Сади Лукулла
| Сади Лукулла | |
| Дата створення / заснування | 60 до н. е. |
|---|---|
| Названо на честь | Луцій Ліциній Лукулл |
| Засновник | Луцій Ліциній Лукулл |
| Культура | Стародавній Рим |
| Країна |
 Італія |
| Адміністративна одиниця | Рим |
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 |
 | |
Координати: 41°54′23″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.90650000002777631° пн. ш. 12.4834000000277782760° сх. д.
Сади Лукулла (лат. Horti Luculliani) — найдавніші сади в Стародавньому Римі на південно-східному схилі пагорба Пінчо, розбиті римським полководцем і консулом Луцієм Лукуллом (лат. Lucius Licinius Lucullus) в 60 році до н. е. (Tacitus, Ann., XI.1).
Лукулл вважається фундатором римського садового мистецтва. Він привіз із Персії і вперше розвів у Європі культурну вишню. Його римський парк складався з кількох ділянок садів з різними насадженнями. Сади прикрашали статуї, вази, фонтани.
Подальший внесок у благоустрій садів зробив римський консул Валерій Азіатік (лат. Decimus Valerius Asiaticus), якому вони належали з 46 року н. е. і називалися Horti Asiatici. За словами Плутарха, сади Лукулла стоять в одному ряду з найпрекраснішими імператорськими садами (Plut., Luc., 39).
В епоху Відродження сади на Пінчо були відроджені родиною Медічі. Зараз на цьому місці розташовані вілла Борґезе та вілла Медічі.
- Gert Kaster: Die Gärten des Lucullus. Entwicklung und Bedeutung der Bebauung des Pincio-Hügels in Rom. Dissertation TU München 1974.
- Samuel Ball Platner, Thomas Ashby: Horti Luculliani. In: A Topographical Dictionary of Ancient Rome. Oxford University Press, London 1929, S. 268f. (online)
- Horti Luculliani, in A Topographical Dictionary of Ancient Rome, 1929. (on LacusCurtius)
- Rome's ancient gardens revealed. BBC News. 17 May 2007. Процитовано 24 травня 2007.
- Gardens of Lucullus at Rome Reborn Digital Project, University of Virginia [Архівовано 2012-04-25 у Wayback Machine.]
