Самбірська Божа Мати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці
Самбірська ікона Божої Матері
Sambirska ikona Bogomateri.jpg
образ Самбірської чудотворної ікони Богородиці
Вшанування: Коронована 28 серпня 1928
Дата появи: XII століття, XVII століття
Місце знаходження: Церква Різдва Пресвятої Богородиці м.Самбір
Походження: ймовірно Греція
Автор: реставрував Василь Боянівський в майстерні львівського музею Історії релігії у 1996 р.
Іконографічний тип: Одигітрія
Шановані списки: Церква святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, м.Київ
Дата святкування: 28 серпня свято Успіння Божої Матері
Commons-logo.svg Зображення ікони у Вікісховищі


Самбірська ікона Божої Матері або Матір Руського краю — чудотворна коронована ікона Богородиці, одигітрія, що знаходиться в церкві Різдва Пречистої Діви Марії у м. Самборі.

Опис[ред.ред. код]

Самбірська Богородиця без срібно-золотої шати була намальована олійними фарбами на кипарисовій дошці товщиною до півтора сантиметра, має вгорі напис латинськими літерами лат. "Mater Deo" (Мати Божа).

Коронація[ред.ред. код]

Єпископи і група священиків після коронації Чудотворної ікони Самбірської Богородиці 28 серпня 1928 року.

1928 року Папа Римський Пій XI коронував ікону Папською короною. Акт коронації здійснив владика Йосафат Коциловський у свято Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 1928 року.

Світлина зроблена фотографом Стрільчуком з Рудок на терасі перед українським приходством у Самборі:
В першому ряді зліва направо стоять: рим.-кат. польський парох Самбора о.прелат Шавроньскі; рим.-кат. єпископ-суфраган Кир Фішер; український єпископ-ординарій Кир Йосафат Коциловський з Перемишля, в митрі-короні короля Данила Галицького; рим.-кат. польський єпископ-ординарій з Перемишля Кир Новак; український кат. єпископ-помічник Кир Григорій Лакота, український кат. парох Самбора о. крил. Франц Рабій.

Окремо від єпископів зліва в першому ряді стоять: о. Олександр Бережницький і о. Теофіль Чайковський.

Другий ряд: над правим рамям прелата Шавраньского — о. Володимир Рабій (лише голова); о. Євстахій Кабаровський ; о. Володимир Куновський; коло жезла Кир Йосафата — о. канцлер Грициляк; коло о. Франца Рабія — о. Станіслав Дашо.

Вищий ряд: при інфулі єпископа Новака — о. Лев Вань; над жезлом — о. Михайло Юзвяк ;
при мітрі єпископа Лакоти — о. Бенцін, український парох Старого Самбора ; між мітрою і жезлом єпископа Лакоти — о. Петро Голинський.

Всього в коронаційних обходах і відправах взяло участь 212 духовних осіб, в тому числі 28 польських священиків та понад 50 тисяч вірних обох обрядів.

Історія ікони[ред.ред. код]

Як свідчать перекази, Самбірську ікону Богородиці намалював на дошці з кипарисового дерева сам євангеліст Лука. Її привезли до Самбора два грецькі купці на початку XVII ст. Інші дослідники зараховують її до найдавніших українських ікон, що походять із XIIXIII ст.

1705 року в Самборі і околицях панувала «чорна хвороба» — чума, серед померлих був й Іван Стамович, власник ікони. Олена Добрянська, його далека родичка отримала у спадок його майно разом з іконою.

15 вересня 1727 року відбулося перше чудо — ікона плакала. На прохання пароха ікона перейшла до парафіяльної церкви Різдва Пречистої Діви Марії, де вона знаходиться й до нині. 17 жовтня 1727 року на іконі знову появилися сльози на очах Богородиці. Спеціальна церковна комісія визнала плач Богородиці на іконі надприродним явищем і вважала, що ікона є чудотворною. В той час відомими стають випадки зцілень людей, які молилися перед іконою.

На свято Непорочного Зачаття Богородиці 22 грудня 1727 року була відслужена урочиста св. Літургію з нагоди проголошення самбірської ікони чудотворною.

8 червня 1908 року Апостольська Столиця проголосила головний престол чудотворної ікони в Самборі упривілейованим. В 1912 і 1913 роках св. Літургії тут служив і молився митрополит Андрей Шептицький, а у 1931 і 1932 рр. — тоді ще ректор духовної семінарії у Львові о. Йосиф Сліпий.

