Саджава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Саджава
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Богородчанський район
Рада Саджавська сільська рада
Основні дані
Населення 1825
Площа 18 км²
Густота населення 101,39 осіб/км²
Поштовий індекс 77717
Телефонний код +380 03471
Географічні дані
Географічні координати 48°49′37″ пн. ш. 24°28′54″ сх. д. / 48.82694° пн. ш. 24.48167° сх. д. / 48.82694; 24.48167Координати: 48°49′37″ пн. ш. 24°28′54″ сх. д. / 48.82694° пн. ш. 24.48167° сх. д. / 48.82694; 24.48167
Водойми Саджавка
Місцева влада
Адреса ради 77717, Івано-Франківська обл., Богородчанський район, с Саджава, вул. Благого, 1
Карта
Саджава. Карта розташування: Україна
Саджава
Саджава
Саджава. Карта розташування: Івано-Франківська область
Саджава
Саджава
Мапа

CMNS: Саджава у Вікісховищі

Саджа́ва — село Богородчанського району Івано-Франківської області

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1492 р. Назва села може походити від назви річки, що протікає через село-Саджавки. Старожили розповідають, що на полях між селом були колись замкові сади. До наших днів на цих полях збереглося кілька старих груш. Виходить назва села походить від слова «Сад». Жителі села завжди робили наголос на перше «а»-Саджава.

Жителі села були національно свідомими, активно творили підпілля ОУН, після початку арештів радянськими окупантами у 1939 році 22 члени організації змушені були покинути Саджаву. Під час виборів до Верховної Ради УРСР у лютому 1941 року більшість саджавців викреслила з бюлетеня прізвище кандидата — начальника обласного НКВС Михайлова, але голова виборчої комісії — прокурор району фальсифікував протокол і записав голосування 100 % за Михайлова.

Улітку 1944 року коло села скинули десант радянських диверсантів лейтенанта Кануннікова, який розбився, а членів його групи разом із радисткою Верещагіною ліквідували повстанці. Їй комуністи невідомо за які заслуги перед місцевою громадою поставили пам'ятник[1].

Ремесла[ред. | ред. код]

Основним ремеслом селян було землеробство. Також панівне місце в економіці селян займали тваринництво, вівчарство конярство. Розвинутими в Саджаві були: ткацтво, різьбярство, столярство, бондарство. Були в Селі кравці, шевці, ковалі.

Освіта[ред. | ред. код]

Село довго-предовго жило без школи. Тільки в 1880 р. було збудовано двокласну школу. В селі було збудовано дві читальні «Просвіти», 1907 році в них нараховувалось 100 осіб. В 1939 р., після приходу в село радянської влади освіта стала обов'язковою, а школа з шестикласної перетворилась на неповну середню. В 1987 р. почало функціонувати нове приміщення школи розраховане на 624 місця. У вересні 1989 р. створено шкільний «Музей етнографії і побуту с. Саджави».

Музей[ред. | ред. код]

Зараз музей розміщений у 9 кімнатах і нараховує три тисячі унікальних експонатів, зібраних у селі Саджава. Працює музей за такими розділами:

1. Історія виникнення села. Народні легенди про заснування села. Походження його назви.

2. Карта села. Розміщення селянських і громадських садиб та будівель. План жилого будинку. Будівельний та покрівельний матеріал.

3. Родовід. Походження прізвищ.

4. Інтер'єр житла с. Саджава кінця XIX — початку ХХ ст.

5. Землеробська техніка:

  • знаряддя обробітку ґрунту:
  • знаряддя молотьби;
  • знаряддя віяння;
  • знаряддя розмелювання зерна;
  • знаряддя приготування кормів для худоби;
  • реманент для упрягання коней і худоби.

6. Щедрі дари землі Саджавської. Їжа селян. Хліб.

7. Мисливство.

8. Рибальство.

9. Бджільництво

10. Речі побуту.

11. Деревообробні промисли села.

12. Вироби з металу.

13. Плетіння з металу.

14. плетіння з кори, лози, соломи.

15. Штучні квіти.

16. Писанкарство.

17. Вишивка села.

18. Свята та обряди. Усна народна творчість.

19. Спортивні досягнення.

20. Молодіжні організації.

21. Церковно-релігійне життя.

22. Учнівські вироби.

В одному із залів музею, де представлено інтер'єр жилої кімнати, усе пройняте не просто духом минувшини, а якимось колисково-родинним теплом: і постіль з соломи, на якій м'яко і здорово спати; піч, величезна скриня в куті зі святковим одягом та інше. Представлено різні музичні інструменти: сопілка, скрипка, цимбали, бубон, ситко, мандоліна, бандура, гітара, губна гармошка, баян, перше радіо, грамофон. Надзвичайно цікаві експонати — свідоцтва про освіту, які давали за Австрії, Польщі, під час німецької окупації. Тут також представлені групові фотографії усіх випускників Саджавської середньої школи. Музей став візитною карткою школи, села, району, області. У музеї постійно проводиться велика просвітницька робота. Він став центром обміну досвідом з багатьма педагогічними колективами Львівщини, Тернопільщини, Тисменицького, Надвірнянського, Долинського, Калуського і Богородчанського району. У музеї постійно проводяться екскурсії, зустрічі з цікавими людьми. На сьогодні в ньому побувало близько 12 тис. відвідувачів. Для учнів школи тут проводяться змістовні уроки, які збагачують душу і серце високими і глибокими почуттями. Після відвідування музею учні виконують творчі роботи, а ставши студентами вузів — пишуть реферати, курсові роботи. Налагоджено тісну співпрацю з районним відділом культури, при допомозі якого випущено DVD диск та буклет про музей, який включено в один із маршрутів культурно — пізнавального туризму.

Народилися[ред. | ред. код]

Поховання[ред. | ред. код]

На цвинтарі неподалік церкви поховані вояки УГА Зеновій та Євген Пауки в одній могилі зі своїм батьком о. Володиславом Пауком.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бойчук З. О. У серці мали те, що не вмирає. — Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2005 — с. 23-30, 58. ISBN 966-7515-31-1
  2. На Богородчанщині відбулося народне віче з нагоди 70-ї річниці трагічної загибелі вояка УПА Василя Гусака.
  3. Коретчук Я., Ганцюк П. Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний ліс». — Торонто; Львів: Видавництво «Літопис УПА», 2014. — С. 19-20.

Посилання[ред. | ред. код]