Салангана атіуйська
| Салангана атіуйська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aerodramus sawtelli Holyoak, 1974 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Collocalia sawtelli | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Саланга́на атіуйська[2] (Aerodramus sawtelli) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae)[3]. Ендемік Островів Кука.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10 см. Верхня частина тіла чорнувато-коричнева, надхвістя контрастно світло-сіре. Нижня частина тіла світло-сірувато-коричнева, гузка більш темна. Хвіст відносно довгий, виїмчастий. Атіуйські салангани відрізняються від таїтянських саланган меншими розмірами, коротшим хвостом, світлішою нижньою частиною тіла та іншою формою ддзьоба.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Атіуйські салангани є ендеміками острова Атіу[en]. Існують давні непідтвердженні свідчення про спостереження цього виду на острові Мітіаро[en], а на острові Мангая знайдені кістки серпокрильця, що могли належати атіуйській салангані. Атіуйських саланган часто можна побачити над тропічними лісами, чагарниковими заростями і полями, на висоті 3-5 м над землею. Вони живляться комахами, яких ловлять в польоті.
Атіуйські салангани гніздяться в печерах Ваітупурангі та Анатакітакі у вапнякових скелях, формують гніздові колонії. Сезон розмноження у них триває з вересня по квітень. Гнізда робляться з кокосових волокон, лишайників, іноді казуаринових голок, триви, листя і лоз маракуї, скріплюються за допомогою слини. В кладці два яйця. За сезон може вилупитися два виводки.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція атіуйських саланган становить від 340 до 400 дорослих птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aerodramus sawtelli: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 листопада 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |