Сажки (село)
село Сажки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Вінницький район |
Громада | Немирівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA05020170420046385 |
Основні дані | |
Населення | 140 |
Площа | 1,15 км² |
Густота населення | 121,74 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22833 |
Телефонний код | +380 4331 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д.Координати: 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
253 м |
Водойми | річка Устя |
Найближча залізнична станція | з.п. Сажки |
Відстань до залізничної станції |
0,2 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26 |
Карта | |
Мапа | |
|
Са́жки — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 140 осіб.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Немирівської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району[2].
У північній частині села розташована залізнична зупинка Сажки, де зупиняється дизель-поїзд.
На західній околиці села протікає річка Мірка, яка за селом впадає в річку Устя.
Село славиться одним із Семи чудес Вінниччини — це так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VII–VI ст. до н.е., становлячи потужну захисну систему площею близько 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.
Територія городища вперше заселена в III тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VII–VI ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).
Археологічні розкопки на городищі започаткував у 1909–1910 рр. С. Гамченко. В передвоєнні роки пам’ятку досліджував Г. Смірнов, в післявоєнні — Південно-Подільська експедиція Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М.Артамонова. Вчені встановили, що основний вал насипаний в VI ст. до н.е. Виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, ймовірно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.
Уперше на Поділлі тут знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.
У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.
На околиці села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Сажчанська дубина.
Під час Голодомору 1932-33 років встановлено загибель 187 мешканців села. Їхні імена оприлюднено на пам'ятнику жертвам Голодомору, який розташований на сільському цвинтарі.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Кі́рове // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.501 (Сажки)
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |