Сакар'я (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сакар'я
39°21′10″ пн. ш. 31°03′31″ сх. д. / 39.35284600002777466° пн. ш. 31.05878900002777954° сх. д. / 39.35284600002777466; 31.05878900002777954
Витік
• координати 39°21′10″ пн. ш. 31°03′31″ сх. д. / 39.35284600002777466° пн. ш. 31.05878900002777954° сх. д. / 39.35284600002777466; 31.05878900002777954
Гирло Чорне море
• координати 41°07′36″ пн. ш. 30°38′55″ сх. д. / 41.12680700002777456° пн. ш. 30.64882700002777938° сх. д. / 41.12680700002777456; 30.64882700002777938
Країни: Туреччина
Регіон Афьонкарахісар
Довжина 824 км
Площа басейну: 65 000 км²
Притоки: Porsuk Riverd, Ankara Riverd, Kirmir Çayıd і Q3480999?
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сакар’я[1] (тур. Sakarya; також Сангаріус: грец. Σαγγάριος, лат. Sangarius) — річка, що розташована у північно-західній частині півострова Мала Азія та впадає у Чорне море. Основні притоки: Порсук, Анкара (на березі якої розташована столиця Туреччині Анкара). Сакар’я, чи Сангаріус, не є судноплавною.

У пониззі річки розташоване місто Адапазарі, верхів'я розташоване в історичній області Фригія[2], а гирло у Віфінії. Сакар'я є другою за довжиною річкою Туреччини (її довжина становить від 790 до 824 км). Площа басейну понад 65 тис. км². Середньорічний стік води приблизно 200 м³ / с. У водах річки водиться кримський вусань.

Береги Сангаріуса розорані, хоча й збереглися залишки лісів, які складаються з верби, вільхи, в'яза і ясеню[3]. На річці побудована ГЕС Сарияр (за 125 км від Анкари) і Гйокчекая (за 60 км нижче за течією від Сарияр). Екологічна ситуація несприятлива[4].

Головною визначною пам'яткою річки є міст Бешкьопрю (тур. Beşköprü) довжиною в 430 м, побудований імператором Юстиніаном[5].

Аналогічну назву в Туреччині носить провінція в районі річки Сакар’я, з центром в Адапазари (колиш. Місто Бурса).

У давнину річка Сангаріус вважалася західним кордоном Галатії. Під час Другої греко-турецької війни неподалік  від річки Сакар’я стався переломний бій між грецькими та турецькими військами, результатами якого було відвоювання турками Малої Азії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Treshnikov, A. F.; Alaev, Ė. B.; Трешников, А. Ф.; Алаев, Э. Б. (1989). Geograficheskiĭ ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ : geograficheskie nazvanii︠a︡ (вид. Izd. 2., dop). Moskva: "Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡". ISBN 5-85270-057-6. OCLC 24376168.
  2. Леви, Саша; Стошић, Александра; Улетиловић, Александра (14 серпня 2017). ТИНЕЈЏЕРИ И БИБЛИОТЕКА ДАНАС. БИБЛИОТЕКАРСТВО СРПСКЕ. Т. 1, № 6. doi:10.7251/bscsr1706027l. ISSN 1840-4030. Процитовано 21 березня 2021.
  3. TRT-Russian Анатолийская палитра - 61. archive.is. 13 вересня 2012. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 21 березня 2021.
  4. Мёртвая рыба в реках и озёрах Турции — повод задуматься!.
  5. Отдых на Мраморном и Чёрном морях Турции в Адапазары (Adapazari) и Сакарья (Sakarya): достопримечательности, экскурсии и курорты. www.tournet.ru. Процитовано 21 березня 2021.