Савіна Марія Гаврилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савіна Марія Гаврилівна
Maria Gavrilovna Savina 1899.jpg
Народилася 30 березня (11 квітня) 1854[1] або 1854[2]
Кам'янець-Подільськ, Російська імперія[1]
Померла 8 (21) вересня 1915 або 1915[2]
Петроград, Російська імперія[3]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність акторка
Заклад Александринський театр
Нагороди та премії

CMNS: Савіна Марія Гаврилівна у Вікісховищі

Марі́я Гаври́лівна Са́віна (рос. Мария Гавриловна Савина, дівоче — Подраменцова; 30 березня (11 квітня) 1854, Кам'янець-Подільський — 8 вересня (21 вересня) 1915, Петроград, нині — Санкт-Петербург) — російська актриса.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася в родині чиновника 12-го класу, скромного викладача чистописання та малювання Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Гаврила Подраменцова. Невідомо, як склалася би її доля, якби не пристрасне захоплення батька театром. Пробувала свої сили на сцені й Маріїна мама — Марія Петрівна. Недарма, спогади Марії про Кам'янець-Подільський чисто театральні: собача комедія, яку зображав дресований пудель в актовій залі гімназії; участь у благодійному спектаклі, який улаштували Маріїні батьки.

Пропрацювавши вісім років (1851—1859) викладачем гімназії, Гаврило Миколайович, підігрітий успіхами в любительських спектаклях, зважився на рішучий крок — покинути забезпечене місце з державною квартирою заради примарної акторської кар'єри. Він підібрав собі й відповідне сценічне ім'я — Гаврило Стремлянов. 1860 року родина Подраменцових назавжди покидає Кам'янець-Подільський й переїжджає до Одеси. А в гімназії місце викладача чистописання й малювання з 1859 року замість Гаврила Подраменцова обіймає український художник Іван Васьков.

Уже семирічною Марія бере участь у спектаклях. А 3 червня 1864 року в Одесі для 10-літньої актриси, що виступає під сценічним іменем Марія Стремлянова, навіть влаштували бенефіс. У серпні 1869 року у Мінську 15-літня Марія здобула перший ангажемент і стала професійною актрисою. Наступного року Марія виходить заміж за актора Миколу Славича й, узявши його сценічний псевдонім, назавжди стає на сцені Марією Савіною.

Шлюб був випадковий: безглуздість і непотрібність його стала зрозумілою уже на третій день. Чоловік пиячив, з приятелями пропадав у клубі, з'являвся додому лише під ранок, п'яний, усе програвши. Невдалим був й другий шлюб (1882) з Микитою Всеволожським. З гіркотою казала Марія Гаврилівна, що вона вдова при двох живих чоловіках. І лише 1910 року, вийшовши заміж утретє, актриса вперше відчула надійне чоловіче плече свого супутника — Анатолія Молчанова.

В Александринському театрі[ред. | ред. код]

Поворотним днем в акторському житті Марії Савіної стало 9 квітня 1874 року, коли 20-літня провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру у Санкт-Петербурзі (нині — Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна). Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна потім усе життя в безперервній боротьбі доводила своє право на прем'єрство.

41-й сезон Савіна провела як прима на сцені Александринського театру. Разом із Марією Єрмоловою, Гликерією Федотовою, Поліною Стрепетовою, Вірою Коміссаржевською у другій половині ХІХ — на початку ХХ століть входила до п'ятірки найкращих російських актрис.

Чверть віку (1887—1911) Савіна щороку відправлялася в гастрольні поїздки по провінції.

1899 року Марії Гаврилівні надали почесне звання — заслужена артистка імператорських театрів. Досконало володіла мистецтвом стислої, вичерпної характеристики персонажів. Грі властиві простота, психологічна тонкість і вишуканість.

Ролі[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

У 1946-1991 роках у Львові була вулиця Марії Савіної (нині — вулиця Якова Остряниці).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]