Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
الأمير سلمان بن عبد العزيز آل سعود‎
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
Король Саудівської Аравії, Хранитель двох святинь
Нині на посаді
На посаді з 23 січня 2015
Попередник Абдалла
Народився 31 грудня 1935(1935-12-31) (87 років)
Ріяд, Саудівська Аравія
Відомий як політик, монарх
Громадянство Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Національність араб
Alma mater Princes' Schoold (1953)
Рід Аль Сауд
Батько король Абдул-Азіз
Мати Хасса бінт Ахмед ас-Судайрі
У шлюбі з Fahdah bint Falah bin Sultand і Sultana bint Turki Al Sudairid
Діти Султан
Мухаммед
Релігія суніт
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд (араб. الأمير سلمان بن عبد العزيز آل سعود‎, нар. 31 грудня 1935, Ріяд, Саудівська Аравія) — король Саудівської Аравії, хранитель двох святинь і глава династії Аль Саудів. Став королем 23 січня 2015 року після смерті свого зведеного брата, короля Абдалли.

Салман — син першого короля Саудівській Аравії Абдул-Азіза ібн Сауда і шостий з «сімки Судайрі», був найбільш довіреним радником короля Фахда[1][2] і найближчим братом принца-наступника Султана[3]. До вступу на престол був міністром оборони (2011—2015) і губернатором провінції Ер-Ріяд (1963—2011).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Салман народився 31 грудня 1935 року[4]. Він став 25-м сином ібн Сауда[4][5], його матір'ю була Хасса ас-Судайрі[6]. Разом з шістьма братами Салман утворив так звану «сімку Судайрі»[7]. Виховувався він у палаці Мурабба[8]. Початкову освіту здобув у школі принців у Ер-Ріяді, яку заснував ібн Сауд для своїх дітей[9]. Салман вивчав релігію й сучасну науку[10].

Коли принцу Салману було 19 років, його батько, король Абдул-Азіз, у березні 1954 року призначив його своїм представником і еміром (мером) Ер-Ріяда[10][4]. Пізніше, у квітні 1955, король Сауд призначив його мером Ер-Ріяда в чині міністра[4][10]. Салман пішов у відставку з цього поста у грудні 1960[9].

Губернатор Ер-Ріяда[ред. | ред. код]

У лютому 1963 року Салман був призначений губернатором провінції Ер-Ріяд[9]. Він пробув на цій посаді 48 років, з 1963 по 2011 рік[10]. Як губернатор, він зробив внесок у перетворення Ер-Ріяда із середнього міста на великий мегаполіс. Займався залученням туристів та інвестицій до країни, підтримував геополітичні та економічні відносини із Заходом[11].

Під час губернаторства Салмана його радниками були молоді висококваліфіковані технократи, набрані з Університету короля Сауда[12]. У січні 2011 року він дав вказівку вжити заходів щодо жебраків Ер-Ріяда, «які намагаються скористатися щедрістю людей». Всі жебраки-іноземці були депортовані, а місцеві жебраки пройшли програму реабілітації в міністерстві соціальних справ[13].

Міністр оборони[ред. | ред. код]

Принц Салман з міністром оборони США Леоном Панеттою у Пентагоні у квітні 2012 року

У листопаді 2011 року принца Салмана призначили міністром оборони. Він замінив на цій посаді свого померлого брата, принца Султана[14], а губернатором Ер-Ріяда призначили принца Саттама. Салман також увійшов до складу Ради національної безпеки[15]. У квітні 2012 року він відвідав Сполучені Штати і Велику Британію, де зустрівся з президентом США Бараком Обамою і прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Камероном[16][17].

Газета Al Akhbar стверджувала, що призначення Салмана відбулося завдяки його здібностям до примирення і дипломатичним талантам, його належності до середнього покоління (що дозволяло йому виступати посередником між батьками і синами у королівській родині) і його широким знайомствам в арабському світі і міжнародній сфері (заведеним під час перебування на посту губернатора)[3].

