Сагатовський Іван Лукич
| Сагатовський Іван Лукич | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Іван Мавренко-Коток |
| Народився |
12 березня 1882 Київ, Російська імперія |
| Помер |
13 грудня 1951 (69 років) Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | антрепренер, актор, режисер |
| Відомий завдяки | мав власну театральну трупу |
| У шлюбі з | Лучицька Катерина Людвиківна |
Іва́н Луки́ч Сагато́вський (* 12 березня 1882, Київ, Російська імперія — † 13 грудня 1951, Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський актор, режисер і театральний діяч. Справжнє прізвище Мавренко-Коток.
Життєпис[ред. | ред. код]
1898 року у ролі старого Сірка в спектаклі «За двома зайцями», поставленому самим автором М. Старицьким, «почав кар'єру юний Іван Сагатовський з фунтом гриму на обличчі».[1]
З 1898 — на сцені російського театру Соловцова у Києві. Згодом у трупах Марка Кропивницького (1900—1902), Михайла Старицького та ін.
У 1902–1919 очолював власну трупу.
В Херсоні був керівником Державного українського національного театру. В листопаді 1918 взяв на роботу в цей театр Оксану Петрусенко.[2]
За радянської влади у театрах Херсона, Києва, Одеси, Дніпропетровська, Стрия та ін. — переважно на характерних ролях у побутовому репертуарі.
Грав управителя контори у фільмі «Пригоди Полтинника» (1928).
Трупа Сагатовського[ред. | ред. код]
І. Л. Сагатовський мав власну театральну трупу, яка працювала в 1902—1919 в Україні, Білорусі, Центральній частині Росії, на Уралі.
Сам І. Л. Сагатовський був як антрепренером, так режисером і актором цієї трупи. Диригентом був П. Бойченко.
Актори — Г. Борисоглібська, В. Валерик-Пахаревська, О. Володський, Владислав Данченко, Г. Затиркевич-Карпинська, Г. Пелашенко, К. Лучицька, Болеслав Лучицький (Оршанов), Л. Полтавка та ін. У 1919 в трупі почала творчу діяльність Оксана Петрусенко.
Репертуар складали: українські класичні твори, а також перекладені на українську мову: «Ювілей» А. Чехова, «Вільгельм Телль» Фрідріха Шіллера (1906), «Ревізор» Миколи Гоголя, «Нора» Генріка Ібсена (1909).
На базі трупи 1919 засновано Український драматичний театр під керівництвом І. Сагатовського в Херсоні.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Марія Старицька: Господиня у школі Лисенка
- ↑ 18 лютого. Цей день в історії[недоступне посилання з червня 2019]ukrinform.ua
- ↑ Сагатовського трупаleksika.com.ua(П. К. Медведик)
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 510.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 521.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сагатовський Іван Лукич // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |