Салман Радуєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Салман Бетирович Радуєв
бригадний генерал
Салман Радуєв.jpg
Загальна інформація
Народження 13 лютого 1967
Гудермес, СРСР
Смерть 14 грудня 2002
Соликамськ
крововилив внутрішніх органів
Військова служба
Приналежність Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Чеченська республіка Ічкерія
Формування Збройні сили ЧРІ
Командування
Нині на посаді
На посаді з

Салман Бетирович Радуєв (13 лютого 1967, Гудермес - 14 грудня 2002, Соликамськ) — чеченський повстанець, один з польових командирів чеченських збройних сил часів Першої і початкового етапу Другої воєн Росії проти Чечні, бригадний генерал. Брав участь у військових діях проти російської федеральної влади, організатор низки гучних терактів на території Російської Федерації.

Стверджував, що закінчив середню школу з відзнакою, потім отримав вищу економічну освіту. Під час служби в армії вступив в КПРС, був членом чечено-інгушського обкому ВЛКСМ. Після приходу до влади Джохара Дудаєва з червня 1992 року — префект Гудермесського району Чечні, з листопада 1992 — командир 6-ї бригади збройних сил Чеченської республіки[1].

З початку 1995 року, під час Першої ченченської війни, його формування вело бої в східних районах Чечні. Став широко відомим після походу на Кизляр в січні 1996 року, в ході якого захопив близько 3 тис. заручників. Після переговорів з російською федеральною владою з більш ніж 160 заручниками його загін вирушив в бік чеченського кордону, але був блокований в селі Первомайському, де кілька днів тримав оборону, в ході якої з частиною бойовиків прорвався до Чечні.

За його наказом у квітні 1997 року були проведені вибухи на вокзалах в Армавірі і П'ятигорську. Також, для підняття свого авторитету приписував собі й інші теракти.

Кілька раз піддавався замахам з боку федеральних сил, був поранений, втратив око.

Був затриманий в березні 2000 року в селищі Новогрозненске в Чечні. Після арешту піддавався тортурам[2]. 25 грудня 2001 Верховним судом Дагестану був звинувачений у тероризмі, захопленні заручників, розкраданні зброї, організації вбивств військовослужбовців, міліціонерів, а також в організації вибуху на залізничному вокзалі П'ятигорська 28 квітня 1997, при якому дві людини загинули, а ще понад 40 отримали поранення. Засуджений до довічного ув'язнення.

Помер у колонії «Білий лебідь», Соликамськ.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]