Салангана бура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салангана бура

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Бура салангана (Aerodramus)
Вид: Салангана бура
Aerodramus vanikorensis
(Quoy & Gaimard, 1830)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Hirundo vanikorensis
Collocalia vanicorensis
Посилання
Вікісховище: Aerodramus vanikorensis
Віківиди: Aerodramus vanikorensis
ITIS: 178019
МСОП: 60835335
NCBI: 381020 243317, 381020
Fossilworks: 372581

Саланга́на бура[2] (Aerodramus vanikorensis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Мешкає в Південно-Східній Азії і Меланезії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 13 см, розмах крил становить 27 см. вага 11 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе, верхня частина тіла більш темна, нижня частина тіла світліша, особливо на підборідді і горлі.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють дванадцять підвидів:[3]

Сірі салангани раніше вважалися конспецифічними з бурими саланганами, однак були визнані окремим видом.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Бурі салангани мешкають на островах Індонезії, Папуа Нової Гвінеї, Соломонових Островів і Вануату, бродячі птахи спостергалися на островах Торресової протоки і на півострові Кейп-Йорк на півночі Австралії. Вони живуть переважно у вологих тропічних лісах. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, переважно мурахами. Гніздяться в печерах, формують гніздові колонії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Aerodramus vanikorensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 листопада 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
  • Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K.; & Zimmerman, Dale A. (1986). Birds of New Guinea. Wau Ecology Handbook No.9. Princeton University Press. ISBN 0-691-02394-8
  • Coates, Brian J. (1985). The Birds of Papua New Guinea. Volume 1: Non-Passerines. Dover Publications: Alderley, Queensland. ISBN 0-9590257-0-7