Самородна сірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Самородна сіркамінерал класу самородних елементів. Назва – від санскритського “cira” – світло-жовтий.

Опис[ред.ред. код]

Практично чиста сірка. Ізоморфні домішки Se (до 1-5,2%), Те, As, а також механічні домішки глинистих або органіч. речовин. Кристалічна структура молекулярна, елементарна чарунка складається з 16 електрично нейтральних кільцеподібних молекул S8, зв'язаних ван-дер-ваальсовими зв'язками. С.с. утворює дипірамідальні товстотаблитчасті кристали, кристалічні аґреґати, суцільну, іноді землисту масу, натічні, нирковидні форми і нальоти. Спайність недосконала. Густина 2,05-2,08. Тв. 1-2. Колір жовтий різних відтінків. Блиск на гранях алмазний, в зламі жирний. Злом раковистий. Крихка. Електропровідність і теплопровідність дуже слабка. Легко плавиться і горить блакитним полум’ям.

Генезис[ред.ред. код]

Утворюється при вулканічних виверженнях, при поверх-невому розкладанні сульфосолей і сульфідів, при розкисненні сірчано-кислих сполук (переважно ґіпсу), при руйнуванні органічних сполук (переважно багатих на С. асфальтів і нафти), при руйнуванні органічної речовини і при розкладанні сірководню (а також SO2) на земній поверхні.

Поширення[ред.ред. код]

Світові ресурси С.с. на початку ХХІ ст. складають 1,8 млрд т, у тому числі: в Іраку – 500 млн т, Польщі – 300, Україні – 240, США – 230, Мексиці – 125, Чилі – 110 млн т.

Переробка та використання[ред.ред. код]

Використовується в хімічній, паперовій, ґумовій та пром-сті, сільському господарстві, будівництві доріг та ін.

Збагачується в осн. флотацією при вилученні 98-99% з подальшою плавкою концентратів в автоклавах.

С.с. складає близько 50% світового видобутку сірки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]