Сайрус Маккормік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сайрус Маккормік
англ. Cyrus Hall McCormick
Cyrus McCormick engraving.jpg
Народився 15 лютого 1809(1809-02-15)
округ Рокбридж, Вірджинія (США)
Помер 12 травня 1884(1884-05-12) (75 років)
Чикаго, Іллінойс (США)
Поховання Graceland Cemetery[d]
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність підприємництво, винахідництво
Батько Роберт Маккормік
Мати Мері Енн Голл
Брати, сестри William Sanderson McCormick[d] і Leander J. McCormick[d]
У шлюбі з Nancy Fowler McCormick[d]
Діти Harold Fowler McCormick[d], Cyrus Hall McCormick II[d] і Stanley Robert McCormick[d]
Автограф
Cyrus McCormick signature.svg
Нагороди
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Са́йрус Макко́рмік (англ. Cyrus Hall McCormick; нар. 15 лютого 1809 — 13 травня 1884) — американський промисловець, винахідник першої жниварки на кінній тязі, засновник компанії «McCormick Harvesting Machine Company», котра згодом у 1902 році стала частиною компанії «International Harvester»[1].

Винаходи й досягнення[ред.ред. код]

Кузня (ліворуч), у якій Маккорміки виготовляли свої перші жниварки
Ескіз жниварки Маккорміка конструкції 1845 року
Жниварка Маккорміка під час презентації
Жниварка-снопов'язалка Маккорміка (1884)

Він був старшим з восьми дітей у сім'ї винахідника Роберта Маккорміка-молодшого (англ. Robert McCormick Jr.; 1780-1846) та Мері Енн Голл (англ. Mary Ann "Polly" Hall; 1780—1853).

Батько Сайруса Маккорміка протягом 28 років працював над проектом жниварки на кінній тязі, який так і не зумів завершити. У 1830 році він передав кресленики своєму синові, Сайрусу, якому на той час виповнився 21 рік[2]. Сайрус Маккормік зробивши деякі зміни у конструкції, довів проект батька до завершення за півтора року, продемонстрував жниварку в дії у 1831, а у 1834 році отримує патент на цей винахід[3].

У 1840-і роки Сайрус із сім'єю починає виробництво й продаж жниварок в ковальській майстерні на родинній фермі у Волнат Гроув (англ. Walnut Grove) уВірджинії. Крім того Сайрус робить декілька поїздок по Середньому Заходу, де демонструє свою жниварку й намагається укласти контракти з місцевими промисловцями. Проте до кінця 1846 року йому вдалось продати не більше 100 машин.

У 1847 році Сайрус Маккормік перебрався до Чикаго, де разом з братом Ліндером заснував (1848) невелику компанію (англ. McCormick Harvesting Machine Company) з продажів сільськогосподарської техніки. Жниварка Маккорміка продавалась дуже добре за рахунок винахідливості братів у сфері маркетингових прийомів[2]. Брати Маккормік заснували мережу невеликих представництв компанії із спеціально навченими продавцями, які демонстрували роботу жниварки у полі. За короткий час він зміг довести річне виробництво жниварок до 1500 штук. При цьому попит на його машини лише зростав.

Необхідність розширення виробництва привела Маккорміка до запрошення як партнера мера Чикаго Вільяма Огдена. Під новим іменем «McCormick, Ogden&Co» при внеску Огдена у 25 000 $, підприємство подвоїло випуск продукції, що вже через рік дозволило Маккорміку викупити назад долю Огдена за 50 000 $. Після цього «McCormick Harvesting Machine Company» стало виключно сімейним підприємством. Сайрус залучив до роботи своїх молодших братів. Поклавши на них налагоджене виробництво, він зосередився на розбудові системи збуту.

Патентні війни[ред.ред. код]

Окремим питанням в історії компанії є патентні війни Маккорміка. Окрім претензій інших винахідників, що не покидали спроб оскаржити пріоритет створення жниварки, сам Маккормік робив спроби «підім'яти» під себе перспективний ринок цих машин через продовження дії патенту. У 1848 році він подає заявку на продовження терміну дії патенту, але наштовхується на потужну протидію конкурентів, що подали протест у патентний комітет і протиставили його винаходу недавно запатентований винахід Оведа Хассі (англ. Obed Hussey). Судову тяжбу Маккормік програв[4]. У разі виграшу процесу, він отримував би по 25$ з кожної випущеної жниварки, а це на той рік дало б йому 500 000 $, при тому, що ринок сільськогосподарської техніки постійно зростав. Після успіхів у Європі Маккормік у 1859 та 1861 роках зробив ще дві невдалі спроби продовження терміну дії патенту. Остання спроба завершилась такою відповіддю голови патентного комітету: «Жниварка становить занадто велику цінність для нації, щоб її виробництво контролювала одна людина».

Велика чиказька пожежа 1871 року знищила завод Маккорміків. Страхову виплату у 100 000 $, Сайрус забрав собі, чим спричинив конфлікт з братом Ліндером. Ліндер за підтримки двох сестер зробив спробу довести, що справжнім винахідником конструкції жниварки був їхній батько Роберт Маккормік, а Сайрусу він передав справу за умови, що прибуток буде ділитись поміж усіма його дітьми. Сайрусу допомогла дана під присягою на Біблії клятва його матері у тому, що жниварку винайшов її син Сайрус.

У 1876 році Сайрус Маккормік сконструював також снопов'язалку, що могла не лише косити збіжжя та вкладати покоси але й одночасно в'язати його у снопи.

У 1884 році Сайрус Маккормік старший помирає а потужну компанію успадковує його син Сайрус Маккормік молодший. Багато у чому саме завдяки його рекламній та пропагандистській кампанії у 1893 році ім'я Сайруса Маккорміка старшого було внесене до списку тридцяти найбільших винахідників Америки. Брат Ліндер протестував проти цього, стверджуючи, що автором винаходу був їх батько. Цю «справу» продовжив і його син, котрий протестував у 1909 році проти уведення Сайруса Маккорміка у фермерську залу слави, а у 1910 році опублікував книгу «Винахідник Роберт Маккормік».

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cyrus Hall McCormick. Wisconsin Historical Society. Архів оригіналу за 2012-04-21. Процитовано 2007-08-26. 
  2. а б Daniel, Gross; Forbes Magazine Staff (August 1997). Greatest Business Stories of All Time (вид. First). New York: John Wiley & Sons, Inc. с. 25. ISBN 0-471-19653-3. 
  3. Cyrus H. McCormick US X8277 I1 Improvement in machines for reaping small grain. June 21, 1834.
  4. Follet L. Green, ed. (1912). Obed Hussey: Who, of All Inventors, Made Bread Cheap. The Rochester Herald publishing Company.

Посилання[ред.ред. код]