Савіна Марія Гаврилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Савіна Марія

Марі́я Гаври́лівна Са́віна (* 30 березня (11 квітня) 1854, Кам'янець-Подільський — † 8 вересня (21 вересня) 1915, Петроград, нині — Санкт-Петербург) — російська актриса. Дівоче прізвище — Подраменцова.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народилася в сім'ї чиновника 12-го класу, скромного викладача чистописання та малювання Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Гаврила Подраменцова. Невідомо, як склалася би її доля, якби не пристрасне захоплення батька театром. Пробувала свої сили на сцені й Маріїна мама — Марія Петрівна. Недарма, спогади Марії про Кам'янець-Подільський чисто театральні: собача комедія, яку зображував дресирований пудель в актовому залі гімназії; участь у благодійному спектаклі, який улаштували Маріїні батьки.

Пропрацювавши вісім років (1851—1859) викладачем гімназії, Гаврило Миколайович, підігрітий успіхами в любительських спектаклях, зважився на рішучий крок — покинути забезпечене місце з казенною квартирою заради примарної акторської кар'єри. Він підібрав собі й відповідне сценічне ім'я — Гаврило Стремлянов. 1860 сім'я Подраменцових назавжди покидає Кам'янець-Подільський й переїжджає до Одеси. А в гімназії місце викладача чистописання й малювання з 1859 замість Гаврила Подраменцова обіймає український художник Іван Васьков.

Уже семирічною Марія бере участь у спектаклях. А 3 червня 1864 в Одесі для 10-літньої актриси, що виступає під сценічним іменем Марія Стремлянова, навіть влаштували бенефіс. У серпні 1869 у Мінську 15-річна Марія здобула перший ангажемент і стала професійною актрисою. Наступного року Марія виходить заміж за актора Миколу Славича і, взявши його сценічний псевдонім, назавжди стає на сцені Марією Савіною.

Шлюб був випадковий: безглуздість і непотрібність його стала зрозумілою уже на третій день. Чоловік пив, з приятелями пропадав у клубі, з'являвся додому тільки під ранок, п'яний, усе програвши. Невдалим був і другий шлюб (1882) з Микитою Всеволожським. З гіркотою говорила Марія Гаврилівна, що вона вдова при двох живих чоловіках. І тільки 1910, вийшовши заміж утретє, актриса вперше відчула надійне чоловіче плече свого супутника — Анатолія Молчанова.

В Александринському театрі[ред.ред. код]

Поворотним днем в акторському житті Марії Савіної стало 9 квітня 1874, коли 20-річна провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру в Санкт-Петербурзі (нині — Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна). Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна потім усе життя в безперервній боротьбі доводила своє право на прем'єрство.

41 сезон Савіна провела як прима на сцені Александринського театру. Разом із Марією Єрмоловою, Гликерією Федотовою, Поліною Стрепетовою, Вірою Коміссаржевською у другій половині 19 — на початку 20 століть входила до п'ятірки найкращих російських актрис.

Чверть віку (1887—1911) Савіна щороку відправлялася в гастрольні поїздки по провінції.

1899 Марії Гаврилівні надали почесне звання — заслужена артистка імператорських театрів. Досконало володіла мистецтвом стислої, вичерпної характеристики персонажів. Грі властиві простота, психологічна тонкість і вишуканість.

Ролі[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1983. — С. 541.
  • Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 509.
  • Іванов А. Наша землячка в репертуарі письменника // Прапор Жовтня. — 1968. — 17 серпня. — С. 4.
  • Козлова Н. М. Г. Савіна: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1972. — 24 березня. — С. 4.
  • Лебедєва О. В. Вона народилась на Поділлі // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 112—114.
  • Савін Ю. Сцена — її життя // Прапор Жовтня. — 1989. — 9 вересня. — С. 6.
  • Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 74—79.