Сажки (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сажки
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Немирівський район
Громада Подільська сільська рада
Код КОАТУУ 0523083804
Основні дані
Населення 140
Площа 1,15 км²
Густота населення 121,74 осіб/км²
Поштовий індекс 22833
Телефонний код +380 4331
Географічні дані
Географічні координати 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д. / 48.95694; 28.90917Координати: 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д. / 48.95694; 28.90917
Середня висота
над рівнем моря
253 м
Водойми річка Устя
Найближча залізнична станція з.п. Сажки
Відстань до
залізничної станції
0,2 км
Місцева влада
Адреса ради 22833, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Подільське, тел. 3-51-41
Карта
Сажки. Карта розташування: Україна
Сажки
Сажки
Сажки. Карта розташування: Вінницька область
Сажки
Сажки
Мапа

CMNS: Сажки у Вікісховищі

Са́жкисело в Україні, в Немирівському районі Вінницької області. Населення становить 140 осіб.

Транспорт[ред. | ред. код]

У північній частині села розташована залізнична зупинка Сажки, де зупиняється дизель-поїзд.

Краєзнавча довідка[ред. | ред. код]

На західній околиці села протікає річка Мірка, яка за селом впадає в річку Устя.

Село славиться одним із Семи чудес Вінниччини — це так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VІІ–VІ ст. до н.е., становлячи потужну захисну систему площею близько 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.

Територія городища вперше заселена в ІІІ тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VІІ–VІ ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).

Археологічні розкопки на городищі започаткував у 1909–1910 рр. С. Гамченко. В передвоєнні роки пам’ятку досліджував Г. Смірнов, в післявоєнні — Південно-Подільська експедиція Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М.Артамонова. Вчені встановили, що основний вал насипаний в VІ ст. до н.е. Виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, ймовірно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.

Уперше на Поділлі тут знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.

На околиці села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Сажчанська дубина.

Під час Голодомору 1932-33 років встановлено загибель 187 мешканців села. Їхні імена оприлюднено на пам'ятнику жертвам Голодомору, який розташований на сільському цвинтарі.

Видатні люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]