Самар (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Самарь)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самар
Основні дані
48°30′02″ пн. ш. 35°09′48″ сх. д. / 48.500711110027772577° пн. ш. 35.16341667002777172° сх. д. / 48.500711110027772577; 35.16341667002777172Координати: 48°30′02″ пн. ш. 35°09′48″ сх. д. / 48.500711110027772577° пн. ш. 35.16341667002777172° сх. д. / 48.500711110027772577; 35.16341667002777172
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Часовий пояс UTC+2, UTC+3, Східноєвропейський час (Україна)
OSM пошук у Nominatim
Мапа

48°30′02″ пн. ш. 35°09′48″ сх. д. / 48.5007111° пн. ш. 35.163417° сх. д. / 48.5007111; 35.163417

Самар (заст. Самарь), пізніше відоме як Стара Самара, — давнє козацьке місто на невисокому пагорбі правого берегу річки Самара при впадінні у неї її правої притоки Кільчень й протоки-гирла Кільчені — Кримки. Місто знаходилося на півострові північніше сучасного району міста Дніпро — Шевченко у складі Самарського району міста Дніпропетровськ.

Козаками, вихідцями з Самарі (російська назва Богородицьк) заселені міста Нова Самар (Новоселиця, сучасний Новомосковськ) та прямі висілки Богородицька — Богородичанські Хутори (сучасне Підгородне (місто)).

Назва[ред. | ред. код]

Назва Самар є неслов'янського походження. Топонім Самар(а) був розповсюджений на степових просторах від Дністра до Уралу, де кочували тюркські народи та їхні попередники.

Місто називалося Самар, до появи нового міста вище за течією річки Самара — Нова Самар. Нова Самар утворилася біля козацького Самарсько-Миколаєвського-Пустинного монастиря й згодом була перейменована росіянами на Новомосковськ.

Слова з коренем «сам (шам, семар, шамсин, ша-мо)» у арабів, єгиптян, угорців, китайців означають пустелю, жаркий вітер, посушливий.

За версією казахського вченого Ч. Ч. Веліханова назву Самар слід пов'язувати з сином Ноя Симом (Самом). За його дослідженням Сам закінчив своє життя в Поволжі.

Давнє согдійське місто Самарканд було засноване царем на ім'я Шамар (Самар). В Ізраїлі існувала столиця Ізраїльського царства — місто Самарія. У Міжиріччі, на березі Тигру існувала столиця Абасидської держави — місто Самарра, яке існує і понині. В арабів «раа» восходить до слова «місто». Також кінцівку «ра» пов'язують з давньою назвою Волги у єгиптян і греків — Ра.

Місто уличів—бродників[ред. | ред. код]

Дата заснування невідома. Місто Самар було типовим поселенням бродників, змішаного слов'янсько-тюркського населення приазовських степів. За княжої доби, при впадінні Самари у Дніпро на острові Ігрень існувало місто Пересічень, місто уличів, які за навали кочовиків залишили місто й осіли вище по річці Самара, влаштувавши там новий перевіз.

Найстаріші речі, що були знайдені археологами на городищі — монети Золотої Орди кінця 14 сторіччя, козацькі товарні пломби з найранішою датою 1524 року.

Самар бала торговим центром, митним містом біля перевозу через річку Самара, де перехрещувалися торгові шляхи з лівобережної України на Крим і схід.

Містечко Самар вперше згадується у грамоті польського короля Стефана Баторія від 1576 року.[1] Вона була центром Самарської паланки Війська Запорозького.

У 1576 р. у 26 верстах вище міста, на великому острові, між річками Самара і її рукавом річкою Самарчик була використана «дубова товща» (віковий ліс) для будівництва першої козацької церкви чудотворця Миколая (ієромонаха Київського монастиря). У 1602 році церква стала центром Самарсько-Миколаєвського-Пустинного монастирю.

Церква з шпиталем, звонницею і школою при ній" в ім'я святителя і великого чудотворця Миколи, надали їй церковне начиння, богослужебні книги, різницю і виписали для нової церкви ієромонахів з київського монастиря, а у 1602 р. побудовану церкву перетворили у Самарсько-Миколаєвський-Пустинний монастир і запровадили у ньому службу по чину грецького Афонського монастиря. З того часу запорозькі козаки, піклуючись про святість православної віри, у різний час протягом усього свого історичного життя збудували у себе біля 47 церков, не рахуючи кількох каплиць, скітів і молитовних ікон.

Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. т. І. -К.: Наукова думка, 1990. — 592с.

Богородицька фортеця (рентраншмент)[ред. | ред. код]

Богородицька фортеця (унизу за річкою Кримка) на місці Самарі

Тут у 1688 р., за наказом російських царів Івана Олексійовича та Петра Олексійовича і правительки Софії Олексіївни була утворена Богородицька фортеця для московського гарнізону. Територія Богородицької фортеці була більшою за фортецю міста Самар й склала 250×300 м. Згодом фортеця була розбудована у другий раз й отримала назву Новобогородицька фортеця.

Спорудження Богородицької фортеці було викликане необхідністю зміцнити тилову базу російсько-українських військ у їх боротьбі проти Кримського ханства, а водночас посилити контроль уряду над Запорозькою Січчю.

12 (22) липня 1687 р. почали будувати фортецю і наступного року в основному завершили. Важливу роль у цій справі відіграли гетьман Іван Мазепа і російський воєначальник Л. Р. Неплюєв.

У 1687 р. тут було поставлено російський гарнізон.

У Кримському поході 1689 року Богородицька фортеця відіграла важливу роль.

У 1691 р. нею оволоділи повстанці Петрика (П.Іваненка); він же контролював її певний час і у 1692-1693 рр. Під час боїв Богородицька фортеця була спустошена.

1697 року під час походу військ Івана Мазепи та князя Долгорукова на Кримське ханство було вирішено її відбудувати.

У 1698 році вона відбудована як Новобогородицька фортеця. Тут Іван Мазепа поселив робітників, котрі мали виготовляти селітру. 1701 р. запорожці розігнали їх.

Кіш Запорозької Січі писав протести цареві Петру I, безрезультатно вимагаючи ліквідувати Ново-Богородицьку фортецю.

У 1708 р. біля фортеці точилися бої між запорожцями, учасниками повстання К. Булавіна та урядовими військами. За умовами Прутського миру (1711) Ново-Богородицька фортеця була зруйнована.

1736 року, під час російсько-турецької війни 1735—1739 рр. укріплення було відновлене під назвою Самарський ретраншемент, який після війни зливається з Самарою (Старою Самарою).

1742 року ця територія тимчасово увійшла до складу Гетьманщини.

1783 року за указом Катерини ІІ всі фортеці у Новоросії скасовані. Територія колишньої Самарі спустіла.

Відомі будівлі[ред. | ред. код]

Дерев'яно-земляна фортеця. Церква. Митниця. Перевіз через Самару. Знайдено більше 20 тис. археологічних предметів.

За незалежної України[ред. | ред. код]

З появою у місті з 2014 року національно свідомої влади у Самарі з осіні 2017 року почав проводитися український фестиваль «Самар-Дніпро-Фест».

Історико-культурний центр «Стара Самар» й Музей артефактів[ред. | ред. код]

За рішенням міської влади[2] від листопада 2017 року створюється історико-культурний центр «Стара Самар». Планується відновити В'їзну та Самарську брами, частину частоколу, частину будівель 16-го сторіччя, що були виявлені під час археологічних розкопок. Відновлення московської Богородицької фортеці наразі у повному об'ємі не планується.

Біля фортеці планується створити Музей артефактів Старої Самари, який буде у «мазепинському стилі». У музеї будуть зібрані численні знахідки з Самарі.

До комлексу центру «Стара Самар» додадуть паркінг, торговельні заклади, охорону, туалет, прокат велосипедів, коней. На влаштованому пляжі планують прокат каяків та надувних плавальних засобів. За сумарними очікуваннями потік відвідувачів складе 150 тисяч на рік.

За три роки (2018—2020 роки) плануються інвестиції у 11,5 млн гривень.

Також буде відкрито у 2019 році пам'ятник гетьманові Іванові Мазепі на території Новобогородицької фортеці у Старій Самарі, з історією якої гетьман прямо пов'язаний. На це виділено 4 млн гривень.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]