Самозарядна гвинтівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
M1 Garand, створена Джоном Гарандом у 1936 для збройних сил США.
Gewehr 43, Німеччина. Калібр 7,92×57 ммmm (8×57 мм IS). З колекції шведського музею Зброї, Стокгольм, Швеція.

Самозарядні гвинтівки є різновидом самозарядної зброї, яка може вистрілити лише один набій при кожному натисканні спускового гачка.

Робота автоматики[ред.ред. код]

Самозарядні гвинтівки використовують відведення газів, рухомий вперед ствол, вільний затвор або енергію віддачі для екстракції гільзи після того, як куля покидає ствол, досилаючи новий набій з магазину. Після цього гвинтівка готова до пострілу, для якого достатньо відпустити і натиснути знову на спусковий гачок.

Самозарядна конструкція стала наступним кроком у розвитку звичайної гвинтівки, де для виконання наступного пострілу потрібна була ручна перезарядка, наприклад у гвинтівках з ковзним затвором або магазинних гвинтівках. Можливість автоматичного заряджання зброї дозволила збільшити швидкострільність зброї.

Такі гвинтівки інколи називають напівавтоматичними або автозардяними. Їх доволі часто плутають з автоматичними гвинтівками або пістолетами-кулеметами. Самозарядні гвинтівки стали найбільш революційною конструкцією у історії зброї. Достатньо навести один приклад: самозарядна зброя дала США велику перевагу у Другій світовій війні, тому що самозарядна гвинтівка M1 Garand була майже у всіх солдат, у той час основною зброєю солдатів країн Осі були гвинтівки з ковзним затвором і лише невелика кількість самозарядних гвинтівок. Самозарядні гвинтівки були різних конструкцій. Вони могли живитися обоймами або з внутрішнього магазину, змінного магазину або комбінації пласкої обойми та внутрішнього магазину.

Рання історія (1885—1945)[ред.ред. код]

Fusil Automatique Modele 1917 була першою самозарядною гвинтівкою яку широко використовували у піхоті багатьох країн світу.

Перша конструкція самозарядної гвинтівки належить зброяру німецького походження Фердинанду Ріттеру фон Манліхеру, який представив проект у 1885 році.[1] За Моделлю 85 з'явилися нові самозарядні гвинтівки Манліхера Моделі 91, 93 та 95.[2] Також Манліхер був відомий через створення гвинтівок з ковзними затворами; також він створив кілька самозарядних пістолетів, втому числі Steyr Mannlicher M1894, який мав незвичайну конструкцію: коли ствол рухався вперед, то магазин на 5 набоїв (калібру 6,5 мм) заряджався за допомогою з'ємної обойми.

Самозарядний дробовик[ред.ред. код]

Тактичний дробовик Remington 1100 12 калібру — приклад самозарядного дробовика

Через кілька років, американський зброяр Джон Мозес Браунінг створив перший самозарядний дробовик, Browning Auto-5, який було зібрано у 1902 на Fabrique Nationale de Herstal. Дія автоматики Auto-5 полягає у віддачі ствола; ця конструкція домінувала серед самозарядних дробовиків близько 50 років. Виробництво Auto-5 було припинено у 1999.

Самозарядна автоматика з вільним затвором[ред.ред. код]

У 1903 та 1905 Winchester Repeating Arms Company представила перші самозарядні гвинтівки під набої кільцевого та центрального запалення які були розроблені для цивільного ринку. Winchester Model 1903 та Winchester Model 1905 працюють за рахунок віддачі вільного затвору. Розроблена повністю Т. С. Джонсоном, Модель 1903 була дуже успішною і стояла на виробництві до 1932 коли була замінена гвинтівкою Winchester Model 63.

На початку 20-го століття, декілька виробників представили самозарядні спортивні гвинтівки калібру .22, в тому числі Winchester, Remington, Fabrique Nationale та Savage Arms, усі з використанням вільного затвору. Winchester представив самозарядну спортивну гвинтівку середнього калібру, Model 1907 як покращення гвинтівки Model 1905, використовуючи систему з вільним затвором, під калібр .351 Winchester. Обидві Моделі 1905 та 1907 у малій кількості використовували у військах і поліції.

