Сагайдаковський Андрій Валеріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сагайдаковський Андрій Валеріанович
Andrij1.jpg
Андрій Сагайдаковський
Народився 17 квітня 1957(1957-04-17) (62 роки)
Львів
Діяльність художник
Відомий завдяки художник, малярство

Андрій Валеріанович Сагайдаковський (нар. 17 квітня 1957, Львів) — український художник, учасник багатьох мистецьких виставок. Працює в царині живопису і практикує незвичну техніку, втілюючи живописні ідеї на килимках, неодмінно доповнюючи їх власними висловлюванями. Андрій є одним з найбільш іронічних сучасних українських художників, який постійно звертається до повсякденних тем, які на полотнах постають перекрученими за своїм змістом.[1]

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився у Львові. Батько — Валеріан Ананійович, архітектор, мати — Софія Семенівна, викладачка німецької мови. Закінчив Львівську спеціалізовану школу № 8 (тепер — ліцей № 8 Львівської міської ради) з поглибленим вивченням німецької мови, засновану ще 1818 року як німецьку гімназію. За настійною порадою батька вступив на факультет архітектури Львівського політехнічного інституту з дозволом після його закінчення самостійно обрати свій подальший життєвий шлях. Під час навчання брав також приватні уроки живопису у Карла Звіринського та у Романа Сельського — учня відомого французького художника Фернана Леже. Вчителі ніколи не втручалися в задуми молодого художника, лише відповідали на його численні запитання, пояснювали чисте кольорознавство — яка фарба з якою поєднується і який у тому сенс.[2] Після закічення інституту у 1979 році Андрій тривалий час шукав своє місце у мистецтві, свій стиль і техніку. Перший вихід «на люди» відбувся у 1990 році. Відчуваючи вільний вітер від початого розвалу імперії львівська творча молодь спромоглася організувати у тодішньому музеї Леніна виставку з провокативною назвою «Дефлорація». Вже тоді було очевидно: перед нами серйозний, самостійний майстер з особливим драматичним сприйняттям світу, наповнюючим сенсом і значенням ті «фрагменти буття», з яких, по суті, і складається життя.[3] У подальшому житті Сагайдачовський брав участь у численних виставках, як в Україні, так і за кордоном.[4][5] Андрій Сагайдаковський належить до тісної групи львівських художників-новаторів, до складу якої Андрій та Петро Гуменюки, Олег Капустяк, Влодко Кауфман. Вони продовжують творити мистецьке обличчя Львова на гуманістичних засадах любові і добра. Для творчого натхнення нерідко пускаються в мандри, учасники культурологічно-екологічної експедиції Дністер.

Мистецькі пріоритети[ред. | ред. код]

Пошук власного стилю для художника був тяжкий, через сумніви деякі свої роботи він знищив. Прихід до текстових висловлювань, які є ключем до розуміння усієї його творчості, відбувся завдяки видкам, коли приходило розуміння необхідності пояснювати недосвідченому глядачеві без допомоги критика суть намальованого. Тексти на роботах Андрія Валеріановича є не просто підписом, хоч і дублюють його, але їх змістовою складовою. Але найбільшою особливістю творчості художника є використання старих килимів. У скрутні 9О-і роки ХХ століття художники просто не мали на чому малювати. Випадковий старий килимок стався Андрєві до пригоди і далі вже праювати на них подобалося. Дитячий образ Не мале місце у творчості художника займає дитячий образ — саме за допомогою нього Сагайдаковському вдається зайняти місце поза виміром «дорослого» та «серйозного» світу та дати волю нестримній фантазії на межі з вседозволеністю[6]. У 2007 році, до 100-століття Львівської галереї мистецтв, відбулася виставка під назвою «Реанімація» як своєріжний діалог між старим і новим мистецтвом. Андрій Сагайдаковський представив на ній свою ремімісценцію на картину невідомого художника голландської школи XVII століття. «Неминучість запозичення і цитування — діагноз, поставлений постмодернізмом мистецтву. Пройшовши етап тотального сприйняття і брутального протесту перед цим фактом, художник знайшов і показав нескінченість нового, що може народитися з фрагменту старого».[7]

Участь у виставках[ред. | ред. код]

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Із моменту відкриття Павлом Гудімовим київського арт-центру «Я Галерея», Сагайдаковський щороку презентує персональні виставки, а також бере участь у групових проектах арт-центру. Персональні виставки відбувалися також у Варшаві, Львові, Києві, Дніпрі.

Творче кредо[ред. | ред. код]

Я живу тут і тепер: тут, де мушу зробити те, що мене вражає, дратує або подобається — все, що на мене діє

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 2012 році Андрій Сагайдаковський став лауреатом премії Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE АWARDS 2012 у номінації Відкриття ARSENALE 2012.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сусак В. Андрій Сагайдаковський // Реанімація. Проект. Альбом Львівської галереї мистецтв. — Львів : Львівська галерея мистецтв, 2007. — С. 46.
  • Скляренко Г. Про складність простих речей: Андрій Сагайдаковський // Сучасне мистецтво України. Портрети художників. — Київ : ArtHuss, 2016. — С. 213—228. — ISBN 978-617-7110-17-9.

Посилання[ред. | ред. код]