Садиба Юковського
| Садиба Юковського | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Сучасний вигляд садиби | ||||
|
47°05′55″ пн. ш. 30°25′01″ сх. д. / 47.098778° пн. ш. 30.417194° сх. д. | ||||
| Тип | маєток | |||
| Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини України | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Михайлопіль, Березівський район, Одеська область | |||
| Архітектурний стиль | еклектизм, бароко, мавританський | |||
| Засновник | Леонід Юковський | |||
| Будівництво | 1903 — 1903 | |||
| Відомі мешканці | Леонід Юковський | |||
| Стан | використовується як школа | |||
| Адреса | вул. Центральна, 37 | |||
  Садиба Юковського (Україна) | ||||
 | ||||
 Садиба Юковського у Вікісховищі | ||||
Садиба Юковського — пам'ятка архітектури, резиденція повітового провідника дворянства Леоніда Юковського в селі Михайлопіль Березівського району Одеської області.
Історія[ред. | ред. код]
Село Михайлопіль Тираспольського повіту Херсонської губернії було засновано на початку XIX століття кріпаками-втікачами з Правобережної України[1]. Спочатку тут було кілька сіл: Мале Жеребкове, Жеребкове (мешканці цього села називали його Михайлополем, в той час, як населення інших сіл іменувало Мале Жеребкове та Жеребкове просто «Жеребкове») і Андріївка, яка була у власності Юковських[2].У середині XIX століття село Жеребкове належало роду Гижицьких — найбільших землевласників півдня України[2].
Плутанина з назвами, пов'язана з тим фактом, що Степан Олександрович Гижицький, власник Михайлополя, був родом з села Жеребкове (яке отримало свою назву від колишніх власників — поміщиків Жеребко) Ананьївського повіту Херсонської губернії, де й був похований у 1905 році в сімейному склепі в огорожі Іоанно-Богословського храму. Після смерті Степана Олександровича маєток Жеребкове в Тираспольському повіті було продано Гаршу Готфриду[2]. У 1926 році кілька сіл злилися в одне з назвою «Михайлопіль»[1].
Леонід Людвігович Юковський отримав село Андріївку у спадок від батька — губернського секретаря Людвіга Францевича Юковського[3]. Як представник якогось титулованого дворянського роду він зробив кар'єру фактично з нуля. У 1901 році він в чині титулярного радника був земським начальником четвертої ділянки Тираспольського повіту[4]. До 1904 року Леонід Юковський є вже гласним від дворян у земській управі. У 1911 році Юковський — надвірний радник, обирається повітовим головою дворянства[5]. У 1914 році переобирається на другий термін[6].
Якби не революція 1917 року, то по закінченню третього терміну як повітовий предводитель дворянства, згідно з табелем про ранги, Юковський автоматично отримав би чин статського радника, що відповідало посадам віце-директора міністерського департаменту або віце-губернатора.
Опис садиби[ред. | ред. код]
У 1903 році Юковський побудував у батьківському селі свою резиденцію — красиву будівлю з химерними архітектурними елементами і вікнами в мавританському стилі. У будівлі немає певного архітектурного стилю, мішанина й еклектика — мавританські арки, балясини, колони без пропорцій, частково проглядається бароко[7]. Але сама будівля як об'єкт туристичного огляду є привабливою. В 1926 році в резиденції Юковського відкрили школу[1], що і врятувало будівлю від руйнування. Школа там діє по теперішній час.
Садиба Юковського — справжній зразок високої архітектури у мальовничому природному оазисі в долині річки Великий Куяльник.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. К, 1969
- ↑ а б в Х. Глошинский Список населенных пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду. Одесса, 1907
- ↑ Список землевладельцев Тираспольского уезда. Составлен к 20 августа 1892 года. Тирасполь, 1892 год
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1901 год / Сост. Херсонск. губ. правлением. — 1901. — ХЛ, 352 с.
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1911 год / Сост. Херсонск. губ. правлением; Под ред. А. А. Золотарева. Т.1-2. — 1911. — 963 с.
- ↑ Памятная книжка Херсонской губернии на 1914 год. — 1914
- ↑ http://dumskaya.net/news/odesskaya-glubinka-rodovoe-pomeste-v-sele-aistov-037957/
Джерела[ред. | ред. код]
- Глошинский Х. Список населенных пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду. — Одесса, 1907. (рос.)
- Список землевладельцев Тираспольского уезда. Составлен к 20 августа 1892 года. — Тирасполь, 1892 год. (рос.)
- Памятная книжка Херсонской губернии на 1901 год / Сост. Херсонск. губ. правлением. — 1901. — ХЛ, 352 с. (рос.)
- Памятная книжка Херсонской губернии на 1911 год / Сост. Херсонск. губ. правлением; Под ред. А. А. Золотарева. — Т. 1—2. — 1911. — 963 с. (рос.)
- Памятная книжка Херсонской губернии на 1914 год. — 1914. — 572 с. (рос.)
- Одесская глубинка: родовое поместье в царстве аистов. dumskaya.net. Думская. 4 августа 2014. Процитовано 25 березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т / Гол. редколегія: П. Т. Тронько (голова) та ін. АН УРСР. Інститут історії.
Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В. Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — Т. 16. Одеська область. — 930 с.
| |||||||||||||
