Саліха Наджіє Ханим-ефенді
| Саліха Наджіє Ханим-ефенді | |
|---|---|
| осман. ناجیه خانم | |
 | |
| Ім'я при народженні | осман. زليخه عنكواپ |
| Народилася |
1887 Батумі, Російська імперія |
| Померла |
4 грудня 1923 Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Мавзолей Махмуда II |
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | османська |
| Титул | принцеса |
| Посада | валіде-султан |
| Рід | Османи |
| У шлюбі з | Абдул-Гамід II |
| Діти | Şehzade Mehmed Abidd |
Саліха Наджіє Ханим-ефенді (тур. Saliha Naciye Hanım Efendi; 1882/1887 (?), Бартин — 4 грудня 1923/4 лютого 1924, Стамбул) — п'ята і остання дружина (ікбал) османського султана Абдул-Хаміда II і мати двох його дітей. Діти Саліхи Наджі стали останніми султанськими дітьми, на честь народження яких проводилися офіційні святкування по всій імперії.
Біографія[ред. | ред. код]
Походження[ред. | ред. код]
Згідно з книгою турецького мемуариста Харуна Ачби «Дружини султанів: 1839—1924», Саліха Наджі народилася в 1882 році в бартинському селі Юкари Інсанія[1]. Турецький історик Недждет Сакаоглу вказує можливим місцем народження дівчини Адапазари, а роком — 1887; він також зазначає, що в архівах зустрічається варіант імені Атіке Наджі[2]. Ачба її батьками називає Арслана Анкуапа та його дружину Джанхиз-ханим. Батько дівчинки належав до групи абхазів-землеробів, які проживали в Османській імперії[1]. Сакаоглу, посилаючись на Йилмаза Озтуна, пише, що вся родина Саліхи Наджі жила в Бартині, а батько її, ймовірно, помер там же в 1920 році[2]. При народженні Саліха Наджі була названа Зеліхою, а своє подвійне ім'я вона отримала вже у султанському палаці. Крім Зеліхи в сім'ї була щонайменше ще одна дочка — Асіє-ханим[1].
Султанова дружина[ред. | ред. код]
Ачба пише, що до палацу Саліху Наджі привів один із земляків її сім'ї, який служив там. За чутками, Черкес Кабасакал Мехмед-паша, один із шпигунів султана Абдул-Хаміда II, зупинився в Бартині, коли шукав в Анатолії дівчат для палацової служби. Почувши про прибуття Кабасакала Саліха Наджі разом із сестрою Асіє-ханим вирушила назустріч до нього, щоб просити забрати їх до палацу. Мехмед-паша виконав прохання дівчини[1]. Сакаоглу, посилаючись на турецького драматурга Нахід Сирри Оріка, наводить трохи іншу версію попадання дівчини до палацу: «Кабасакал Мехмед-паша (чоловік Наїле-султан і Есми-султан) був з черкеського роду, що оселився в районі Адапазари під час геноциду черкесів. Для збору невільниць до палацу він відвідав своє рідне село і наполегливо хотів відвезти Наджі до палацу Йилдиз. Її батько був заможним і стверджував, що своїх дочок не продає. Однак у результаті він змушений був погодитись. Після отримання палацового виховання вона була представлена Падишаху»[3].
Три роки Саліха Наджі навчалася і служила в султанському палаці[1], а потім 4 листопада 1904 стала дружиною султана Абдул-Хаміда[1][4]. Сакаоглу ж вважає, що 4 листопада 1904 року це дата, коли Саліха Наджіє потрапила до палацу Йилдиз як гезде (фаворитки) султана, якому на той момент було вже 62 роки[2]. Ачба зазначає, що Саліха Наджі стала останньою наложницею Абдул-Хаміда, яка отримала титул дружини (кадин/ікбал). Через рік Саліха Наджі народила сина Мехмеда Абіда-ефенді, а в 1908 — дочку Самі-султан, яка померлу у віці одного року[1]. Діти Саліхи Наджіє стали останніми дітьми Абдул-Хаміда II та останніми султанськими дітьми, на честь яких проводилися офіційні святкування народження «веладет» у столиці та провінціях, що забезпечило жінці особливе місце в історії[5]. Після народження Самі Саліха Наджіє отримала від чоловіка титул п'ятої ікбал, який рідко зустрічався в палацовому протоколі[1]. Сакаоглу і турецький історик Чагатай Улучай підтверджують цю версію: вони пишуть, що Саліха Наджі народила обох дітей у статусі шостої ікбал, а вже пізніше отримала підвищення[2] у зв'язку з тим, що були підвищені інші ікбал[6].
Сакаоглу зазначає, що не можна сказати, що 4 роки, які Саліха Наджі провела у палаці Йилдиз у статусі ікбал, були для неї щасливими. Крім інших чинників, багато питань викликала різниця у віці, що становила 45 років. Крім того, на момент шлюбу літній Падишах мав десять дружин, більшість з яких були досить молодими, але він узяв ще одну[3]. Проте, Улучай пише, що оскільки Саліха Наджі була наймолодшою дружиною, Абдул-Хамід II приділяв їй особливу увагу; зв'язок султана з п'ятою ікбал зміцнилася з народженням дітей; крім того, Улучай пише, що Саліха Наджі теж дуже любила і поважала Абдул-Хаміда[6].
Ачба зазначає, що ті, хто бачив і знав Саліху Наджіє Ханим-ефенді, говорили, що вона була дуже тихою та благочестивою. Також з чуток, інші дружини султана в порівнянні з нею не були гарні, а сама вона зачарувала Абдул-Хаміда своєю скромністю. Про її чесність та добросердечність ходили легенди. Коли у 1909 році Абдул-Хамід був повалений, Саліха Наджі разом з чоловіком вирушила у вигнання до Салонік[1]. Сакаоглу зазначає, що від'їзд до Салонік співпав для Наджіє з періодом великої скорботи: двома місяцями раніше померла єдина дочка Саліхи Наджіє Саміє-султан. Крім того, під час від'їзду було втрачено сумку з коштовностями Саліхи Наджіє, яку пізніше передали старшому синові Абдул-Хаміда шехзаде Мехмету Селіму-ефенді, який, у свою чергу, довгий час відмовлявся повернути сумку та її вміст її власниці[7]. Будучи дуже відданою, вона ніколи не погоджувалась залишити чоловіка[1]. Улучай зазначає, що Саліха Наджі вважалася другою за вірністю чоловікові після Мюшфіки Кадин-ефенді дружиною султана[6]. Аж до 1912 року вона жила під арештом із чоловіком в особняку Аллатіні, а після 1912 року — у палаці Бейлербейї у Стамбулі[1][8][6].
Вдовство[ред. | ред. код]
Після смерті Абдул-Хаміда в 1918 році разом з сином вона пішла в свій особняк в Еренке[1][8] і до самої своєї смерті отримувала платню, розміром 5 тисяч курушів від держави[1].
Сакаоглу зазначає, що журналіст Зія Шакір у своїй книзі «Останні дні Абдулхаміда» пише, що Наджі завжди попереджала сина Абіда-ефенді не будувати планів на престол, що бути сином Падишаха — не означає абсолютно нічого і йому доведеться працювати, щоб вибитися в люди[8].
Ачба пише, що Саліха Наджі була глибоко нещасна після смерті чоловіка і, як казали, вона померла від горя у своєму особняку[1] 4 грудня 1923 року[1][4]. Однак Сакаоглу і Улучай вважали, що Саліха Наджіє померла 4 лютого 1924 — за місяць до видання указу про висилку династії Османів з країни[2][6]. Тіло п'ятої ікбал Абдул-Хаміда II було поховано у прибудові до мавзолею Махмуда II[1][2][6].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Alderson An. D. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxford : Clarendon Press, 1956. — 186 p.
- Açba, Harun. Kadın efendiler: 1839-1924. — Profil, 2007. — 221 p. — ISBN 978-9-759-96109-1.
- Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2015. — С. 675—676. — ISBN 978-9-753-29623-6.
- Uluçay, M. Çağatay. Padişahların Kadınları ve Kızları. — Ötüken, 2011. — 312 p. — ISBN 9754378401, 9789754378405.