Самохін Валерій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валерій Самохін
Особисті дані
Повне ім'я Самохін Валерій Борисович
Народження 8 липня 1947(1947-07-08)
  Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область, СРСР
Смерть 27 лютого 2015(2015-02-27) (67 років)
  Київ, Україна
Зріст 182 см
Вага 74 кг
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Позиція Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966—1967 СРСР «Металург» З 2 (-2)
1968—1969 СРСР СКА О 69 (-70)
1970—1971 СРСР «Кривбас» 73 (-57)
1972—1975 СРСР «Динамо» К 31 (-24)
1976—1979 СРСР «Локомотив» М 91 (-101)
1980 СРСР «Колос» Н 23 (-22)
1986 СРСР «Динамо» І 4 (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988 СРСР «Динамо» БЦ
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 27 квітня 2013.

** Тільки на посаді головного тренера.

Само́хін Вале́рій Бори́сович (нар. 8 липня 1947, Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область, СРСР — 27 лютого 2015) — колишній радянський футболіст, воротар. Відомий завдяки виступам за київське «Динамо», московський «Локомотив» та низку український клубів. Володар Кубка СРСР (1974), призер чемпіонатів країни. Майстер спорту СРСР (1972).

Життєпис[ред. | ред. код]

Валерій Самохін — вихованець запорізького футболу, однак до основного складу місцевого «Металурга» пробитися так і не зумів. У віці 22 років перейшов до складу одеського СКА. У цьому колективі він зіграв 69 ігор у двох сезонах. Особливо вдалим для нього став чемпіонат у другій групі класу «А», в якому він виступив із середнім показником менше одного пропущеного м’яча за гру: у 29 іграх – 23 м’ячі[1].

Відслуживши термін в армії, разом з тренером Анатолієм Зубрицьким він переїхав до Кривого Рогу, де продовжив виступи у «Кривбасі». З командою він став став чемпіоном УРСР, а у 1972-1975 роках грав за «Динамо» (Київ).

Досягнення[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Одесити в київському “Динамо”, або історія однієї фотографії, Я — одесит, 20.05.2022