Савчина // Літературний світ Львівщини. — Т.1: Проза. — Львів: Ліга-Прес, 2008. — С. 179.

Публікації про Івана Савчина[ред. | ред. код]

  • Іван Савчин: Письменник, краєзнавець, просвітитель: нарис / Буська ЦРБ; [бібліогр. — уклад. О. Б. Стецьків]. — Буськ, 2005. — 18 с.
  • Карпій М. Книга, яка творить людину // Воля народу. — 2007. — 4 травня.
  • Письменники Львівщини: Бібліографічний довідник. — Львів: Ліга-Прес, 2008. — С. 89.
  • Читайте Івана Савчина // Воля народу. — 2009. — 17 вересня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Рішення Буської районної ради від 22 серпня 2011 року «Про присвоєння звання „Почесний громадянин“ Буського району». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2011.
  2. ↑ Видатні люди Бужчини. Іван Савчин — письменник, краєзнавець, просвітитель. buskfamouse.io.ua. 30 серпня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 14 квітня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савчин_Іван_Петрович&oldid=38200573