Сади Гевсель
| Сади Гевсель | |
|---|---|
|
| |
| 37°54′27″ пн. ш. 40°14′51″ сх. д. / 37.90750000002777398° пн. ш. 40.24750000002777739° сх. д.Координати: 37°54′27″ пн. ш. 40°14′51″ сх. д. / 37.90750000002777398° пн. ш. 40.24750000002777739° сх. д. | |
| Країна |
 Туреччина |
| Розташування | Діярбакир |
| Тип | поле |
  Сади Гевсель Сади Гевсель (Туреччина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сади Гевсель — 700 га родючих земель поблизу берега Тигру, між фортецею Фортеця Діярбакир і річкою. Сади були включені до попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 2013 році; вони стали об'єктом Всесвітньої спадщини в 2015 році разом з фортецею Діярбакир[1][2].
Сади Гевсель представляють собою приклад того, що у довкілля і біосистем є «пам'ять». Їх дослідження можуть допомогти зрозуміти, що відбувалося в долині річки Тигр, хоча б з часів Ассирійської імперії, тобто з того моменту як сади вперше були описані стародавніми текстами (близько 3000 років тому). Масштабні зміни, викликані вулканічною активністю, кліматичними умовами, динамікою осадження та ерозію, тектонічними підняттями і пов'язаними з ними землетрусами, а також — наслідками минулої людської діяльності — істотно відбилися в сучасному об'єкті Всесвітньої спадщини.
Опис[ред. | ред. код]
Укріплене місто (або фортеця) Діярбакир розташовано у верхньому сточищі річки Тигр. Він знаходиться на схилі пагорба, на терені «Родючого півмісяця». Саме місто і навколишній природний ландшафт складалися поступово — протягом декількох століть. Вплив на архітектуру і господарство в регіоні наклали відразу декілька цивілізацій, що змінювали одна одну. Місто стало важливим економічним і політичним центром еллінізму і залишалося ним протягом майже всієї давньоримської епохи. Діярбакир зберіг своє значення в епоху правління династії Сасанідів, а також — в ті часи, коли він послідовно належав Візантійській та Османській імперям. Зі стародавніх часів місто залишається важливим регіональним центром[3].
Об'єкт, який увійшов до списку Всесвітньої спадщини в 2015 році, включає в себе тель на місці стародавнього міста Амід — відоме сьогодні як Ічкале (що означає «внутрішній замок»), власне фортечний мур міста Діярбакир (він має протяжність в 5800 метрів і включає в себе численні брами, башти, контрфорси і шістдесят три написи, зроблені в різні історичні епохи). Частиною об'єкту, що охороняється є також і власне родючі сади Гевсель, розташовані між Діярбакиром (його фортечною стіною) і річкою Тигр. Свого часу вони забезпечували населення і захисників міста водою та їжею.
Дослідження[ред. | ред. код]
На думку сучасних дослідників сади Гевсель представляють собою приклад того, що у довкілля і біосистем є «пам'ять». Їх дослідження можуть допомогти зрозуміти, що відбувалося в долині річки Тигр, принаймні, з часів Ассирійської імперії — тобто з того моменту як сади вперше згадані в записах, виконані на клинописних табличках близько 1000 років до Р.Х.. Масштабні зміни, викликані вулканічною активністю, кліматичними умовами, динамікою осадження і ерозії, тектонічними підняттями та пов'язаними з ними землетрусами, а також — наслідками минулого людської діяльності — істотно відбилися в сучасному об'єкті Всесвітньої спадщини. Інакше кажучи, сади Гевсель — це сукупність об'єктів, які можуть містити інформацію про «довгі періоди» в історії міста Діярбакир. Крім того, на терасах, на яких розташовані сади, «записані» гідрологічні та кліматичні зміни в долині від останнього льодовикового періоду та голоцену до сьогоднішнього дня[4]
Список Всесвітньої спадщини[ред. | ред. код]
Сади Гевсель стали кандидатом в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 2013 році. У 2015 році вони офіційно внесені в список спадщини ЮНЕСКО[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sabah, 2013.
- ↑ Hürriyet, 2016.
- ↑ UNESCO World Heritage Centre (2015). Культурний ландшафт «Фортеця Діярбакир і сади Гевсель» (англ.). whc.unesco.org. Процитовано 22 травня 2017.
- ↑ Catherine Kuzucuoğlu, Sabri Karadoğan. The Hevsel Gardens: archives of human activities and of the past and present evolution of the River Tigris at Diyarbakır // L'Hevsel à Amida-Diyarbakır : Études et réhabilitation de jardins mésopotamiens. — İstanbul : Institut français d’études anatoliennes, 2015-12-31. — ISBN 9782362450617.
- ↑ UNESCO World Heritage Centre (2015). UNESCO World Heritage Centre - Decision - 39 COM 8B.32 (англ.). whc.unesco.org. Процитовано 22 травня 2017.
| ||||||||||
|
