Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович
рос. Михаил Евграфович Салтыков
Kramskoj - saltykov-schedrin.jpg
Псевдонім Н. Щедрин[1] і Николай Щедрин
Народився 15 (27) січня 1826[1][2]
Spas-Ugold, Kalyazinsky Uyezdd[1]
Помер 28 квітня (10 травня) 1889[1][2] (63 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3]
Поховання Літераторські мостки
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність письменник, журналіст, прозаїк-романіст, перекладач, драматург, прозаїк
Alma mater Moscow Institute of nobilityd і Імператорський Царськосільський ліцей
Мова творів російська[2]
Жанр сатира, роман, хроніка, оповідання і казка
Magnum opus Історія одного містаd і Пани Головльовиd
Рід Салтикови
Автограф Mikhail Saltykov-Shchedrin Signature.svg

CMNS: Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло Євгра́фович Салтико́в-Щедрі́н (рос. Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин, справжнє прізвище: Салтиков, псевдонім Щедрін; 15 (27) січня 1826(18260127) — 28 квітня (10 травня) 1889) — російський письменник.

Дитячі та юнацькі роки[ред. | ред. код]

Народився в старовинній дворянській поміщицькій сім'ї, в маєтку батьків, селі Спас-Угол Калязинського повіту Тверської губернії, нині Талдомського району Московської області. Був шостою дитиною спадкового дворянина і колезького радника Євграфа Васильовича Салтикова (1776–1851). Мати, Ольга Михайлівна Салтикова (дівоче прізвище — Забєліна) (1801-1874), була дочкою московського купця Михайла Петровича Забєліна (1765-1849) та його дружини Марфи Іванівни (1770-1814). Хоча в примітках до «Пошехонської старовини» («Пошехонская старина») Салтиков-Щедрін просив не зіставляти його з особою Никанора Затрапезного, від імені котрого ведеться оповідь, але цілковита подібність багато чого з повідомленого про Затрапезного з безсумнівними фактами життя Салтикова-Щедріна дозволяє припускати, що «Пошехонська старовина» має частково автобіографічний характер.

Словотворча діяльність[ред. | ред. код]

Письменнику належить авторство багатьох слів російської літературної мови. Це переважно слова що відображають російську дійсність: «головотяпство», «благоглупость», «пенкосниматель», «злопыхательство», «мягкотелый» та інші.[4]

Видання українською[ред. | ред. код]

  • Супокійне життя. Сільська ідилія Н. Щедріна (Салтикова), переклад І. Франка — Друг, 1877, № 5.
  • З якого кореня Дуреньки. (Прибите трохи до галицького життя), переклад глави "Історії одного міста" І. Франка — Друг, 1877, № 6.
  • Сальтиков-Щедрин М. Повість о тім, як мужик двох ґенералів вигодував [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.] / перекл. Гр. Мак. Торонто : Робітниче Слово, б.д. 16 с. (Бібліотека «Свідомої Сили», ч. 4)
  • М. Є. Салтиков-Щедрін. Історія одного міста / переклад З. Білоусова, ред. М. Зерова. Харків : Книгоспілка, 1930.
  • М. Салтиков-Щедрін. Пани Головльови / переклад О. Стешенко. Київ : Держвидавхудліт, 1939.
  • Салтиков-Щедрін. Казки / переклад і примітки А. Хуторяна. Київ : Держвидавхудліт, 1949. 226 с. (формат ~ А4, тверда палітурка, тираж не вказано).
  • М. Є. Салтиков-Щедрін. Пани Головльови / пер. <О. Стешенко>[5] з російської за ред. А. Хуторяна. — Київ : Держлітвидав, 1951, 240 с.
  • М. Є. Салтиков-Щедрін. Смерть Пазухіна : комедія на 4 дії / переклад Ф. Гаєвського. Київ : Мистецтво, 1954, 104 с.
  • Щедрін Н. (Салтиков М.Є.). Твори в шести томах. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1956.
  • М. Є. Салтиков-Щедрін. Історія одного міста / переклад А. Хуторяна, ілюстрації О. Данченко. Київ : Дніпро, 1976, 224 с.

Українські екранізації[ред. | ред. код]

  • "Хроніки одного міста", 2017, реж. Євген Сивокінь, прод. Ганна Полоніченко, Новаторфільм

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Макашин С. А. Салтыков // Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 6. — С. 618–629.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118751018 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. В. В. Одинцов. Лингвистические парадоксы. Москва. «Просвещение», 1982. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 28 липня 2015. 
  5. Оскільки Оксана Стешенко була репресована, авторство перекладу замовчувалося до "реабілітації".

Посилання[ред. | ред. код]