Самарін Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Микола Самарін
Микола Олександрович Самарін.jpg
Особові дані
Повне ім'я Микола Олександрович
Самарін
Народження 4 грудня 1924(1924-12-04)
  Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСР
Смерть 11 січня 1998(1998-01-11) (73 роки)
  Єкатеринбург, Росія
Громадянство СРСР, Росія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
СРСР «Локомотив» (Нижній Тагіл)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1941 СРСР ДЧА (Св) ? (?)
1944—1946 СРСР «Локомотив» (М) 28 (1)
1947 СРСР ОБО (Св) ? (1)
1948—1949 СРСР «Дзержинець» (Ч) ? (?)
1950—1952 СРСР «Шахтар» (Ст) 63 (1)
1953—1956 СРСР «Зеніт» (СПб) 87 (1)
1957 СРСР «Трудові резерви» (Л) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1958—1963
1964
1965—1966
1967
1967
1968—1976
1977—1979
1979
1980—1981
1982—1984
1985
1990
1990
СРСР «Локомотив» (Ч)
СРСР «Алга» (Ф)
СРСР «Уралмаш»
СРСР «Промінь» (Вл)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg збірна РРФСР
СРСР «Зірка» (П)
СРСР СКА (Ростов-на-Дону)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg збірна РРФСР
СРСР «Локомотив» (Ч)
СРСР СКА-Карпати (Л)
СРСР «Уралмаш»
СРСР Галичина (Др)
СРСР «Машинобудівник» (Ч)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Олександрович Самарін (рос. Николай Александрович Самарин; нар. 4 грудня 1924, Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСРпом. 11 січня 1998, Єкатеринбург, Росія) — радянський футболіст та тренер, півзахисник. Майстер спорту СРСР (1951), Заслужений тренер РРФСР (1974).

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

Микола Самарін розпочинав кар'єру у футбольному клубі «Локомотив» (Нижній Тагіл). Футбольну кар'єру розпочав у 1941 році в складі свердловського ДЧА. У 1944 році відновив кар'єру в футболці московського «Локомотиву», але в 1947 році повернувся до ОБО (Свердловськ). Проте вже наступного року опинився в «Дзержинці» з Челябінська. У 1950 році став гравцем «Шахтаря» (Сталіно). З 1953 року виступав у ленінградському «Зеніті», в якому провів свої найкращі сезони в кар'єрі. У команду він прийшов у 1953-му році й практично відразу ж став основним гравцем. За 4 роки в «Зеніті» пропустив всього один (!) календарний матч через дискваліфікацію. Не мав виокого рівня техніки й швидкості, проте дуже надійно діяв на своїй позиції, був прекрасним персональним опікуном. Мав доволі непоганий ударом з обох ніг, щоправда, забивав рідко. У першому ж сезоні став одним з лідерів команди. Наприкінці 1953 року став капітаном команди, яким залишався практично до кінця своєї кар'єри в «Зеніті»[1]. Наприкінці 1956 року тодішній головний тренер ленінградців Алов взяв курс на омолодження «Зеніту», й Самарін разом з іншими ветеранами залишив команду. Завершував кар'єру гравця Микола Самарін у друголіговому клубі «Трудові резерви» (Ленінград). У чемпіонатах СРСР відіграв 164 матчі, забив 3 м'ячі[2].

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1958 року тренував «Локомотив» (Челябінськ). Потім працював у клубах «Алга», «Уралмаш» та «Промінь» (Владивосток). У 1968—1976 роках тренував «Зірку» (Перм), з якою 1971 року піднявся з 2-ї в 1-у лігу, за що пізніше був удостоєний звання «заслужений тренер РРФСР». Потім тренував клуби СКА (Ростов-на-Дону), «Локомотив» (Челябінськ), «СКА-Карпати», «Уралмаш», «Галичина» (Дрогобич) та «Машинобудівник» (Челбінськ). Тренував збірну РРФСР[2].

Серед його найвідоміших вихованців — Олександр Маркін, Курбан Бердиєв, Сергій Андрєєв.

Помер 11 січня 1998 року[3]. Похований на Широкореченському кладовищі Єкатеринбурга.

Досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

Як тренера[ред.ред. код]

Відзнаки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]