Сакуракай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підполковник Хасімото, засновник Сакуракай

Сакуракай, або Товариство сакури (яп. 桜会 Sakurakai)ультранаціоналістичне таємне товариство, створене молодими офіцерами Імператорської японської армії в вересні 1930 року з метою реорганізації держави відповідно до тоталітарно-мілітаристських принципів, при необхідності за допомогою військового державного перевороту[1]. Їх загальновизнаною метою була реставрація Сьова, яке, за їхніми твердженнями, поверне імператора Хірохіто на його законне місце, вільне від політичних партій і шкідливих бюрократів в умовах нової військової диктатури[2].

Сакуракай очолили підполковник Імператорської армії Японії Кінгоро Хасімото[en], тодішній начальник російської секції Генерального штабу Імператорської японської армії та капітан Ісаму Тьо[en] при підтримці Садао Аракі. Спочатку товариство налічувало близько десяти осіб, діючих польових офіцерів генерального штабу, і розширилося за рахунок офіцерів полкового і ротного звань, так що до лютого 1931 року його членство збільшилася до більш ніж 50 осіб, а можливо, і до кілька сотень до жовтня 1931 року[3]. Одним з видних лідерів товариства був Куніакі Коїсо, майбутній прем'єр-міністр Японії.

Група Сакури домагалася політичної реформи: ліквідації партійного уряду шляхом державного перевороту та створення нового кабінету, заснованого на державному соціалізмі, з метою усунення начебто корумповану політику, економіку та думку в Японії[4].

Двічі в 1931 році (Березневий інцидент[en] і Інцидент імператорських кольорів[en]) Сакуракай і цивільні ультранаціоналістичні елементи намагалися повалити уряд. З арештом його керівництва після Інциденту імператорських кольорів Сакуракай був розпущений.

Багато з її колишніх членів перейшли у фракцію Тосейха[en] всередині армії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. James L. McClain, Japan: A Modern History p 414 ISBN 0-393-04156-5
  2. Sims, Japanese Political History Since the Meiji Renovation 1868-2000 page 155
  3. Beasley, The Rise of Modern Japan
  4. Archived copy. Архів оригіналу за 2006-08-28. Процитовано 2006-11-26. 

Джерела[ред. | ред. код]