Незабаром після смерті свого брата, принца Наїфа ібн Абдул-Азіза, принц Салман у червні 2012 року був призначений наслідним принцом Саудівської Аравії[18][19], а також заступником прем'єр-міністра[20]. Агентство «Рейтер» розцінило його призначення як сигнал того, що обережні реформи короля Абдалли, швидше за все, продовжаться[20]. Саудівські реформісти заявили, що принц Салман прийме більш дипломатичний підхід до представників опозиції, на відміну від інших членів королівської сім'ї, але його не можна вважати політичним реформатором[21]. Вони також заявили, що, як і король Абдалла, принц Салман буде головним чином приділяти увагу поліпшенню економічної ситуації, а не політичним змінам[21].

Король і хранитель двох святинь[ред. | ред. код]

Бувши принцом-наступником Саудівської Аравії, Салман став хранителем двох святинь і королем Саудівської Аравії 23 січня 2015, відразу ж після смерті свого зведеного брата, короля Абдалли. Одночасно з цим зведений брат Салмана, Мукрін ібн Абдул-Азіз Аль Сауд, став принцом-наступником і заступником прем'єр-міністра.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Салман ібн Абдул-Азіз був одружений тричі[22]. Його першою дружиною була Султана бінт Туркі ас-Судайрі[23], яка померла у віці 71 року наприкінці липня 2011[24]. Вона була дочкою дядька Салмана по материнській лінії, Туркі ібн Ахмада ас-Судайрі[24], який був одним з колишніх губернаторів провінції Асир[25]. Діти Салмана від цього шлюбу — принц Фахд (нар. 1955), принц Султан (нар. 1956), принц Ахмед (нар. 1958), принц Абдул-Азіз (нар. 1960), принц Фейсал (нар. 1970) і принцеса Хасса (нар. 1974)[26].

У другому шлюбі з Сарою бінт Фейсал Аль Субай-ай у нього народився син принц Сауд. У третьому шлюбі з Фахдою бінт Фалах ібн Султан аль-Хіслайн — принц Мухаммед, принц Туркі, принц Халід, принц Наїф, принц Бандар і принц Ракан[27]. Старший син Салмана від першого шлюбу, Фахд ібн Салман, помер від серцевої недостатності в 47 років у липні 2001[28]. Інший син, Ахмад ібн Салман, помер після серцевого нападу в липні 2002 в 43 роки[29].

Його другий син, Султан ібн Салман Аль Сауд, став першою особою королівської крові, першим арабом і першим мусульманином, який полетів у космос[30]. Абдул-Азіз ібн Салман, ще один його син, був заступником міністра нафти з 1995 року[31]. Фейсал ібн Салман — губернатор провінції Ель-Мадіна. Один з його молодших синів, Мухаммед, був його особистим радником у міністерстві оборони[32]. Туркі ібн Салман у лютому 2013 року став головою компанії Saudi Research and Marketing Group, замінивши свого старшого брата Фейсала ібн Салмана[33].

У серпні 2010 року Салману зробили у США операцію на хребті[34]. Він пережив інсульт, і, попри фізіотерапію, його ліва рука працює гірше ніж права[35]. Після його призначення наслідним принцом різні аналітики, зокрема Саймон Гендерсон, стверджували, що у нього деменція[36]. Крім того, вважають, що у нього хвороба Альцгеймера[37].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Wihbey, Paul Michael (1997). Succession in Saudi Arabia: The not so silent struggle. IASPS Research Papers in Strategy (4). Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 14 травня 2012. 
  2. ↑ Viorst, Milton (January–February 1996). The storm and the citadel. Foreign Affairs 75 (1): 93–107. doi:10.2307/20047470. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 1 червня 2012. 
  3. ↑ а б al Baker, Basheer (3 листопада 2011). Prince Salman Seeks Balance in Saudi Transitional Period. Al Akhbar. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 23 квітня 2012. 
  4. ↑ а б в г Profile: New Saudi Defense Minister Prince Salman Bin Abdulaziz. Asharq Alawsat. 6 листопада 2011. Архів оригіналу за 12 листопада 2011. Процитовано 12 травня 2012. 
  5. ↑ Andelman, David A. (30 травня 2012). Letter From Arabia III: Paranoia, or We’re Surrounded!. World Policy Blog. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 7 червня 2012. 
  6. ↑ Winberg Chai (22 вересня 2005). Saudi Arabia: A Modern Reader. University Press. с. 193. ISBN 978-0-88093-859-4. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 26 лютого 2013. 
  7. ↑ An Heir to the Kingdom: New Crown Prince Salman. The Diplomat 35: 8–11. July–August 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 9 лютого 2013. 
  8. ↑ Crown Prince receives Lifetime Achievement Award in the field of Urban Heritage. National Built Heritage Forum. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 17 липня 2013. 
  9. ↑ а б в His royal highness Prince Salman bin Abdulaziz. Ministry of Interior. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 12 травня 2012. 
  10. ↑ а б в г Ministers with portfolio. Saudi Embassy, Washington DC. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 19 червня 2012. 
  11. ↑ Prince Salman bin Abdulaziz. PBS. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 26 травня 2012. 
  12. ↑ Kechichian, Joseph A. Succession in Saudi Arabia. New York: Palgrave, 2001. Print.
  13. ↑ Riyadh Police round up 109 in Clampdown on Beggary [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.] Arab News 21 January 2011. Retrieved 21 January 2011
  14. ↑ Saudi Arabia names Prince Salman as new defence minister. BBC News. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 26 травня 2012. 
  15. ↑ The Allegiance Council. APS Diplomat News Service. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2013. 
  16. ↑ Saudi Prince dead, Salman likely successor. Trade Arabia. 16 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 17 червня 2012. 
  17. ↑ Al Saud move with speed to reconfigure top team after Nayef's death. Gulf States Newsletter 36 (926). 21 червня 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2013. 
  18. ↑ Patrick, Neil (17 червня 2012). Saudi Arabia: Crown Prince's death raises succession questions. BBC. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 17 червня 2012. 
  19. ↑ Roberts, David (19 червня 2012). Saudi Succession after the Death of Crown Prince Nayef. RUSI Analysis. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 12 квітня 2013. 
  20. ↑ а б McDowall, Angus (18 червня 2012). Saudi appoints Prince Salman as crown prince. Reuters. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 18 червня 2012. 
  21. ↑ а б Allam, Abeer (26 серпня 2012). Saudi Arabia: In a restless realm. Financial Times. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 26 серпня 2012. 
  22. ↑ Prince Salman Named Saudi ‘Crown Prince’. Arab Times (Riyadh). 18 червня 2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 26 лютого 2013. 
  23. ↑ Princess Sultana. Eugene Register Guard. 19 червня 1983. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 9 лютого 2013. 
  24. ↑ а б Sultana, wife of Riyadh Emir, passes away. Saudi Gazette. 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 26 травня 2012. 
  25. ↑ Sultana bint Ahmad bin Muhammad al Sudairi. Datarabia. Процитовано 8 травня 2012. 
  26. ↑ Kingdom mourns loss of princess. The Siasat Daily. 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 26 травня 2012. 
  27. ↑ Family Tree of Salman bin Abdulaziz bin Abdul Rahman Al Saud. Datarabia. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 1 травня 2012. 
  28. ↑ Death of a Generous man. The Telegraph. 25 липня 2001. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 березня 2013. 
  29. ↑ Bradley, John R. (23 липня 2002). Prince Ahmed's cousin killed on way to funeral. USA Today. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 26 травня 2012. 
  30. ↑ First Arab astronaut makes a royal tour of space. The Windsor Star (New York). 20 червня 1985. с. B12. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 3 березня 2013. 
  31. ↑ Saudi oil assistance to Pakistan proceeding slowly. Wikileaks. 30 липня 2008. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 26 травня 2012. 
  32. ↑ Prince Sultan arrives to Bahrain to attend Bahrain Grand Prix. Bahrain News Agency. 22 квітня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2012. 
  33. ↑ Prince Turki succeeds Prince Faisal as SRMG chairman. Arab News. 9 лютого 2013. Архів оригіналу за 10 лютого 2013. Процитовано 9 лютого 2013. 
  34. ↑ King Salman bin Abdulaziz undergone successful surgery, Royal Court statement says. Gulf in the Media. 17 серпня 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2012. 
  35. ↑ Henderson, Simon (10 квітня 2012). The Man Who Would Be King. Foreign Policy. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 12 квітня 2012. 
  36. ↑ Henderson, Simon (10 січня 2013). To Stop Iran, Get a New Saudi King. The Atlantic. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2013. 
  37. ↑ Next after next… [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.] The Economist (Cairo). 5 April 2014. Retrieved 4 August 2014.
  38. ↑ Указ Президента України від 30 жовтня 2017 року № 340/2017 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  39. ↑ Президент України вручив орден князя Ярослава Мудрого Королю Саудівської Аравії [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 1 листопада 2017 року
X
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Голова держави

Азербайджан Президент Азербайджану (Ільхам Алієв) • Афганістан Президент Афганістану (-) • Бангладеш Президент Бангладеш (Абдул Хамід) • Бахрейн Король Бахрейну (Хамад ібн Іса аль-Халіфа) • Бруней Султан Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Король Бутану (Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук) • в.о. В'єтнам Президента В'єтнаму (Во Тхі Ань Суан) / Генеральний секретар Комуністичної Партії (Нгуєн Фу Чонг) • Вірменія Президент Вірменії (Вардан Хачатрян) • Грузія Президент Грузії (Саломе Зурабішвілі) • Ємен Президент Ємену (Рашад Мухаммад Аль-Алімі) • Ізраїль Президент Ізраїлю (Іцхак Герцоґ) • Індія Президент Індії (Драупаді Мурму) • Індонезія Президент Індонезії (Джоко Відодо) • Ірак Президент Іраку (Абдул Латіф Рашид) • Іран Верховний лідер (Алі Хаменеї) та Президент Ірану (Ібрагім Райсі) • Йорданія Король Йорданії (Абдалла II) • Казахстан Президента Казахстану (Касим-Жомарт Токаєв) • Камбоджа Король Камбоджі (Сіамоні Нородом) • Катар Емір Катару (Тамім бін Хамад Аль Тані) • Киргизстан Президент Киргизстану (Садир Жапаров) • Кіпр Президент Кіпру (Нікос Христодулідіс) • КНР Голова та генеральний секретар ЦК КПК КНР (Сі Цзіньпін) • Південна Корея Президент Республіки Корея (Юн Сок Йоль) • Північна Корея Верховний керівник КНДР (Кім Чен Ин) • Кувейт Емір Кувейту (Наваф аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах) • Лаос Президент Лаосу (Тонлун Сісуліт) • Ліван Президент Лівану (-) • Малайзія Король Малайзії (Абдулла) • Мальдіви Президент Мальдівів (Ібрагім Мохамед Соліх) • Монголія Президент Монголії (Ухнаагійн Хурелсух) • М'янма Президент М'янми (-) • Непал Президент Непалу (Бідх'я Деві Бхандарі) • ОАЕ Президент ОАЕ (Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян) • Оман Султан Оману (Хайтем бен Тарік Аль Саїд) • Пакистан Президент Пакистану (Аріф Алві) • Палестина Президент Палестини (Махмуд Аббас) • Росія Президент РФ (Володимир Путін) • Саудівська Аравія Король Саудівської Аравії (Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд) • Сирія Президент Сирії (Башар аль-Асад) • Сінгапур Президент Сінгапуру (Тарман Шанмугаратнам) • Східний Тимор Президент Східного Тимору (Жозе Рамуш-Орта) • Таджикистан Президент Таджикистану (Емомалі Рахмон) • Таїланд Король Таїланду (Маха Вачхіралонгкон) • Туреччина Президент Туреччини (Реджеп Таїп Ердоган) • Туркменістан Президент Туркменістану (Сердар Бердимухамедов) • Узбекистан Президент Узбекистану (Шавкат Мірзийоєв) • Філіппіни Президент Філіппін (Бонгбонг Маркос) • Шрі-Ланка Президент Шрі-Ланки (Раніл Викрамасінгхе) • Японія Імператор Японії (Нарухіто)

Частково визнані та несуверенні території: в.о. Республіка Абхазія Президента Абхазії (Аслан Бжанія) • Гонконг Голова адміністрації Гонконгу (Керрі Лам) • Макао Голова адміністрації Макао (Хо Ят Сен) • Нагірно-Карабаська Республіка Президент Нагірно-Карабаської Республіки (Самвел Шахраманян) • Південна Осетія Президент Південної Осетії (Алан Гаглоєв) • Північний Кіпр Президент Північного Кіпру (Ерсин Татар) • Тайвань Президент Республіки Китай (Цай Інвень)
Голови
урядів

Азербайджан Прем'єр-міністр Азербайджану (Алі Асадов) • Бангладеш Прем'єр-міністр Бангладеш (Шейх Хасіна Вазед) • Бахрейн Прем'єр-міністр Бахрейну (Салман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа) • Бруней Прем'єр-міністр Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Прем'єр-міністр Бутану (Лотай Церінг) • В'єтнам Прем'єр-міністр В'єтнаму (Фам Мінь Тінь) • Вірменія Прем'єр-міністр Вірменії (Нікол Пашинян) • Грузія Прем'єр-міністр Грузії (Іраклі Гарібашвілі) • Ємен Прем'єр-міністр Ємену (Маїн Абдул-Малік Саїд) • Ізраїль Прем'єр-міністр Ізраїлю (Беньямін Нетаньягу) • Індія Прем'єр-міністр Індії (Нарендра Моді) • Ірак Прем'єр-міністр Іраку (Мухаммед Шіа ас-Судані) • Йорданія Прем'єр-міністр Йорданії (Бішер аль-Хасауна) • Казахстан Прем'єр-міністр Казахстану (Аліхан Смаїлов) • Камбоджа Прем'єр-міністр Камбоджі (Хун Манет) • Катар Прем'єр-міністр Катару (Халід бен Халіфа бен Абдул Азіз Аль Тані) • Киргизстан Прем'єр-міністр Киргизстану (Акилбек Жапаров) • КНР Прем'єр Держради КНР (Лі Кецян) • Південна Корея Прем'єр-міністр Республіки Корея (Кім Бу Гьом) • Північна Корея Голова ради міністрів КНДР (Кім Ток Хун) • Кувейт Прем'єр-міністр Кувейту (Ахмед ан-Наваф аль-Ахмед ас-Сабах) • Лаос Прем'єр-міністр Лаосу (Сонексай Сіпхандон) • Ліван Прем'єр-міністр Лівану (Наджиб Мікаті) • Малайзія Прем'єр-міністр Малайзії (Анвар Ібрагім) • Монголія Прем'єр-міністр Монголії (Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене) • М'янма Державний радник М'янми (Мін Аун Хлайн) • Непал Прем'єр-міністр Непалу (Пушпа Камал Дагал) • ОАЕ Прем'єр-міністр ОАЕ (Мохаммед ібн Рашид Аль Мактум) • Оман Прем'єр-міністр Оману (Хайтем бен Тарік Аль Саїд) • Пакистан Прем'єр-міністр Пакистану (Шахбаз Шариф) • Палестина Прем'єр-міністр Палестини (Мухаммед Штає) • Росія Голова Уряду Російської Федерації (Михайло Мішустін) • Сирія Прем'єр-міністр Сирії (Хусейн Арнус) • Сінгапур Прем'єр-міністр Сінгапуру (Лі Сянь Лун) • Східний Тимор Прем'єр-міністр Східного Тимору (Таур Матан Руак) • Таджикистан Прем'єр-міністр Таджикистана (Кохір Расулзада) • Таїланд Прем'єр-міністр Таїланду (Сретта Тавісин) • Узбекистан Прем'єр-міністр Узбекистану (Абдулла Аріпов) • Шрі-Ланка Прем'єр-міністр Шрі-Ланки (Дінеш Гунавардена) • Японія Прем'єр-міністр Японії (Кісіда Фуміо)

Частково визнані та несуверенні території: Республіка Абхазія Прем'єр-міністр Абхазії (Олександр Анкваб) • Гонконг Головний секретар адміністрації Гонконгу (Метью Чонг) • Нагірно-Карабаська Республіка  Прем'єр-міністр Нагірно-Карабаської Республіки (Григорій Мартиросян) • Південна Осетія Прем'єр-міністр Південної Осетії (Геннадій Бєкоєв) • Північний Кіпр Прем'єр-міністр Північного Кіпру (Юнал Юстел) • Тайвань Прем'єр-міністр Республіки Китай (Чень Цзяньжень)
Теократична
монархія
Абсолютна
монархія
Конституційна
монархія
1 - є також головою Королівств Співдружності
Лідери Групи двадцяти (G20)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Салман_ібн_Абдул-Азіз_Аль_Сауд&oldid=40427695