Вишеньки (Коропський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Садиба Вишеньки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вишеньки
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Коропський район
Рада/громада Коропська селищна громада
Код КОАТУУ 7422281501
Облікова картка Вишеньки 
Основні дані
Засноване 1679
Населення 506
Площа 3,822 км²
Густота населення 132,39 осіб/км²
Поштовий індекс 16231
Телефонний код +380 4656
Географічні дані
Географічні координати 51°38′36″ пн. ш. 33°03′57″ сх. д. / 51.64333° пн. ш. 33.06583° сх. д. / 51.64333; 33.06583Координати: 51°38′36″ пн. ш. 33°03′57″ сх. д. / 51.64333° пн. ш. 33.06583° сх. д. / 51.64333; 33.06583
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми Десна
Відстань до
обласного центру
147 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Короп
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 16231, Чернігівська обл., Коропський р-н, с. Вишеньки, вул. Лагошного, 7, тел. 2-53-31
Сільський голова Дяченко Володимир Іванович
Карта
Вишеньки. Карта розташування: Україна
Вишеньки
Вишеньки
Вишеньки. Карта розташування: Чернігівська область
Вишеньки
Вишеньки
Мапа

Вишеньки у Вікісховищі?

Ви́шеньки — село в Україні, в Коропському районі Чернігівської області. Населення становить 506 осіб. Орган місцевого самоврядування — Коропська селищна громада. Село розташоване на правому березі річки Десна. Відстань до райцентру становить близько 13 км і проходить автошляхом Т 2516.

У Вишеньках розташована Успенська церква 1728-87 рр., споруджена на кошти Петра Румянцева-Задунайського у формах класицизму, та палац російської імператриці Катерини II, збудований на замовлення Петра Румянцева-Задунайського (див. Палац Рум'янцева-Задунайського).

За 4 км на схід від села розташоване заплавне озеро Оріхове.

Історія[ред. | ред. код]

Село належало гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. У 1767 році село придбав граф Петро Румянцев-Задунайський, президент Малоросійської колегії та генерал-губернатор Лівобережної України.

Рум'янцев мав достатньо коштів, щоб замовляти проекти і будувати садиби в опікуваній ним Україні. Крім садиби Вишеньки, тільки поблизу містечка Короп його коштом збудовано палац в Качанівці (зруйнований, нині існуючий побудований пізніше і за іншим проектом), садибу в Тішані, садиби Черешеньки (господарський дім, канцелярія, птахівник, кухня, казарма для вояків, павільйон Китайська альтанка — всі зруйновані)

Катерина II відвідала палац 24 січня 1787 року (старий стиль), коли поверталася з Криму.

Син граф Рум'янцева продав садибу у 1809 році Судієнку, але передумав. Аби розірвати невигідну для себе купчу, зруйнував частину садиби. В такому стані вона і збереглася до 20 століття. У 19 столітті Вишеньки, разом з палацом, перейшли у власність князів Долгоруких.

Зі слів місцевих жителів, в давні часи від палацу через Десну на луки було перекинуто міст, дві чавунні колони якого збереглися до наших днів.

За часів СРСР садиба використовується як психіатрична лікарня, з 1991 року — як санаторій. Частина парку забудована приміщеннями санаторію.

Садиба[ред. | ред. код]

Сучасний інтер'єр палацу Румянцева-Задунайського

Геніальний проект невідомого архітектора[ред. | ред. код]

Автора проекту встановити не вдалося, але все доводить про руку надзвичайно талановитого майстра. За припущеннями, ним міг бути Баженов Василь Іванович або француз на російській службі Легран, віртуозні майстри класицизму, що пройшли виучку в Парижі.

Будівництво в садибі йшло під керівництвом місцевого архітектора М. Мосципанова, який проходив стажування в Москві при майстерні Баженова. Це слугує ще одним доказом, що замову від графа міг отримати саме Баженов.

Господський будинок-палац Рум'янцева[ред. | ред. код]

Будівництву передували міцні підмурки, де облаштували сховища для вина і печі. Палац мав обігрів гарячим повітрям від печей, розташованих в погребах.

Господарський дім (палац) вибудовано до 1787 року на пагорбі біля річки Десна. За поземним планом нагадує російську літеру Е, ймовірно, натяк на ім'я імператриці Катерини (рос. Екатерина).

Віртуозними і складними були як план будівлі, так і її форми, які відносять до романтичної течії в стилістиці класицизму з повною відмовою від колон, портиків, фронтонів і використанням фантазійних, псевдоготичних і східних форм.

Заокруглені одноповерхові галереї обмежують парадний двір (курдонер), де височать дві великі круглі вежі головного корпусу. Екзотичний план і зовнішні форми палацу в Вишеньках роблять його унікальним явищем в садибній архітектурі кінця 18 століття, збережених донині. Первісний вигляд садиби зафіксувала акварель художника О. Кунавіна.

Будівлі з цегли, потиньковані, вікна — прямокутні, круглі, стрільчаті, ромбоподібні. Фасади прикрашені нішами, надзвичайно вигадливими за окресленням і глибиною. Пізніші перепланування незначні і близькі до первісних — 1787 року.

Винятковість архітектури палацу добре відчувають кіномитці. Саме в садибі Вишеньки відбувались зйомки кінострічки Ю. Г. Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу»[1].

Кажуть також, що на березі річки стоїть половина палацу. Другу половину, яка належала Кирилу Розумовському — останньому гетьману України (1750—1764 роки правління), після сварки Катерини та Розумовського розібрали та перенесли в с. Райгородок, де у 1820 р. з неї побудували Преображенську церкву.

Палац в Вишеньках, поземний план і аналіз побудови.

Успенська церква[ред. | ред. код]

Успенська церква

Екзотичні форми господарської садиби контрастують з типовими рисами садибної церкви в стилістиці класицизму. Лише провінційне втілення знижує урочистий, святковий характер її архітектурного вбрання: бічних портиків на шість колон, овальних вікон другого ярусу, ліплення гірлянд, Ока Бога тощо. Інтер'єр храму зального типу без внутрішніх стовпів і з хорами. Відомо, що володар садиби Петро Рум'янцев-Задунайський отримав плани садибних церков від петербурзького архітектора Юрія Фельтена, що прислужився і самій імператриці Катерині ІІ. Фельтен вже мав досвід створення невеликих церков в столиці та її околицях. В садибі Вишеньки Фельтен не був. На будівництві в садибах Вишеньки та в сусідніх Черешеньках працювали місцеві майстри — Мосципанов М. К. та Котляревський Д. Г. Максим Климович Мосципанов пройшов виучку в школі Василя Баженова в Москві, тому навчився працювати зі складними планами, свідоцтво чого — побудова палацу Рум'янцева-Задунайського зі складним, майже зарозумілим планом в Вишеньках. Порівняння поземних планів церкви Св. Катерини в Санкт-Петербурзі і Успенської в садибі Вишеньки доводить ідентичність художньої манери Юрія Фельтена. Деталі і спрощення плану могли бути внесені місцевими будівничими.

Успенску церкву в Вишеньках вибудували в 17821787 роках. За часів незалежності України храм повернуто місцевій парафії. Але українська держава на початок 21 століття практично повністю відсторонилася від нагляду за станом і збереженням пам'ятки 1780-х років в селищі, а церква навіть не була внесена до видання «Памятники градостроительства и архітектуры Украинской ССР» 1983—1986 років.

Успенська церква (Вишеньки) належить до найкращих зразків двовежних садибних храмів 18 століття в Україні.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Навесні 1990 у Вишеньках увечері на березі Десни композитор і артист Микола Збарадський на вірші Надії Галковської створив музику пісні «Я козачка твоя»[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розповідь художника С.Якутовича про працю над фільмом в садибі Вишеньки
  2. Леонід Ісаченко. «А ще космос та імпровізація»[недоступне посилання з травень 2019] «Урядовий кур'єр», 11 липня 2009. Інтерв'ю з Миколою Збарадським

Посилання[ред. | ред. код]