Садиба Кесслера
| Садиба Кесслера | |
|---|---|
|
| |
| 44°52′39″ пн. ш. 34°11′41″ сх. д. / 44.87750000002777284° пн. ш. 34.1947222222500002° сх. д.Координати: 44°52′39″ пн. ш. 34°11′41″ сх. д. / 44.87750000002777284° пн. ш. 34.1947222222500002° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Піонерське |
| Тип | садиба[d] |
| Стиль | неоготика |
| Архітектор | Клаузен Оскар Андрійовичd |
| Статус | |
  Садиба Кесслера Садиба Кесслера (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Садиба Монжене (Замок Монжене або садиба Кесслера[3][4][5][6]) — будівля знаходиться в селі Піонерське Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. В даний час від садиби залишилися лише руїни. Окупаційна влада шукає інвестора для відновлення будівлі[7].
Архітектура[ред. | ред. код]
Дворянська садиба виконана у вигляді середньовічного замку в неоготичному стилі. Будівля має два поверхи і триповерхову вежу[8]. На фасаді будівлі був зображений родовий герб — крилатий кінь з людським обличчям, і короною над ним (герб не зберігся через руйнування частини фасаду)[9]. За однією з версій він з'явився при реставрації в середині 1940-х років. Поруч зі входом розташований фонтан. За садибою знаходяться господарські будівлі та конюшня. До будівлі веде дорога з висаджених тополь. Раніше поруч з садибою розташовувався фруктовий сад і декоративні ставки[8][10].
Історія[ред. | ред. код]
Будинок побудовано у 1880-ті роки архітектором Оскаром Андрійовичем Клаузеном для сім'ї російських німців Кесслерів. Пізніше садибою володів поміщик Василь Степанович Гнутов[8]. До 1917 року будівля належала подружжю Ганні Федорівні та Адольфу Карловичу Монжене де-Сен-Моран[8]. За їх розпорядженням були створені декоративні ставки[10]. Чоловік загинув від вибуху пороху під час розчищення території навколо садиби. В пам'ять про чоловіка, Ганною Федорівною неподалік була побудована каплиця, що не збереглася до наших днів. Імовірно його могила розташовується поблизу будівлі, проте вона досі не знайдена. Як не знайдено і місце розташування каплиці[11].
Наступним власником садиби став поміщик Л. А. Кованько, а потім контр-адмірал Микола Аркадійович Петров-Чернишов, який відкрив «Гірничо-лісовий курорт для видужуючих»[10][9]. У 1947 році будівля почала функціонувати як інтернат для дітей, який очолювали подружжя Швайковських. Тоді ж у будівлі проводилися реставраційні роботи силами полонених німців та угорців[8]. Після закриття дитячого будинку будівлю передали людям, які потребували житло, а коли вони покинули його, садиба прийшла в занепад[11] . В середині 1960-х років будівля стала непридатною для проживання. Потім, якийсь час садибою користувалося підприємство з виготовлення лікарських трав[10]. У 1970-і та 1990-і роки на місці садиби планувалося відкриття ресторану[9].
У лютому 2011 року Голова Республіканського комітету АРК з охорони культурної спадщини Сергій Тур заявив, що фінансування робіт з відновлення садиби включено до проєкту Програми економічного і соціального розвитку АРК на 2011 рік[12] . За складання проєктно-кошторисної документації Республіканський комітет АРК з охорони культурної спадщини заплатив підприємству «Укрпроектреставрація» 300 тисяч гривень[13]. Восени 2011 року, відповідальний за зв'язки з пресою комітету з охорони культурної спадщини АРК Георгій Когонашвілі розповів, що незабаром в будівлі почнуться відновлювальні роботи[10]. Влітку 2012 року було повідомлено, що садиба буде передана у відання комітету з будівництва та архітектури АРК[14].
У 2012 році впала частина лицьової стіни другого поверху з зображенням герба[15].
У січні 2015 року окупаційна «голова комітету з охорони культурної спадщини РК» Наталія Гриненко заявила, що садиба включена до проєкту програми «Розвиток культури та збереження об'єктів культурної спадщини Республіки Крим на 2015—2017 роки»[16]. Однак на цей час залишились лише руїни. Навесні 2017 року сімферопольська група Secret Land зняла кліп на руїнах будівлі з метою залучення уваги до зруйнованої садиби[17].
У квітні 2019 року окупаційний «заступник голови російського Державного комітету з охорони культурної спадщини Криму» В'ячеслав Зарубін зазначив, що комітет запропонував його викупити у власність, у користування, розпорядження з метою відновлення[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (укр.)
- ↑ Кабінет Міністрів України (29 вересня 2016). Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний сайт (укр.). Верховна Рада України. Процитовано 7 листопада 2017.
- ↑ Перелік видатків, які будуть проводитися в 2011 році за рахунок коштів бюджету розвитку спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим
- ↑ План реалізації першого етапу (2011—2013 роки) Стратегії економічного та соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2011—2020 роки
- ↑ Річний план закупівель республіканського комітету Автономної Республіки Крим на 2011 рік з охорони культурної спадщини. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ Отчёт Государственного комитета по охране культурного наследия Республики Крым о выполнении графиков освоения бюджетных средств на 2015 год
- ↑ Сергей Винник (16.02.2017). Первые на очереди (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ а б в г д Усадьба Кесслера (рос.). Крымский архитектурный портал. 10.03.2009. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ а б в Валентина Васильева (19.07.2017). Губит не время. Губит безразличие (рос.). Крымская правда. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ а б в г д Наталья Дремова (2011). Графские развалины: усадьба в Пионерском ждет реставрации (рос.). Первая крымская. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ а б Ирина Ковалёва (17.12.2008). Потерянные усадьбы Таврики (рос.). Крымская правда. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ В Крыму некоторые старинные усадьбы предлагают передать в управление Рескома по охране культурного наследия (рос.). Крымское информационное агентство. 02.2011. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Проекты реставрации усадеб Кесслера, Палласа и синематографа «Баян» обойдутся Крыму в миллион (рос.). Центр журналистских расследований. 13.05.2011. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Памятники архитектуры местного значения будут переданы в сферу управления Рескомстроя Крыма (рос.). Крымское информационное агентство. 08.2012. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Усадьба Кесслера осталась без части фасада с гербом (рос.). Крымский архитектурный портал. 25.06.2012. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Алексей Правдин (23.01.2015). Крымские дворцы: посторонним вход воспрещён? (рос.). Крымский ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Максим Русинов (31.03.2017). В Симферополе засняли призрак Монжене (рос.). Крымский ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Евгений Жук (8 квітня 2020). Заброшенные имения Крыма: усадьба Монжене. Крым.Реалии. Процитовано 19 жовтня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Усадьба Кесслера (рос.). Крымский архитектурный портал. 10.03.2009. Процитовано 19 жовтня 2021.
- Арзы Абдулла (15.04.2017). 5 малоизвестных усадеб Крыма (рос.). Crimeantatars.club. Процитовано 19 жовтня 2021.
- Иван Коваленко. Замок Монжене. Страницы истории (рос.). Крымовед. Процитовано 19 жовтня 2021.
