Сажки (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сажки
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Немирівський район
Рада/громада Рачківська сільська рада
Код КОАТУУ 0523083804
Основні дані
Населення 140
Площа 1,15 км²
Густота населення 121,74 осіб/км²
Поштовий індекс 22833
Телефонний код +380 4331
Географічні дані
Географічні координати 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д. / 48.95694; 28.90917Координати: 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. / 48.95694° пн. ш. 28.90917° сх. д. / 48.95694; 28.90917
Середня висота
над рівнем моря
253 м
Водойми річка Устя
Найближча залізнична станція з.п. Сажки
Відстань до
залізничної станції
0,2 км
Місцева влада
Адреса ради 22833, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Рачки, тел. 3-51-41
Карта
Сажки. Карта розташування: Україна
Сажки
Сажки
Сажки. Карта розташування: Вінницька область
Сажки
Сажки

Сажки у Вікісховищі?

Са́жкисело в Україні, в Немирівському районі Вінницької області. Населення становить 140 осіб.

Транспорт[ред. | ред. код]

У північній частині села розташована залізнична зупинка Сажки, де зупиняється дизель-поїзд.

Краєзнавча довідка[ред. | ред. код]

На західній околиці села протікає річка Мірка, яка за селом впадає в річку Устя.

Село славиться одним із Семи чудес Вінниччини — це так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VІІ–VІ ст. до н.е., становлячи потужну захисну систему площею близько 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.

Територія городища вперше заселена в ІІІ тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VІІ–VІ ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).

Археологічні розкопки на городищі започаткував у 1909–1910 рр. С. Гамченко. В передвоєнні роки пам’ятку досліджував Г. Смірнов, в післявоєнні — Південно-Подільська експедиція Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М.Артамонова. Вчені встановили, що основний вал насипаний в VІ ст. до н.е. Виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, ймовірно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.

Уперше на Поділлі тут знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.

На околиці села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Сажчанська дубина.

Видатні люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]