Салун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Салун у Техасі (бл. 1900 року).
Двері салуна

Салу́н (англ. saloon) — різновид бару на Дикому Заході.

Епоха салунів тривала від часу відкриття першого закладу «Браунс Гоул» з'явився на території сучасного штату Вайомінг 1822 року до доби «сухого закону».

Салуни «еволюціонували» (внаслідок конкуренції) від наметів, закріплених жердинами, в якому за «барною стійкою» у вигляді покладеної дошки на дві бочки з віскі — розбавленим або підробленим, — до постійних закладів з більш-менш пристойною випивкою.

Характерними атрибутами оформлення були:

- фальшивий фасад (двоповерхова завіса (з вікнами, інколи з водостоком з даху, що насправді не існував), прибита спереду до одноповерхового будинку);

- вивіска на вході звуженої, або, зазвичай, зведеної на розі, будови;

- конов'язь з місцями для кінського гною;

- дерев'яний настил і сходи до нього;

- двері на противагах (двері-крильця на рівні від колін до грудей людини є, радше, кіношним міфом);

- барна стійка (зазвичай, зліва від входу), найдорожчий витвір, вирізьблена з цінних деревних порід (червоного дерева, горіха), відполірована до блиску;

- дороге дзеркало над баром;

- псевдокласичний портрет напівоголеної красуні на протилежній стіні, що відбивався у дзеркалі;

- латунна підніжка та плювальниці (з розрахунку одна на чотирьох клієнтів);

- пляшки «елітних» (екзотичних) напоїв (без самих напоїв — основними напоями були віскі та пиво);

- лампи (люстри), в які «дозволялося» «пострілювати» з револьверів.

Салуни були двох типів: двобітні та однобітні (за ціною будь-якого напою — відповідно два біти або один біт (1/8 долара, тобто 12,5 цента) з тією різницею, що в однобітному перший напій «коштував» 15 центів («довгий біт»), а за другий уже можна розрахуватися десятицентною монетою («короткий біт»).

«Культурою» відвідування салуну було у першому замовленні два напої — для себе і для сусіда. Решта з кинутої монети не видавалася. З незнайомцями клієнти перекидалися малозначущими фразами, зазвичай оцінюючи культуру пиття (міру самоналиву, швидкість опорожнювання склянки, незворушність при цьому). особливе місце займали жінки-«розрадниці», які першими розпочинали розмови, спонукаючи відвідувача вилити душу за час, поки їм замовлялася випивка. Іншим жінкам (заради випивки) вхід до салунів категорично заборонявся, що і спричинило появу Антисалунної ліги у 1890-тих рр., головного лобіста сухого закону засобами протесту щодо моделі поведінки, коли салуни відвідували чоловіки, винуватці насилля та бідності.

Традиційними розвагами в салунах були карти (фараон, рідко — покер), кості, згодом — більярд, боулінґ, дартс, а також танці дівчат і гра піаніста (на фортепіано або механічних піанолах).

Стереотипний образ салуна є традиційним елементом фільмів-вестернів.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]