Саган Олександр Назарович
| Олександр Саган | |
|---|---|
 | |
| Народився | 18 грудня 1966 (57 років) с. Плоске, Кременецький район, Тернопільська область |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | релігієзнавець, філософ |
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
| Науковий ступінь | Доктор філософських наук |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Відомий завдяки: | релігієзнавець, філософ, публіцист, журналіст |
 Саган Олександр Назарович у Вікісховищі | |
Олександр Назарович Сагáн (нар. 18 грудня 1966, с. Плоске Кременецького району Тернопільської області) — український релігієзнавець, філософ, публіцист, журналіст. Доктор філософських наук (2005), професор (2007), державний службовець другого рангу (2008)[1].
Член Української Асоціації релігієзнавців (від 1993), Центрального правління Українського Біблійного Товариства (від 2001), НСЖУ (від 2005).
Член редколегії журналу «Українське релігієзнавство».
Експертна сфера: інституційний розвиток православ'я в Україні та світі, свобода совісті (законодавче забезпечення, практична реалізація), державно-церковні відносини, політологія релігії, міжнаціональні відносини.
2018 року брав участь у Об'єднавчому соборі українських православних церков.
Виступає за українську церковну незалежність від Росії[2]. Назвав Вадима Новинського головним агентом впливу на духовному фронті в Україні.[3] За його словами священникам Новінський доплачує гроші, аби ті не переходили в ПЦУ.
«Громади, які переходять з МП, часто роблять це без священиків. Адже тим платять за відмову від переходу. Наприклад, олігарх Вадим Новинський ніколи не приховував своє фінансування РПЦ в Україні. Це не заборонено, проте у такій формі, як це відбувається, така діяльність спотворює реальне волевиявленя людей»[3]
- 1983 року закінчив Кременецьку школу № 3 та історичний факультет Київського педагогічного університету ім. Горького (1990).
- 1985—1987 — служба в радянській армії (ГСВГ).
- 1990 — працював учителем історії Кременецької школи-інтернату № 2.
- 1990—1993 — навчання в аспірантурі Інституту філософії НАН України (Київ).
- 1994 — в Інституті філософії НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему: «Православ'я в контексті розвитку української культури».
- 1994—1997 — викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
- 1995—1999 — науковий секретар Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Сковороди НАН України.
- 1999—2002— навчання в докторантурі Інституту філософії імені Сковороди НАН України.
- 2005 — в Інституті філософії НАН України захистив докторську дисертацію: «Інституційний розвиток православ'я: історіософський аналіз».
- 2005—2006 — науковий консультант Президента України з гуманітарних питань[4][5], у 2006—2007 — радник Секретаріату Президента України з гуманітарних питань.
- 2007—2010 — голова Державного комітету України у справах національностей та релігій[6][7].
- Від 2010 — провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Сковороди НАН України.
- 2014 — дотепер — викладач в Київській православній богословській академії.[8]
- Подяка прем'єр-міністра України (2009);
- медаль «Вірність та честь» І ступеня (СЗР, 2008).
- медаль «Арсен Річинський» (УАПЦ, 2002);
- орден святого Архистратига Михаїла (УПЦ КП, 2005);
- орден святих Кирила і Мефодія (УПЦ КП, 2006);
- Подяка Українського Біблійного товариства (2006)
- орден «1020-річчя хрещення Русі» (УПЦ, 2008).
У 1991—2014 роках опублікував 210 наукових праць, у тому числі дві персональні наукові монографії:
- Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. — К.: Світ Знань, 2004. — 910 с.
- Національні прояви православ'я: український аспект. — К.: Світ Знань, 2001. — 255 с.
- ↑ Указ Президента України від 18 лютого 2008 року № 136/2008 «Про присвоєння рангу державного службовця»
- ↑ Священники РПЦвУ мали б питати дозволу, щоб служити на нашій землі, - релігієзнавець. Духовний фронт (укр.). 15 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ а б Gazeta.ua (14 грудня 2020). Розповіли, хто є головними агентами російського духовного впливу. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ Розпорядження Президента України від 15 березня 2005 року № 785/2005-рп «Про призначення О. Сагана науковим консультантом Президента України»
- ↑ Розпорядження Президента України від 15 лютого 2006 року № 30/2006-рп «Про звільнення О. Сагана з посади наукового консультанта Президента України»
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року № 1299-р «Про призначення Сагана О.Н. Головою Державного комітету України у справах національностей та релігій».
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року № 500-р «Про звільнення Сагана О.Н. з посади Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій».
- ↑ Відбувся експертний круглий стіл «Боротьба ідентичностей у православ’ї в Україні після «Революції гідності»: аспект національної безпеки». Київська православна богословська академія (uk-ua) . 3 липня 2014. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 15 грудня 2020.
- Саган Олександр // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
|
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |