Саломея Неріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саломея Неріс
лит. Salomėja Nėris
Саломея Неріс
Саломея Неріс
При народженні Саломея Бачинскайте
Псевдоніми, криптоніми Саломея Неріс, Людіте, Юрайте
Дата народження 4 (17) листопада 1904(1904-11-17)
Місце народження с. Кіршай, Російська імперія (нині Литва)
Дата смерті 7 липня 1945(1945-07-07) (40 років)
Місце смерті Москва, Радянський Союз (нині Росія)
Національність литовка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Литва Литва, СРСР СРСР
Alma mater Університет Вітовта Великого
Мова творів литовська
Рід діяльності письменниця, поетеса, перекладачка
Роки активності: 19211945
Напрямок неоромантизм, соціалістичний реалізм
Жанр вірш
Magnum opus: збірка «Полином зацвіту»
Нагороди Сталінська премія і орден Вітчизняної війни I ступеня[d]
Премії Державна літературна премія Литви (1938), Сталінська премія (1947)
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Саломе́я Не́ріс (лит. Salomėja Nėris, справжнє прізвище — Бачинскайте, у заміжжі — Бучене, * 4 (17) листопада 1904(19041117), Кіршай, Російська імперія — † 7 липня 1945, Москва, СРСР) — литовська поетеса. Народна поетеса Литовської РСР (1954 — посмертно). Лауреат Державної літературної премії Литви (1938), а також Сталінської премії першого ступеня (1947 — посмертно).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в сім'ї заможних селян, у селі Кіршай (нині Маріямпольського повіту Литви). Найстарша з дітей, мала братів Броніуса, Віктора й сестру Онуту.

Батько Саломеї — Симон Бачинскас, був освічений чоловік, прихильний до соціалістичних ідей. Мати — Уршуле Бачинскене-Жемайтіте, як і всі її родичі, відзначалася побожністю, її брат вивчився на священика.

Саломея навчалася в середній школі в Альвіте, з 1918 року — в маріямпольській гімназії, з 1919 року — в гімназії у Вілкавішкісі. У цьому навчальному закладі діяла литовська католицька молодіжна організація, до якої вступила Саломея Неріс. Часто відвідувала шкільні вечори, на яких читала уривки ліричної прози та вірші. 1924 р. вступила в каунаський Литовський університет на факультет теології й філософії. Вивчала литовську літературу, німецьку мову та літературу, педагогіку й психологію. У 1928 р. закінчила університет. Викладала німецьку мову в гімназії в місті Лаздіяй. 1929 року, навчаючись у Відні, Неріс закохалася в Броніуса Зубріцкаса — литовця, студента-медика, прихильника соціалістичної ідеології, й відтоді стала поділяти його погляди. З 1931 року жила в Каунасі, давала уроки, робила переклади й редагувала видання литовських казок. Там вона зійшлася з так званими третьофронтівцями — письменниками лівої й прокомуністичної орієнтації, зокрема з Казисом Борутою й Антанасом Венцловою.

1928 року вона сконтактувалася з підпільним осередком литовського комсомолу в каунаському університеті, в 1931-му стала зв'язковою Комінтерну (псевдонім «Вірвіча», лит. — Virvyčia), в 19341936 роках забезпечувала контакт із підпільною комуністичною газетою «Жямайтійос теса», а в 1936—1937 рр. — з керівниками комуністичних партій Литви і Польщі в Парижі[1].

У 19341936 рр. Саломея Неріс вчителювала в жіночій гімназії в Паневежисі. 1936 року вийшла заміж за архітектора і скульптора Бернардаса Бучаса і до 1937 р. жила в Парижі. Повернувшись на батьківщину, працювала в каунаській

Меморіальний будинок-музей (Каунас).

гімназії. Народила сина Саулюса (19372007). В 1940 році разом із іншими депутатами Народного сейму — письменниками Л. Гірою, Ю. Палецкісом, П. Цвіркою — належала до так званої повноважної делегації, яка подала прохання Верховній Раді СРСР про прийняття Литви в склад Радянського Союзу. У 1941 році стала депутатом ВР СРСР. Написала поему, що прославляла Сталіна, і вірші, що оспівували комуністичну партію і радянську владу, зокрема поэми «Шлях більшовика» і «Четверо» — про чотирьох литовських комуністів, розстріляних у 1926 році.

Під час Другої світової війни Саломея Неріс та її син перебували в евакуації в Москві, Пензі й Уфі. 1944 року поетеса повернулася в Литву, а 7 липня 1945 року померла в московській лікарні — від раку печінки. 9 липня її поховали біля Каунаського історичного музею, а в 1992 році перепоховали на Петрашунайському кладовищі в цьому ж місті. У Каунасі, в будинку, де поетеса жила в 1938—1941 рр., у 1962 році відкрили меморіальний музей Саломеї Неріс (філія Музею литовської літератури імени Майроніса).

Творчість[ред.ред. код]

1921 р. відбувся дебют поетеси. Вона підписувала вірші як Людіте і Юрайте, а з 1923-го вживала псевдонім Саломея Неріс, який походить від назви литовської та білоруської річки Неріс (інші назви — Няріс, Вілія). З ним пов'язана прикра історія. Згодом, у 1940 р., Саломея дістала листа від своїх учнів, у якому вони назвали її зрадницею батьківщини й попросили не вживати цього псевдоніма. Тоді поетеса додала діакритичний значок над «е», і таким чином слово «Неріс» втратило прямий зв'язок із назвою річки.

1927 року вийшла у світ перша збірка віршів «Anksti rytą» («Рано-вранці»). Друга збірка «Pėdos smėly» («Сліди на піску», 1931) стала свідченням глибокої духовної кризи. Цього ж року Саломея Неріс почала друкуватись у прокомуністичній літературній газеті «Trečias frontas» («Третій фронт»). Там же опубліковано обіцянку поетеси працювати для комуністичного майбуття. Цю статтю написали головний редактор газети Костас Корсакас і критик Валдіс Драздаускас. Саму Неріс більше цікавила поезія як така, ніж політичні декларації.

Збірка «Per lūžtantį ledą» («По ламкій кризі», 1935) пройнята соціальними мотивами. Найкращу, як вважали читачі, критики й історики літератури, книжку «Diemedžiu žydėsiu» («Полином зацвіту», 1938) відзначено Державною літературною премією Литви. Саломея Неріс написала поеми-казки для дітей «Сирітка», «Егле, королева вужів» (1940). До радянського періоду належать збірки «Оспівуй, сердце, життя!» (1943) і «Соловей не може не співати» (1945). Поетеса переклала литовською мовою твори таких російських письменників, як Олександр Пушкін, Іван Тургенєв, Максим Горький, Володимир Короленко, Самуїл Маршак й Анна Ахматова. Окремі поезії Саломеї Неріс українською мовою переклали Павло Тичина, Леонід Первомайський, Валентин Бичко, Микола Терещенко, Ігор Муратов та інші. Видано такі її твори: «Поезії» (Київ, 1950), «Могутні імена» (Київ, 1952) і «Соловей не може не співати» (у книжці «Сузір'я», в. 22, Київ, 1985).

Бібліографія[ред.ред. код]

Поштова марка СРСР, присвячена Саломеї Неріс.
  • Anksti rytą. — Kaunas, 1927. — 77p. «Рано-вранці»
  • Pėdos smėly. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 61p. «Сліди на піску»
  • Per lūžtantį ledą. — Kaunas: Sakalas, 1931. — 48p. «По ламкій кризі»
  • Mūsų pasakos / sp. paruošė S. Nėris. — Kaunas: Spindulys, 1934. — 160p. «Наші казки»
  • Per lūžtantį ledą. — [Kaunas]: Sakalas, 1935. — 48p. «По ламкій кризі»
  • Diemedžiu žydėsiu. — Kaunas: Sakalas, 1938. — 69p. «Полином зацвіту»
  • Eglė žalčių karalienė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1940. — 107p. «Егле, королева вужів»
  • Poema apie Staliną. — Kaunas: Spaudos fondas,1940. — 16p. «Поема про Сталіна»
  • Rinktinė. — Kaunas: Valst. l-kla, 1941. — 192p. «Вибране»
  • Dainuok, širdie gyvenimą: eilėraščiai ir poemos. — Kaunas: Valst. l-kla, 1943. — 39p. «Оспівуй, сердце, життя!»
  • Lakštingala negali nečiulbėti. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1945. — 109p. «Соловей не може не співати»
  • Eglė žalčių karalienė. — [Kaunas]: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. — 96p. «Егле, королева вужів»
  • Poezija: [2t.]. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1946. «Поезія»
  • Našlaitė. — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1947. — 48p. «Братки»
  • Žalčio pasaka. — Chicago, 1947. — 112p. «Казка про вужів»
  • Мой край. — Каунас, 1947. «Мій край»
  • Rinktinė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1950. — 276p. «Вибране»
  • Избранное. — Вильнюс, 1950. «Вибране»
  • Eilėraščiai. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 84p. «Вірші»
  • Poema apie Staliną. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1951. — 36p. «Поема про Сталіна»
  • Pavasario daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1953. — 38p. «Весняна пісня»
  • Стихотворения и поэмы. — Москва, 1953. «Вірші і поеми»
  • Poezija. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1954. — 500p. «Поезія»
  • Baltais takeliais bėga saulytė. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1956. — 164p.
  • Raštai: trys tomai. — [Vilnius]: Valst. grož. lit. l-kla, 1957. «Твори»
  • Rinktinė. — Kaunas: Valstybinė pedagoginės literatūros leidykla, 1958. — 112p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
  • Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1959. — 474p.
  • Eglė žalčių karalienė: poema pasaka. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1961. — 51p. «Егле, королева вужів»
  • Pavasaris per kalnus eina: eilėraščiai. — Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1961. — 511p.
  • Стихи. — Москва, 1961. «Вірші»
  • Biała ścieżka. — Warszawa: Państ. inst. wydawniczy, 1963. — 34p. «Біла стежка»
  • Kur baltas miestas: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1964. — 143p. «Де біле місто»
  • Rinktinė. — Kaunas: Šviesa, 1965. — 90p. — (Mokinio biblioteka). «Вибране»
  • Laumės dovanos. — Vilnius: Vaga, 1966. — 25 p. «Подарунки фей»
  • Poezija: 2t. — Vilnius: Vaga, 1966. «Поезія»
  • Keturi: poem. — Vilnius: Vaga, 1967. «Чотири»
  • У родника. — Вильнюс: Вага, 1967. «Біля джерела»
  • Лирика. — Москва: Художественная литература, 1971. — 230p. «Лірика»
  • Poezija. — Vilnius: Vaga, 1972. — 2 vol. «Поезія»
  • Negesk žiburėli. — Vilnius: Vaga, 1973. — 151p.
  • Egle — zalkšu karaliene: poēma, латиською перекл. Daina Avotiņa. — Rīga: Liesma, 1974. — 58p. «Егле, королева вужів»
  • Širdis mana — audrų daina. — Vilnius: Vaga, 1974. — 477p.
  • Сквозь бурю. — Вильнюс, 1974. «Крізь бурю»
  • Kaip žydėjimas vyšnios: poezijos rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1978. — 469p. «Як вишневий цвіт»
  • Poezija: rinktinė. — Vilnius: Vaga, 1979. — 827p. «Поезія»
  • Ветер новых дней: стихотворения. — Москва: Художественная литература, 1979. — 334p. «Вітер нових днів»
  • Mama! Kur tu?: poem. — Vilnius: Vaga, 1980. — 38p. «Мамо! Де ти?»
  • Nemunėliai plauks. — Vilnius: Vaga, 1980. — 201p. «Німанське вітрило»
  • Negesk, žiburėli: eilėraščiai ir poemos. — Vilnius: Vaga, 1983. — 103p.
  • Nedziesti, gaismehlit. — Riga: Liesma, 1984. — 129p. — латиський переклад
  • Raštai: 3 volumes — Vilnius: Vaga, 1984. «Твори»
  • Blue sister, river Vilija = Сестра голубая — Вилия. — Moscow: Raduga, 1987. — 261p. — англійською та російською. «Сестра блакитна — Вілія»
  • Соловей не петь не может: стихи. — Вильнюс: Вага, 1988. — 160 с. — (Литовская поэзия)
  • Эгле, королева ужей: російською перекл. M. Петров. — Вильнюс: Витурис, 1989. — 62p. «Егле, королева вужів»
  • Wiersze wybrane, польською перекл. M. Stempkowska. — Kaunas: Šviesa, 1989. — 221p. «Вибрані вірші»
  • Prie didelio kelio: eilėraščiai. — Vilnius: Lietuvos rašytojų s-gos l-kla, 1994. — 96p.
  • Tik ateini ir nueini: rinktinė. — Vilnius: Alma littera, 1995. — 220p.
  • Eglė žalčių karalienė. — Vilnius: Lietus, 1998. — 126p. «Егле, королева вужів»

Критика[ред.ред. код]

  • Korsakas K. Literatūra ir kritika. Vilnius, 1949.
  • Kubilins V. Salomėjos Nėries lyrika. Vilnius, 1968.
  • Sauka D. Salomėjos Nėries kūriba. 1924—1940. Vilnius, 1957.
  • Venclova A. Salomėja Nėris. 1904—1945. // Nėris S. Poezija. T. 1. Kaunas: Valstybinė * grožinės literatūros leidykla, 1946.
  • Viktorija Daujotytė. Salomėja Nėris: Fragmento poetika. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2005. ISBN 9986-39-345-0.
  • Aleksandras Žalys. Salomėja Nėris — mūsų dvasios poetė. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 2005. ISBN 9955-18-015-3.
  • Зелинский К. Саломея Нерис и литовская литература. // Литература народов СССР. М., 1957.
  • Роставайте Т. Поэтесса литовского народа Саломея Нерис. М., 1955.

Нагороди й відзнаки[ред.ред. код]

  • Державна літературна премія Литви (1938)
  • Сталінська премія першого ступеня (1947, посмертно) — за збірку віршів «Мій край» (1946)
  • Орден Вітчизняної війни I ступеня
  • Звання народної поетеси Литовської РСР (1954, посмертно)

Пам'ять[ред.ред. код]

  • У Пензі, на будинку № 7, що на вулиці Карла Маркса, де Саломея Неріс жила в 1941—1942 роках, встановили меморіальну дошку.
  • В Каунасі, в будинку, де поетеса жила в 1938—1941 роках, від 1962 року діє меморіальний музей Саломеї Неріс (філіал Музею литовської літератури імені Майроніса)[2].
  • Іменем поетеси названо вулиці в Москві[3], Каунасі, Клайпеді та Вільнюсі, .
  • 1946 року іменем Саломеї Неріс названо школу (нині гімназія) у Вільнюсі. 1974 року біля гімназії поставлено пам'ятник поетесі.
  • Іменем Саломеї Неріс названо вантажний пароплав.
  • В 1954 році випущено поштову марку СРСР, присвячену Саломеї Неріс.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними Архіву Комінтерну (Російський державний архів соціально-політичної історії, фонд 495 і наступні
  2. ДОМ-МУЗЕЙ САЛОМЕИ НЕРИС
  3. Саломеи Нерис улица (10 декабря 1974 года)

Джерела[ред.ред. код]