Перейти до вмісту

Салмакіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Салмакіс
Місце проживанняКарія Редагувати інформацію у Вікіданих

Салмакіс (дав.-гр. Σαλμακίς) — нетипова німфа-наяда грецької міфології. Вона відкинула шлях незайманості грецької богині Артеміди, віддавшись марнославству та неробству.

Міфологія

[ред. | ред. код]

Версія Овідія

[ред. | ред. код]
Водяна німфа Салмасіс, гравюра Філіпа Галле (1587)

Спроба Салмакіс зґвалтувати Гермафродита описана в четвертій книзі «Метаморфоз» Овідія (див. також Дерцетис).

Жила-була німфа, не пристосована ні до полювання, ні до стрільби з лука:
не придатна для перегонів. Вона була єдиною Наядою, яка не входила до гурту Діани.
Часто її сестри казали їй: «Візьми списа або
або щетинистий сагайдак, і перерви своє дозвілля на перегони!»
Але вона не брала ні списа, ні стріл,
і не проміняла дозвілля на гонитву.
Замість цього вона омивала свої прекрасні кінцівки і доглядала за волоссям,
а її води були для неї дзеркалом.

Одного разу Гермафродит вирішив скупатися у своєму ставку. Побачивши його, Салмакіс була вражена любов'ю до нього, підійшла до нього і зізналася йому в коханні, але йому було байдуже, і він зажадав, щоб вона пішла геть. Вона так і зробила, але не змогла стримати свою пристрасть і знову повернулася до нього. Коли Гермафродит вийшов з басейну, вона кинулася до нього і силоміць поцілувала його, коли він намагався втекти. Тоді Салмакіс закричала до богів і благала їх дозволити їм залишитися разом назавжди; і боги відповіли, зливши їх разом назавжди, в божество, яке мало як чоловічу, так і жіночу частини. Таким чином, вона стає одним цілим з Гермафродитом, а він проклинає фонтан, щоб той мав такий самий вплив на всіх, хто купатиметься в ньому[1].

Альтернативні версії міфу

[ред. | ред. код]

В описі, знайденому на залишках стіни в Галікарнасі, мати Гермафродита Афродіта називає Салмакіс німфою, яка вигодувала немовля Гермафродита та піклувалася про нього після того, як батьки віддали його їй на піклування, версія, яка дуже відрізняється від тієї, яку представив Овідій[2].

Лукіан із Самосати також має на увазі, що Гермафродит народився таким, а не став таким пізніше в житті проти своєї волі, і звинувачує в цьому особу батька хлопчика Гермеса[3].

Фонтан Салмакіс

[ред. | ред. код]
Докладніше: Салмакіс (фонтан)

Салмакіс — назва фонтану або джерела, розташованого в сучасному Бодрумі, Туреччина. За деякими класичними авторами, вода мала репутацію жінки, що робить чоловіків жіночними та м'якими. Ця легенда лежить в основі розповіді Овідія про Салмакіс та Гермафродита.

Стародавнє мистецтво

[ред. | ред. код]
Фреска з Будинку Венери в Конкільї

Фреска в кімнаті 10 Будинку Венери в Конкільї (Будинок Венери в мушлі) у Помпеях зображує Ерота, що стоїть між Гермафродитом і Салмакіс. Фреска, ймовірно, є найдавнішим (до 79 року нашої ери) і єдиним стародавнім твором мистецтва водяної німфи до її союзу з Гермафродитом[4].

Посткласичні відгуки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Френсіс Бомонт, поет і драматург, на основі твору Овідія написав поему «Салмакіс і Гермафродит». Поема була опублікована анонімно в Лондоні 1602 року[5].

У вірші Елджернона Чарльза Свінберна 1863 року «Гермафродит», заснованому на однойменній скульптурі Берніні в Луврі, згадується Салмасіс у останній строфі.

Роман оповідань італійського письменника Маріо Сольдаті під назвою «Salmace» (Салмакіс), назва, яка охоплює всю збірку. В оповіданні в дуже метафоричному контексті розповідається про перетворення чоловіка на жінку.[6]

Скульптура

[ред. | ред. код]
Німфа Салмакіс, Франсуа-Жозеф Бозіо, 1826 (Лувр)
Здивована купальниця,Томаса Брока, 1868

Скульптуру Франсуа-Жозефа Бозіо «Німфа Салмакіс» 1826 року можна побачити в музеї Лувр у Парижі[7].

Скульптуру сера Томаса Брока із Салмакіс (інші назва - «Здивована купальниця»)[8] було створено 1868 року. Вона була змодельована і виставлена у Королівській академії в Лондоні 1869 року. Починаючи з 1875 року виготовляли різноманітні порцелянові копії, одна із яких була представлена на Паризькій виставці 1878 року[9].

«Fontana Greca» («Грецький фонтан») — фонтан епохи Відродження, розташований у Галліполі на півдні Італії. Фонтан має барельєфи, що зображують три метаморфози в грецькій міфології. Центральний барельєф показує Ерота, що летить поруч з Афродітою, тоді як Гермафродит і Салмакіс зображені внизу, лежачи разом і обійнявшись.

Живопис

[ред. | ред. код]
Франсуа-Жозеф Наве «Німфа Салмакіс і Гермафродит» (1829)

«Німфа Салмакіс і Гермафродит» (1829)]]

Бартоломеус Шпрангер «Салмакіс і Гермафродит» (1581)

Картина про Салмакіс 1877 року французького художника Шарля Ланделля була однією з найбільш захоплюваних робіт на Паризькій виставці за версією The Art Journal 1878 року. На картині зображена здивована Салмакіс, яка сидить серед очерету і з тривогою притискає драпірування до грудей[10].

Музика

[ред. | ред. код]

Британський прогресивний рок-гурт Genesis створив пісню під назвою «Fountain of Salmacis» у своєму альбомі Nursery Cryme 1971 року. У ньому розповідається про спробу Салмакіс зґвалтувати Гермафродита. Наприкінці пісні в тексті сказано, що Салмакіс і Гермафродит були «об'єднані як одне ціле» і вічно живуть під озером, з якого з'являється фонтан.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ovid, Metamorphoses 4.346-388
  2. Romano, Allen J. “The Invention of Marriage: Hermaphroditus and Salmacis at Halicarnassus and in Ovid.” The Classical Quarterly, vol. 59, no. 2, [The Classical Association, Cambridge University Press], 2009, pp. 543–61.
  3. Lucian, Dialogues of the Gods Apollo and Dionysus
  4. Pompeii in Pictures: II.3.3 Pompeii. Casa della Venere in Conchiglia
  5. Francis Beaumont, Salmacis and Hermaphroditus - Luminarium.org
  6. Soldati, Mario (1929). Salmace. Edizioni La Libra.
  7. Sculpture: The Nymph Salmacis by François-Joseph Bosio, Louvre Museum, Paris
  8. Bather surprised | Museum of Royal Worcester
  9. Sir Thomas Brock | Museum of Royal Worcester
  10. Salmacis: Landelle, Charles - The Art Journal (1878)

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Lucian, Dialogues of the Gods; translated by Fowler, H W and F G. Oxford: The Clarendon Press. 1905.
  • Ovid. Metamorphoses, Volume I: Books 1-8. Translated by Frank Justus Miller. Revised by G. P. Goold. Loeb Classical Library No. 42. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1977, first published 1916. ISBN 978-0-674-99046-3.

Посилання

[ред. | ред. код]