Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович
| Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович | |
|---|---|
| рос. Михаил Евграфович Салтыков | |
| Псевдонім | Н. Щедрин[1] і Николай Щедрин |
| Народився | 15 (27) січня 1826[1][2] Спас-Уголd, Калязінський повітd[1] |
| Помер | 28 квітня (10 травня) 1889[1][2] (63 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3] |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна | |
| Діяльність | письменник, журналіст, прозаїк-романіст, перекладач, драматург, прозаїк, новеліст |
| Alma mater | Moscow Institute of nobilityd і Імператорський Царськосільський ліцей |
| Знання мов | російська[2][4] |
| Мова творів | російська |
| Жанр | сатира, хроніка, казка, нарис і повість |
| Magnum opus | Історія одного містаd і Пани Головльовиd |
| Рід | Салтикови |
| Автограф | |
| | |
Миха́йло Євгра́фович Салтико́в-Щедрі́н (рос. Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин, справжнє прізвище: Салтиков, псевдонім Щедрін; 15 (27) січня 1826 — 28 квітня (10 травня) 1889) — російський письменник.
Народився в старовинній дворянській поміщицькій сім'ї, в маєтку батьків, селі Спас-Угол Калязінського повіту Тверської губернії, нині Талдомського району Московської області. Був шостою дитиною спадкового дворянина і колезького радника Євграфа Васильовича Салтикова (1776—1851). Мати, Ольга Михайлівна Салтикова (до шлюбу Забєліна, 1801—1874), була дочкою московського купця Михайла Петровича Забєліна (1765—1849) та його дружини Марфи Іванівни (1770—1814). Хоча в примітках до «Пошехонської старовини» («Пошехонская старина») Салтиков-Щедрін просив не зіставляти його з особою Никанора Затрапезного, від імені котрого ведеться оповідь, але цілковита подібність багато чого з повідомленого про Затрапезного з безсумнівними фактами життя Салтикова-Щедріна дозволяє припускати, що «Пошехонська старовина» має частково автобіографічний характер.
Письменнику належить авторство багатьох слів російської літературної мови. Це переважно слова що відображають російську дійсність: «головотяпство», «благоглупость», «пенкосниматель», «злопыхательство», «мягкотелый» та інші.[5]
- Супокійне життя. Сільська ідилія Н. Щедріна (Салтикова), переклад І. Франка — Друг, 1877, № 5.
- З якого кореня Дуреньки. (Прибите трохи до галицького життя), переклад глави «Історії одного міста» І. Франка — Друг, 1877, № 6.
- Сальтиков-Щедрин М. Повість о тім, як мужик двох ґенералів вигодував [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.] / перекл. Гр. Мак. Торонто: Робітниче Слово, б.д. 16 с. (Бібліотека «Свідомої Сили», ч. 4)
- М. Є. Салтиков-Щедрін. Історія одного міста / переклад З. Білоусова, ред. М. Зерова. Харків : Книгоспілка, 1930.
- М. Салтиков-Щедрін. Пани Головльови / переклад О. Стешенко. Київ : Державне видавництво художньої літератури (Держлітвидав), 1939.
- Салтиков-Щедрін. Казки / переклад і примітки А. Хуторяна. Київ: Держлітвидав, 1949. 226 с. (формат ~ А4, тверда палітурка, тираж не вказано).
- М. Є. Салтиков-Щедрін. Пани Головльови / пер. <О. Стешенко>[6] з російської за ред. А. Хуторяна. — Київ: Держлітвидав, 1951, 240 с.
- М. Є. Салтиков-Щедрін. Порфирій Петрович. Пані Падейкова; пер. Є. Тарасевич, мал. А. Базилевич — К. : Держлітвидав, 1953 — 36 с.
- М. Є. Салтиков-Щедрін. Смерть Пазухіна: комедія на 4 дії / переклад Ф. Гаєвського. Київ : Мистецтво, 1954, 104 с.
- Щедрін Н. (Салтиков М. Є.). Твори в шести томах. Київ: Держлітвидав, 1956.
- М. Є. Салтиков-Щедрін. Історія одного міста / переклад А. Хуторяна, ілюстрації О. Данченко. Київ : Дніпро, 1976, 224 с.
- «Хроніки одного міста», 2017, реж. Євген Сивокінь, прод. Ганна Полоніченко, Новаторфільм
- ↑ а б в г д Макашин С. А. Салтыков // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 6. — С. 618–629.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118751018 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ В. В. Одинцов. Лингвистические парадоксы. Москва. «Просвещение», 1982. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 28 липня 2015.
- ↑ Оскільки Оксана Стешенко була репресована, авторство перекладу замовчувалося до «реабілітації».
- Салтиков Михайло Євграфович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 632-633.
- Салтиков-Щедрін М. Є. Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував / М. Є. Салтиков-Щедрін; пер. з рос. В. Свідзінського ; худож. М. Центілович. — Одеса: Дитвидав, 1938. — 12 с. : іл. [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Салтиков-Щедрін М. Є. [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 408. — ISBN 966-7492-05-2.