Самарія (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
90-метровий пагорб на вершині якого розташовувалась Самарія
планувальна структура Самарії часів північного Ізраїльського царства
царський дитинець Самарії часів Північного Ізраїльського царства

Самарія, івр. שומרון‎ (Шомрон), грец. Σαμάρεια (Самаріа) — древнє місто, засноване у 876 р. до н. е. як столиця північного Ізраїльського царства (історичні терени коліна Єфремового). Археологічні рештки розташовані неподалік сучасного міста Наблус на території палестинської автономії.

Період Північного царства[ред.ред. код]

Після розділення єдиного єврейського царства у 997 р.до н. е. на Південне і Північне, за останнім закріпилась назва Ізраїльського, яким стала правити окрема династія царів. Оскільки релігійно — адміністративний центр у Єрусалимі залишився на території Юдеї, північні царі оселялись спочатку у Сихемі а потім у Тірці.

В часи правління ізраїльського царя Омрі, була побудована нова резиденція та столиця, що отримала назву Самарія. В Книзі Царів, ця подія описується так:

В тридцять перший рік Аси, царя Юдейського, став Омрі царем над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Тірці він царював шість років. І купив Омрі гору Шомрон в Шемера за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією (Шомрон), за іменем Шемера, господаря гори. [1]

Найбільшого розквіту Самарія досягнула в період правління внука Омрі царя Єровоама II (789—748 рр. до н. е.), коли північне ізраїльське царство простягалось від Хамату (70 км на північ від Дамаску) до Мертвого Моря [2].

Після смерті Єровама II Самарія поступово стала занепадати. Ассирійці, почали захоплювати частини Ізраїльського Царства, а його саме перетворили на свого васала. Після смерті царя Ассирії Тіглатпаласара III у 727 р. до н. е., останній ізраїльський цар Осія (732—724 рр. до н. е.) повстав проти ассирійського панування [3] [4] . Це стало причиною військового конфлікту внаслідок якого Самарія була взята в облогу і через три роки здобута та зруйнована ассирійцями [5].

Ассирійське завоювання[ред.ред. код]

Відповідно до написів з палацу ассирійського царя Саргона ІІ в Хорсабаді, жителі Самарії були виселені та депортовані в Ассирію, а на їх місце поселено народи з інших частин ассирійської імперії.

[Самар] яни [які були у згоді з ворожим царем] … Я боровся з ними, і остаточно переміг їх … забрав. 50 колісниць для моїх королівських сил … [інші з них я зупинився посеред Ассирії ]… Тамуди, Ібадіди, Марсімани і Хаяпани, які живуть в далекій Аравії, в пустелі, які не знали ні наглядача, ні керівника, які ніколи не приносили данину будь-якому царю — за допомогою Ашшура пана мого, я переміг їх. Я переселив решту з них. Я поселив їх в Самарії / Самеріна [6]

Після ассирійського завоювання, місто Самарія було відбудоване [7] і продовжувало бути головним адміністративним центром провінції (а потім — сатрапії) протягом періоду панування ассирійської, ново-вавилонської та перської імперій.

Елліністичний та Римський період[ред.ред. код]

Руїни вежі елліністичного періоду
Руїни колонади побудованої у Себастії, в час правління римського імператора Септимія Севера.

В 332 році до н. е., місто було завойоване військами Александра Македонського. Однак самаритяни підняли повстання проти нової влади і живцем спалили македонського намісника Сирії Андромаха. [8] У відповідь Александр розправився із місцевою бунтівною елітою та заснував на місці Самарії македонську колонію для своїх військових ветеранів. [9] До періоду еллінізму відносяться і досить добре збережені донині фортифікації та башти основна частина яких була зведена у II ст. до н. е.

