Садиба Шлеє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Садиба Шлеє
Садиба Шлеє
Усадьба Шлее, 2021, 01.jpg
45°06′54″ пн. ш. 33°39′49″ сх. д. / 45.11518611113877597° пн. ш. 33.66361111113877769° сх. д. / 45.11518611113877597; 33.66361111113877769Координати: 45°06′54″ пн. ш. 33°39′49″ сх. д. / 45.11518611113877597° пн. ш. 33.66361111113877769° сх. д. / 45.11518611113877597; 33.66361111113877769
Країна Україна
Місто Чоботарка, Крим
Тип садиба[d]
Тип будівлі палацово-парковий ансамбль
Стиль необароко
Автор проєкту можливо, Олександр Померанцев
Засновник Фердиннад Шлеє
Перша згадка XIX ст.
Основні дати:
1888
Будівлі:
поміщицький будинок, декілька будинків для робітників, кам'яна комора, парк, фруктовий сад, розсадник дерев
Відомі мешканці Фердинанд Шлеє, його син
Стан руїна

Садиба Шлеє. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Садиба Шлеє
Садиба Шлеє
Садиба Шлеє (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Садиба Шлеє — садово-парковий ансамбль кінця XIX — початку XX століття в стилі необароко, пам'ятка архітектури у кримському селі Чоботарка, недалеко від міста Саки.

Історія[ред. | ред. код]

Садиба Шлеє була невеличкою вотчиною кримського землевласника Фердинанда Матвійовича Шлеє, яка була побудована в кінці XIX століття, на ній працювали селяни, вирощуючи зернові та випасаючи худобу.

Закладка садиби[ред. | ред. код]

Головним зачинателем закладки садиби був Фердинанд Матвійович Шлеє, який мав маєтки в Сімферополі та його околицях. Будинок будувався під керівництвом техніка Олександра Померанцева у стилі кримського рококо і притримувалися традицій палацової архітектури Криму.

Також було закладено парк з фруктовим садом, якими займався Павло Сидорович Мельниченко. Пізніше ще й було утворено розсадник рослин (для озеленення інших садиб).

Дослідники припускають, що завершенням будівельних робіт на садибі керував Костянтин Шлеє (син Фердинанда Шлеє).

Післяреволюційні часи[ред. | ред. код]

У часи революції і громадянської війни садиба пустувала, радянська влада, утвердившись, націоналізувала все господарство Шлеє.

У 1920-х роках у Москві вирішили утворити у Криму єврейську автономію, тому місцеві комуністи швидко підлаштувалися і запропонували садибу Шлеє для поселення євреїв-переселенців. Тому в 1926 році в садибі розмістилася єврейська сільськогосподарська артіль «Побєда»[1], мешканці якої працювали за принципом кібуци. В 1930-х роках кібуцу розкуркулили і, скориставшись відновленою євреями господаркою заснували тут колгосп та перевели на ці землі єврейський Чоботарський сільськогосподарський технікум імені Ю. Ларіна[2].

У зв'язку із зміною політики радянської влади (формувати єврейську автономію вирішили в Сибіру) частина євреїв переїхала із артілі (чи то втекла), а рештки пропали у роки 2-ї світової війни. Німці, захопивши Крим, використали садибу — була утворена німецька розвідувальна школа. Після війни в будинку були поселені люди, які не мали житла.

Садиба використовується як жилий будинок, а в 1990-ті роки пожежа знищила будівлю, від якої залишилась жилою одна кімната.

Господарство[ред. | ред. код]

«
Число дворів — чотири, національності змішаною, приписного населення — 1 душа чоловічої статі. Число душ стороннього населення: чоловічої статі 83, жіночої — 25. Загальна кількість землі у господарства — 3.060 десятин. Худоби: коней 64, волів 60, корів 25, овець 630. До губернського міста — сорок верст...[3]
«

Географія[ред. | ред. код]

Місце для закладки садиби землевласник Фердинанд Шлеє вибрав в 7 кілометрах (на той час) на схід від курорту Саки. В широкій і глибокій балці, із непересихаючим потоком, були придатні умови для ведення господарства — на відміну від довколишніх солончаково-степових земель. Садиба розміщалася поруч з трактом на Сімферополь (де, зазвичай, працював Фердинанд Шлеє).

Будівлі[ред. | ред. код]

Господарство складалося з різних будівель:

  • поміщицький будинок — двоповерховий дім із міцними мурами та вежею;
  • декілька будинків для робітників — мощені хижі;
  • кам'яна комора — двоповерхова будівля (не збереглась);
  • стайні для худоби;
  • лазня — поруч будинку і забезпечувалася дощовою водою із баку на даху будівлі.

Парк та сад[ред. | ред. код]

У Криму великі землевласники у своїх садибах мали мати парк або сад (забезпечували прохолоду і утримання вологи).

Закладкою парку і саду у садибі Шлеє займався Павло Сидорович Мельниченко (видатний садівник). Висаджуючи дерева, Павло Мельниченко запримітив, що в Чоботареві дуже родюча земля, тому й вирішив створити розплідник сільськогосподарських і декоративних рослин. Чимало кримських землевласників звертались за саджанцями з розплідника в Чоботареві, коли ж Мельниченку доручили створити Сакський курортний парк — він скористувався своїм дітищем, а саме Чоботарським розплідником дерев і рослин.

Після націоналізації садом і парком мало займалися, відтак, все прийшло у занепад і знищення. Залишилось тільки кілька екземплярів дерев.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Памятники культуры и истории УССР. Наукова думка. Киев. 1987.

Посилання[ред. | ред. код]