Відомі ранні самозарядні гвинтівки[ред.ред. код]

У 1906 Remington Arms представила гвинтівку «Remington Auto-loading Repeating Rifle». Remington рекламував цю гвинтівку, яка отримала назву «Model 8» у 1911, як спортивну. Це була гвинтівка з закритим затвором, віддачею ствола яка була створена Джоном Браунінгом. Гвинтівку пропонували під набої калібрів .25, .30, .32 та .35. Вона набула популярності серед цивільних, а також деяких співробітників правоохоронних органів, які гідно оцінили поєднання самозарядної дії і потужного гвинтівкового набою. Модель 81 витіснила Модель 8 у 1936 і пропонувалася під набій калібру .300 Savage, а також під оригінальні калібри Remington.

Першою військовою самозарядною гвинтівкою стала французька Fusil Automatique Modele 1917. Автоматика працювала за рахунок газовідведення закритого затвору і за принципом роботи була схожа на майбутню американську гвинтівку M1 Garand. Гвинтівка M1917 з'явилася наприкінці Першої світової війни, але була прийнята прохолодно. Її коротша і покращена версія, Model 1918, широко використовувалася під час іспано-франко-марокканської війни з 1920 по 1926. До 1936 року основною гвинтівкою французької армії залишалася гвинтівка Лебеля М1886 з ковзним затвором і була замінена на гвинтівку MAS-36, не дивлячись на те, що у період з 1918 по 1935 було створено велику кількість самозарядних гвинтівок.

У Великій Британії, у міжвоєнний період, проходили експерименти на створення самозарядної гвинтівки для заміни старої гвинтівки Lee–Enfield, з ручним заряджанням, під патрон меншого калібру, але через початок Другої світової війни ці роботи довелося відкласти плани заміни кожної гвинтівки на нову, замість цього акцент було переміщено на переоснащення армії існуючою зброєю. У Німеччині і Радянському Союзі випускали велику кількість самозарядних гвинтівок, але все ж таки не достатню для заміни стандартних гвинтівок

Відомі самозарядні гвинтівки з відведенням порохових газів[ред.ред. код]

У 1937 американська гвинтівка M1 Garand стала першою самозарядною гвинтівкою яка повністю замінила стандартну гвинтівку у збройних силах. Гвинтівка M1 Garand працювала за рахунок відведення газів і була створена канадійцем Джоном Гарандом для американського уряду на Спрингфілдському арсеналі у Спрингфілді, Массачусетс. Після років пошуків та випробувань виробництво M1 Garand було розпочато у 1937. Під час Другої світової війни гвинтівка M1 Garand дала перевагу американським піхотинцям над ворогом, який зазвичай використовував стандартні гвинтівки.[3]

Радянські гвинтівки АВС-36, СВТ-36 та СВТ-40, а також німецька Gewehr 43, були самозарядними гвинтівка з газовідведенням випущені під час Другої світової війни у малій кількості. Вони не змогли замінити стандартні піхотні гвинтівки.

Іншою самозарядною гвинтівкою, яка з'явилася після закінчення війни став самозарядний карабін Симонова. Створений С. Г. Симоновим у 1945. Він мав невід'ємний багнет і магазин на 10 набоїв. СКС-45 було швидко витіснено автоматом AК-47. Він став першою зброєю яка широко використовувала набій 7,62×39 мм.

Типи[ред.ред. код]

Існують самозарядні пістолети, гвинтівки та дробовики. Зброя з перемикачем вогню може вести автоматичний і самозарядний вогонь. Гвинтівка M14, яку випускали у Спрингфілдському арсеналі у Спрингфілді, Массачусетс, була військовою зброєю армії США з перемикачем вогню протягом 11 років (19571968).

Самозарядною роблять зброю, яка використовує енергію віддачі або працює за рахунок відведення порохових газів і заряджає новий набій у камору для наступного пострілу, така зброя дозволяє роботи постріли лише при відпусканні і повторному натисканні на спусковий гачок. Револьвер подвійної дії також потребує лише натискання на спусковий гачок для пострілу, але не є самозарядним тому, що для повороту використовується фізична сила стрільця, який обертає барабан натисканням на спусковий гачок, а не енергією пострілу.

Популярні екземпляри[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]