В 108/7 році єврейський первосвященик та політичних лідер Іоанн Гіркан І, внаслідок річної облоги, захопив греко-македонську Самарію після чого місто було черговий раз зруйноване, а мешканці продані у рабство. [10]

Після взяття Єрусалиму Помпеєм у 63 році до н. е. та утвердженні влади Риму, Самарія була відновлена в період правління намісника Ґабінія впродовж 57-55 рр. до н. е. [11]

В боротьбі за владу, мешканці Самарії активно підтримали тетрарха Галілеї Ірода, який ставши царем Юдеї розпочав у місті велику будівельну кампанію, оселив тут 6000 своїх ветеранів та змінив назву його з Самарії на Себастію — в честь римського імператора (грец. sebastos — величний). [12]

В першому століття, в Себастії стало поширюватись християнство, проповідуване тут, згідно з християнською традицією, апостолом Пилипом. [13] Під час юдейського повстання Себастія, як оплот проримських настроїв була повністю зруйнована єврейськими повстанцями. [14] Після придушення повстання місто поступово було відбудоване. Останній раз значні будівельні роботи в Себастії були здійснені близько 200 року за імператора Септимія Севера, як знак подяки за лояльність його жителів. Саме в цей час була споруджена добре збережена нині колонада, що обрамляла колись головну торгову вулицю.

З утвердженням християнства як державної релігії імперії, Себастія стала центром єпископства. В місті будують ряд християнських храмів і набуває поширення культ Івана Хрестителя, могила якого, згідно з поширеним твердженням, була розташована саме тут [15].

Після захоплення Палестини арабами у VII ст., Себастія приходить у занепад

Період Хрестових походів[ред.ред. код]

мечеть Себастії та залишки кафедрального храму хрестоносців

Через кілька років після завоювання Палестини хрестоносцями та заснування Єрусалимського королівства, з'являються згадки про відродження життя у Себастії. Чернігівський ігумен Данило у своїх спогадах, що відносяться до того часу говорить:

… в двох верстах на захід знаходиться місце, що називається Себустія (Севастополі). Тут створене невелике містечко, в ньому знаходиться темниця Івана Хрестителя. В цій темниці була відсічена за наказом Ірода голова Івана Предтечі. Тут стоїть гріб його і створена хороша церква в ім'я Івана Предтечі. Зараз тут багатий католицький монастир.[16]

Детальніші свідчення залишив про тодішню Себастію грецький мандрівник Іоанн Фока:

На віддалі одного дня звідси знаходиться місто Севастія. ... Посеред цього міста знаходиться і темниця, в яку Іван кинений був на скарги Іродіади... Наверху темниці знаходиться храм, в якому лежать дві раки, виконані з білого мармуру, з яких та, що справа, містить в собі, прах спаленого тіла Чесного Предтечі, а інша — тіло пророка Єлисея; зверху же в золотому ковчезі лежить ліва рука Предтечі, також кругом оправлена в золото. В верхній частині міста, а власне посередині його є пагорб, на якому колись стяв палац Ірода ... Тепер на цьому місці римський монастир. Храм в цьому монастирі круглий.[17]

У липні 1187 року, Себастія була захоплена мусульманським відділом племінника Саладіна Хусама аль-Діна Мухамада. Кафедральний собор Івана Хрестителя був перетворений на мечеть, хоча християнам дозволявся доступ до реліквій. [18] Поступово, містечко та релігійний центр почали занепадати. Руїни побудованого хрестоносцями кафедрального собору Івана Хрестителя збереглись донині.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перша Книга Царів 16, 23-24
  2. Друга Книга Царів 14,25
  3. Друга Книга Царів 17,4
  4. James M. Miller, John H. Hayes. A history of ancient Israel and Judah, p.334
  5. Друга Книга Царів 17,5-6
  6. Sargon II Inscriptions, COS 2.118A, p. 293
  7. James M. Miller, John H. Hayes. A history of ancient Israel and Judah, p.337
  8. Руф К. К. История Александра Македонского. — М.: Издательство МГУ, 1993. книга. IV, глава 8, 9-10
  9. Avraham Negev,Shimon Gibson. Archaeological encyclopedia of the Holy Land, р. 449
  10. Josephus, War I, 64-65
  11. Josephus, War I, 166
  12. Josephus, Antiq. XV, 296—298
  13. Діяння Апостолів 8, 5-25
  14. Josephus, War ІІ, 458—460
  15. Avraham Negev,Shimon Gibson. Archaeological encyclopedia of the Holy Land, р. 450
  16. Життя і ходіння Данила, руської землі ігумена. Про Самарію
  17. Іоанн Фока. Коротка розповідь про міста і країни від Антіохії до Єрусалиму
  18. Denys Pringle. The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem. Cambrige University press 1998, р.287