Сальков Володимир Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Сальков
Особові дані
Повне ім'я Володимир Максимович
Сальков
Народження 1 квітня 1937(1937-04-01) (82 роки)
  Донецьк, СРСР
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1959 СРСР «Крила Рад» (Кб) 6 (0)
1960–1969 СРСР «Шахтар» (Донецьк) 231 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970–1971 СРСР «Азовець» (Жданов)
1974–1978 СРСР «Шахтар» (Донецьк)
1979–1980 СРСР «Торпедо» (Москва)
1981–1983 СРСР СРСР (олімп.)
1984–1986 СРСР СРСР (помічник)
1986–1988 СРСР СРСР (олімп.) (помічник)
1990 СРСР СРСР (мол.)
1990–1992 СРСР СРСР (помічник)
1992 СНД СНД (помічник)
1993–1994 Росія «Ротор»
1995 Україна «Шахтар» (Донецьк)
2000–2001 Узбекистан Узбекистан (помічник)
2002 Росія «Ротор»
Звання, нагороди
Нагороди
орден Пошани медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Заслужений тренер СРСР майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Максимович Сальков (рос. Владимир Максимович Сальков, нар. 1 квітня 1937, Донецьк) — радянський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за донецький «Шахтар». Володар Кубка України (як тренер).

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Розаочинав грати в 1950 році в Сталіно (нині — Донецьк) в команді технікуму. Вихованець місцевої ДЮСШ «Шахтар». Перший тренер — Г.В. Бікезін.

У 1958—1959 (по вересень) роках грав за СКВО (Куйбишев). З жовтня 1959 року — в клубі «Крила Рад» (Куйбишев), де провів 6 ігор до закінчення сезону.

У 1960 році перейшов у «Шахтар» (Донецьк), де провів 10 років (грав по сезон 1969 року включно). Разом з клубом став дворазовим володарем Кубка СРСР — в 1961 і 1962 роках, а в 1963 році був фіналістом розіграшу. У 1967 і 1969 роках був капітаном «Шахтаря». Чіпкий, витривалий, жорсткий в єдиноборствах захисник, був міцний у відборі м'яча і виборі позиції[1].

У вищій лізі провів 237 матчів, забив 3 м'ячі.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

З 1970 року — на тренерській роботі. Спочатку 1,5 роки працював зі жданівським «Металургом» (по липень 1971 року), потім повернувся до «Шахтаря». З серпня 1971 по липень 1974 року працював начальником донеччан, із серпня 1974 року призначений головним тренером. Як тренер «Шахтаря» — срібний призер чемпіонату СРСР 1975, бронзовий призер чемпіонату СРСР 1978. Після завершення сезону 1978 року залишив команду.

У 1979—1980 роки (по липень) — головний тренер клубу «Торпедо» (Москва), з яким великих успіхів не досяг.

З липня 1982 року по серпень 1983 року працював головним тренером олімпійської збірної СРСР, а з вересня 1983 по травень 1984 року — тренером. Команда при Салькові виграла відбірковий турнір до Олімпіади 1984 року в Лос-Анджелесі. Однак через бойкот Ігор, оголошений керівництвом країни на Олімпіаду збірна не поїхала.

У червні 1984 року став 2-м тренером збірної СРСР, допомагав Едуарду Малофєєву. У травні 1986 року, напередодні поїздки на чемпіонат світу 1986 року в Мексику, знятий з посади.

З серпня 1986 року — 2-ий тренер олімпійської збірної СРСР. Разом з Бишовцем і Гаджиєвим збірна СРСР виграла золоті олімпійські медалі Сеулу-88. З 1989 по 1990 роки очолював олімпійську збірну.

У 1990 році повернувся в першу збірну, де знову став 2-м тренером. Працював в команді по червень 1992 року.

На початку сезону 1993 року очолив волгоградський «Ротор», який привів до срібних медалей чемпіонату Росії 1993. У травні 1994 року покинув команду.

У 1995 році працював головним тренером у «Шахтарі». При ньому команда стала володарем Кубка України 1995.

У листопаді 1995 року став тренером олімпійської збірної Росії. У 2000—2001 роках очолював збірну Узбекистану.

Спортивний директор клубу ЦСКА (Москва) (з 2005 року).

Титули й досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • СРСР Майстер спорту СРСР (1961)
  • СРСР Заслужений тренер УРСР (1975)
  • СРСР Заслужений тренер СРСР (1988)
  • Орден гірничої слави I, II, III ступеня
  • Орден «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня
  • Орден Олександра Невського
  • Орден «За заслуги» III ступеня: 2011[2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]