Салигін Васілій Вікторовіч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салигін Васілій Вікторовіч

Час на посаді:
28 квітня 2006 — 7 жовтня 2008
ПопередникШаповалов Олег Володимирович
НаступникЧернов Сергій Іванович

Народився2 червня 1957(1957-06-02) (62 роки)
м. Харків

Салигін Васілій Вікторовіч (нар. 2 червня 1957, Харків) — український політик, державний службовець, партійний діяч, меценат. Народний депутат України III—IV скликань[1][2], голова Харківської обласної ради протягом 2006—2008 рр.[1][2][3] Заслужений економіст України.

Біографія[ред. | ред. код]

Васілій Салигін народився 2 червня 1957 р. у м. Харкові[1][2][3].

1974—1977 рр. — навчання в Харківському автодорожньому інституті.[2][3]

1977—1979 рр. — строкова служба в Збройних Силах.

1979—1980 рр. — продовження навчання в Харківському автодорожньому інституті.[2][3]

1981—1985 рр. — майстер, старший майстер Харківського ремонтно-механічного заводу.[2][3]

1985—1989 рр. — водій-заготівельник ВЗСО «Харківвторресурси».[4]

1989—1993 рр. — голова кооперативу «Полюс»[2][3]. З початку 1990-х років учасник благодійних проектів: будівництво дитячих будинків, допомога церкви тощо.[4][5][6]

1993—1994 рр. — віце-президент ЗАТ «Гея»[2][3].

1994—1997 рр. — представник фірми «Тривертон Інтернешнл Лімітед»[2][3].

У 1995 р. закінчив економічний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «Фінанси та кредит»[1][2][3].

1997—1998 рр. — голова агропромислової фірми «Відродження»[2][3].

1998—2002 рр. — Народний депутат України III скликання (обраний по виборчому округу № 171, Харківська область), заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Позапартійний на момент виборів. Член фракції Народно-демократичної партії.[1][2][3]

2002—2006 рр. — народний депутат України IV скликання (обраний по виборчому округу № 172, Харківська область), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.[1][2]

У квітні 2006 h/ склав присягу посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 1 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Квітень 2006 р. — жовтень 2008 р. — голова Харківської обласної ради[1][2]. Обраний 28 квітня 2006 р., пішов з посади 7 жовтня 2008 р.[2][3]

Харківська облрада під керівництвом Василя Салигіна ввела процедуру присвоєння звання «Почесний житель Харківської області». Серед перших удостоєних цього звання Олександр Масельський (посмертно)[7], Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, відомий бізнесмен і меценат Олександр Ярославський та інші заслужені представники бізнесу, науки, спорту та інші[8]. Також за клопотанням Харківської облради під керівництвом Василя Салигіна президент України присвоїв губернатору Харківської області Олександру Масельському звання «Герой України» (посмертно)[9], а меморіалу «Висота маршала Конєва» був присвоєний статус національного[10].

З 2008 року представник України в Палаті регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад, член Інституціонального комітету Ради Європи.[2][3]

2008 р. — квітень 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України[2][3].

Квітень 2010 р. — травень 2012 р. — заступник голови, радник голови Державної митної служби України[1][3].

У червні 2012 р. призначений на посаду заступника губернатора Сумської області[11].

Грудень 2012 р. — травень 2014 р. — помічник-консультант народного депутата.

2015 р. по червень 2017 року працював президентом товариства «Укренергопроект».

З червня 2017 р. завершив трудову діяльність. Надає приватні консультації.

Особисті дані[ред. | ред. код]

Звання, нагороди:[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» II ступеня;
  • орден «За заслуги» III ступеня;
  • Почесна грамота Верховної Ради України;[2][3]

Нагороджений:[ред. | ред. код]

  • орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира» I ступеня;
  • орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира» II ступеня;
  • орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Князя Володимира» ІІІ ступеня;
  • орденом Української Православної Церкви «Преподобного Антонія та Феодосія Печерських» II ступеня;
  • орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора-Літописця» ІІ ступеня;
  • орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора-Літописця» ІІІ ступеня;
  • орденом «Різдво Христове 2000» І ступеня;
  • почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська слава»;
  • відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Хрест слави»;
  • відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Закон і честь»;
  • відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За сприяння органам внутрішніх справ України»;
  • нагрудним почесним знаком Міністерства внутрішніх справ України;
  • премією МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» ІІ ступеня;
  • відзнакою МВС України «10 років внутрішнім військам МВС України»;
  • нагрудним знаком Державної податкової адміністрації України «За честь і службу»;
  • почесною відзнакою ДПА у Харківській області «За сприяння органам Державної податкової служби»;
  • медаллю Маршала авіації тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба;
  • орденом всеукраїнської організації «Союз Чорнобиль Україна» «Чорнобильський Хрест: Мужність. Честь. Гуманність»;
  • медаллю Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «За заслуги» ІІ ступеня.[2][3]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина - Салигіна Юлія Володимирівна, відома модель, учасниця міжнародних показів, володарка титулу «Королева Харкова», переможниця багатьох конкурсів краси. Має сім дітей, троє від першого шлюбу з Наталею Салигіною (Віктор, 1981 р.н., Катерина, 1987 р.н. і Марія, 1995 р.н.). і четверо від другого шлюбу з Юлією Салигіною (Роман, 2005 р.н., Дарія, 2006 р.н., Поліна, 2009 р.н., Максим, 2018 р.н.).

В останні кілька років проживає з сім'єю переважно в США, займається вихованням дітей і двох онуків: Маркуса (2014 р.н.) і Метью (2018 р.н.).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Народні депутати України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2019-08-26. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Василий Салыгин - БИОГРАФИЯ. salygin.com.ua. Процитовано 2019-08-26. 
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Новости Харькова, свежие харьковские новости дня. Status Quo (en). Процитовано 2019-08-26. 
  4. а б Салыгин Василий. LIGA. Процитовано 2019-08-27. 
  5. В.САЛИГІН: Я ХОЧУ, ЩОБ У НАШІЙ КРАЇНІ НЕ БУЛО ПОТРЕБИ У ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ - Харьковский областной совет. www.oblrada.kharkov.ua. Процитовано 2019-08-27. 
  6. Василий Салыгин о себе откровенно | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 2019-08-27. 
  7. А.Масельский может стать первым лауреатом звания "почетный житель Харьковской области", которое планирует ввести Харьковский облсовет. Status Quo (en). Процитовано 2019-08-27. 
  8. СТАБІЛІЗУВАВ ЦІНИ І ЗНИЗИВ ІНФЛЯЦІЮ - Харьковский областной совет. oblrada-kharkiv.gov.ua. Процитовано 2019-08-27. 
  9. Чтобы помнили: Александр Масельский. 057.ua - Сайт города Харькова (ru-UA). Процитовано 2019-08-27. 
  10. ВИСОТІ МАРШАЛА КОНЄВА ПРИСВОЄНО НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС - Харьковский областной совет. www.oblrada.kharkov.ua. Процитовано 2019-08-27. 
  11. Избирательный округ №173. www.mediaport.ua (ru). Процитовано 2019-08-27. 
Попередник: Голова Харківської обласної ради
28 квітня 20067 жовтня 2008
Наступник:
Шаповалов Олег Володимирович
(15 лютого 200528 квітня 2006)
Чернов Сергій Іванович
(із 7 жовтня 2008)