У вересні 1939 року німецькі і радянські правителі розділили Польщу, єпископ Йосафат Коциловський заради збереження ікони доручив монахиням із Згромадження сестер Служебниць перевезти її з самбірської церкви за Сян до Польщі. 6 серпня 1941 року святу реліквію привезли назад до Самбора. 1944 року вдруге перевезли ікону на Захід.

Восени 1996 року ікону передали на реставрацію до Львова. Після реставрації ікона побувала у львівських та дрогобицьких храмах, а 23 лютого 1997 року повернулась до Самбора.

3 грудня (з можливим перенесенням на неділю) встановлено днем почитання Чудотворної Самбірської ікони Пресвятої Богородиці, а 15 лютого — днем її віднайдення.

Чуда[ред.ред. код]

Фіксувалися численні зцілення. Духовна і світська влада утворили кілька комісій для перевірки вірогідності чудес. Результати суворого дослідження перевершили уяву: до середини XIX ст. у церковних архівах значиться більше ста записів із датами, іменами, місцями проживання тих, хто під присягою засвідчував неймовірне одужання своє чи родичів. Цікаво, що в багатьох описах згадується, як хворі або їх рідні під час Служби Божої чи Акафісту лежали хрестом перед іконою, над ними читали Євангеліє, вони пили та вмивалися освяченою водою, а виходили з храму цілком здорові! У це важко повірити, але скривлені кидали костилі, в богомільних прохачів повертався слух і зір, кого приносили ледь живого, вертав додому власними ногами цілком бадьорий.

Чотири чудесні оздоровлення в листопаді 1727 р. попередили приїзд другої єпископської комісії, яку вислав єпископ Єронім Устрицький. Ця комісія складалась з дев'яти священиків. Головою комісії був о.Єронім Кузьмич — єпископський сповідник, допомагав йому ігумен Єзехія Бончаковський з Лаврова. Єпископська комісія перевіривши ікону, заслухала під присягою інших десятьох очевидців плачу ікони Божої Матері та четверо чудесно оздоровлених. Духовна комісія дійшла до висновку, що поява сліз у Богородиці та чотири чудесні оздоровлення є надприродними явищами, які треба зачислити до чудотворних дій самбірської ікони.

Ось декілька чудесних оздоровлень за посередництвом чудотворної самбірської ікони Матері Божої:

  • Степан К. рубав дрова в лісі і необачно зранив собі ногу сокирою. Степан терпів болі, але зносив їх терпеливо. Потім в шпиталі лікарі усталили, що в зараженій нозі є гангрена, та що негайно треба відтяти ногу. Та хоч лікарі дуже наставали, щоб Степан погодився на операцію — він таки не погодився. Просив своїх, що з ним приїхали, щоб запровадити його перед чудотворну Симбірську ікону Матері Божої, що вже тоді славилася чудами. Припав навколішки біля стіп св. ікони і, заливаючись рясними сльозами, говорив до Матері Божої, у св. іконі: «Маріє, Ти знаєш — я ж батько шестеро дітей! Хто ж їх вигодує, якщо я стану калікою, нездатним до праці? Зглянься наді мною, умилосердися Найдорожча Мати і Неба Пані!». По декількох хвилинах біль устав у нозі. Степан в одній хвилині став зовсім здоровий. Здивовані лікарі оглянули ногу і заявили, що тільки чудо сталося, що вона нараз стала здорова, бо гангрена зникла, рана відразу загоїлася. Вдячний Степан і вся його родина пішли на прощу до Самбора та публично зложили подяку Божій Матері за це чудесне уздоровлення.
  • Після українсько-польської війни, з невідомих причин повстала пожежа на подвір'ї приходства в Скалаті, Галичина. Горіла стара хата, а що в той час був рвучий подільський вітер, була небезпека, що згорить все обійстя, вся господарка і приходство, і церква. В тім страшнім положенню винесено з приходства копію Самбірської Матері Божої, піднесено її вгору з окликом: «Мати Божа, рятуй!» І в тій же хвилині вітер змінив напрям, і почав віяти в противну сторону, що влегшило зльокалізувати вогонь і понад усе: очевидне врятування і церкви і приходства від спалення.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]