Садове (Херсонський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Садове (Білозерський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Садове
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Херсонський район
Громада Херсонська міська громада
Код КАТОТТГ UA65100150080051777
Облікова картка село Садове 
Основні дані
Засноване 1778
Населення 1396
Площа 1,838 км²
Густота населення 759,52 осіб/км²
Поштовий індекс 75012[1]
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°41′59″ пн. ш. 32°49′12″ сх. д. / 46.69972° пн. ш. 32.82000° сх. д. / 46.69972; 32.82000Координати: 46°41′59″ пн. ш. 32°49′12″ сх. д. / 46.69972° пн. ш. 32.82000° сх. д. / 46.69972; 32.82000
Середня висота
над рівнем моря
28 м
Водойми р. Інгулець, Дніпро
Відстань до
обласного центру
18,8 км
Відстань до
районного центру
34,9 км
Найближча залізнична станція Херсон
Відстань до
залізничної станції
18,8 км
Місцева влада
Адреса ради 75035, с. Садове, вул. Зої Космодем’янської, 3а
Сільський голова Артьомов Віктор Борисович
Карта
Садове. Карта розташування: Україна
Садове
Садове
Садове. Карта розташування: Херсонська область
Садове
Садове
Мапа
Мапа

CMNS: Садове у Вікісховищі

Садо́ве (в минулому — Фалєєвка) — село в Україні, у Херсонській міській громаді Херсонського району Херсонської області. Населення становить 1396 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення виникло як запорізький зимівник Інгульської паланки.

1778 року будівничий Миколаєва Михайло Леонтійович Фалєєв збудував тут власну дачу, яку, за заповітом 1792 року, віддав своєму близькому другові Федорові Савелійовичу Комстадіусу. Нові господарі облаштували в ньому садибний будинок, розбили навколо розкішний парк. Орієнтиром для місця розташування цього неіснуючого нині комплексу може служити старий кам'яний сарай під черепичним дахом біля в'їзду в село за невеликим сквером, де стоїть хрест-оберіг. До наших днів від садибного ансамблю практично нічого не залишилося, лише самотній пам'ятник першому губернатору Катеринослава, герою російсько-турецької війни 1787—1791 років Івану Максимовичу Синельникову. Монумент був зведений на початку XX століття на кошти правнучки Синельникова Софії Миколаївни, у першому шлюбі — Комстадіус. Автором проекту, ймовірно, слід вважати губернського архітектора Казимира Квінто, який у 1902 році реставрував надгробний пам'ятник Синельникову у Катерининському соборі міста Херсона, на кошти тієї ж Софії Миколаївни.

Станом на 1886 рік у селі Микільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії мешкало 454 особи, налічувалось 74 двори, існували православна церква та церковно-приходська школа, відкрита у 1881 році[2][3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Херсонської міської громади.[4]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи увійшло до складу новоутвореного Херсонського району.[5]

У березні 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[6]

11 листопада 2022 року в рамках контрнаступу на півдні було звільнене Збройними силами України.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1372 особи, з яких 640 чоловіків та 732 жінки[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1390 осіб[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 91,12 %
російська 8,09 %
білоруська 0,36 %
вірменська 0,14 %
болгарська 0,07 %
гагаузька 0,07 %
молдовська 0,07 %

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване в 18 км від міста Херсона, на березі р. Інгулець, притоки Дніпра. Має розвинену інфраструктуру: школу, магазини, дитячий садок, бібліотеку, що розміщена в Будинку культури. На алеї Слави, увіковічені імена жителів села, котрі загинули під час війни. Центральна вулиця, названа на честь С. А. Харченка, що віддав життя при звільнені села, під час форсування Дніпра у 1944 році, закривши власним тілом амбразуру ворожого доту. Харченку присвоїли звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Храми[ред. | ред. код]

Вид на пам'ятник генералу Синельникову

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Білозерський район. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 12 лютого 2016. 
  2. Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2019. – с. 57
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 жовтня 2022. 
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023. 
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]