Салман Радуєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Салман Бетирович Радуєв
бригадний генерал
Салман Радуєв.jpg
Загальна інформація
Народження 13 лютого 1967(1967-02-13)
Гудермес, СРСР
Смерть 14 грудня 2002(2002-12-14) (35 років)
Соликамськ
крововилив внутрішніх органів
Військова служба
Приналежність Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Чеченська республіка Ічкерія
Формування Збройні сили ЧРІ
Командування
Нині на посаді
На посаді з

Салман Бетирович Радуєв (13 лютого 1967, Гудермес - 14 грудня 2002, Соликамськ) — чеченський повстанець, один з польових командирів чеченських збройних сил часів Першої і початкового етапу Другої воєн Росії проти Чечні, бригадний генерал. Брав участь у військових діях проти російської федеральної влади, організатор низки гучних терактів на території Російської Федерації.

Стверджував, що закінчив середню школу з відзнакою, потім отримав вищу економічну освіту. Під час служби в армії вступив в КПРС, був членом чечено-інгушського обкому ВЛКСМ. Після приходу до влади Джохара Дудаєва з червня 1992 року — префект Гудермесського району Чечні, з листопада 1992 — командир 6-ї бригади збройних сил Чеченської республіки[1].

З початку 1995 року, під час Першої ченченської війни, його формування вело бої в східних районах Чечні. Став широко відомим після походу на Кизляр в січні 1996 року, в ході якого захопив близько 3 тис. заручників. Після переговорів з російською федеральною владою з більш ніж 160 заручниками його загін вирушив в бік чеченського кордону, але був блокований в селі Первомайському, де кілька днів тримав оборону, в ході якої з частиною бойовиків прорвався до Чечні.

За його наказом у квітні 1997 року були проведені вибухи на вокзалах в Армавірі і П'ятигорську. Також, для підняття свого авторитету приписував собі й інші теракти.

Кілька раз піддавався замахам з боку федеральних сил, був поранений, втратив око.

Був затриманий в березні 2000 року в селищі Новогрозненске в Чечні. Після арешту піддавався тортурам[2]. 25 грудня 2001 Верховним судом Дагестану був звинувачений у тероризмі, захопленні заручників, розкраданні зброї, організації вбивств військовослужбовців, міліціонерів, а також в організації вибуху на залізничному вокзалі П'ятигорська 28 квітня 1997, при якому дві людини загинули, а ще понад 40 отримали поранення. Засуджений до довічного ув'язнення.

Помер у колонії «Білий лебідь», Соликамськ.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]