Садове (Білозерський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Садове
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Білозерський
Рада/громада Садівська сільська рада
Код КОАТУУ 6520386001
Облікова картка Садове 
Основні дані
Засноване 1780
Населення 1396
Площа 1,838 км²
Густота населення 759,52 осіб/км²
Поштовий індекс 75012[1]
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°41′59″ пн. ш. 32°49′12″ сх. д. / 46.69972° пн. ш. 32.82000° сх. д. / 46.69972; 32.82000Координати: 46°41′59″ пн. ш. 32°49′12″ сх. д. / 46.69972° пн. ш. 32.82000° сх. д. / 46.69972; 32.82000
Середня висота
над рівнем моря
28 м
Водойми р. Інгулець, Дніпро
Відстань до
обласного центру
18,8 км
Відстань до
районного центру
34,9 км
Найближча залізнична станція Херсон
Відстань до
залізничної станції
18,8 км
Місцева влада
Адреса ради 75035, с. Садове, вул. Зої Космодем’янської, 3а, тел. 46-2-42
Сільський голова Артьомов Віктор Борисович
Карта
Садове. Карта розташування: Україна
Садове
Садове
Садове. Карта розташування: Херсонська область
Садове
Садове

Садо́ве (в минулому — Фалєєвка) — село в Україні, в Білозерському районі Херсонської області. Населення становить 1396 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Поселення виникло як запорізький зимівник Інгульської паланки.

1778 року будівничий Миколаєва Михайло Леонтійович Фалєєв збудував тут власну дачу, яку, за заповітом 1792 року, віддав своєму близькому другові Федорові Савелійовичу Комстадіусу. Нові господарі облаштували в ньому садибний будинок, розбили навколо розкішний парк. Орієнтиром для місця розташування цього неіснуючого нині комплексу може служити старий кам'яний сарай під черепичним дахом біля в'їзду в село за невеликим сквером, де стоїть хрест-оберіг. До наших днів від садибного ансамблю практично нічого не залишилося, лише самотній пам'ятник першому губернатору Катеринослава, герою російсько-турецької війни 1787–1791 років Івану Максимовичу Синельникову. Монумент був зведений на початку XX століття на кошти правнучки Синельникова Софії Миколаївни, у першому шлюбі — Комстадіус. Автором проекту, ймовірно, слід вважати губернського архітектора Казимира Квінто, який у 1902 році реставрував надгробний пам'ятник Синельникову у Катерининському соборі міста Херсона, на кошти тієї ж Софії Миколаївни.

Станом на 1886 рік у селі Микільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 454 особи, налічувалось 74 двори, існували православна церква та школа[2].

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване в 18 км від міста Херсона, на березі р. Інгулець, притоки Дніпра. Має розвинену інфраструктуру: школу, магазини, дитячий садок, бібліотеку, що розміщена в Будинку культури. На алеї Слави, увіковічені імена жителів села, котрі загинули під час війни. Центральна вулиця, названа на честь С. А. Харченка, що віддав життя при звільнені села, під час форсування Дніпра у 1944 році, закривши власним тілом амбразуру ворожого доту. Харченку присвоїли звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Храми[ред. | ред. код]

Вид на пам'ятник генералу Синельникову

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Білозерський район
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)