Само Халупка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Само Халупка
Samo chalupka.png
Народився 27 лютого 1812(1812-02-27)[1][2]
Горна Легота, Брезно, Словаччина
Помер 19 травня 1883(1883-05-19)[2] (71 рік)
Горна Легота, Брезно, Словаччина
Країна Польща
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Національність Словаки
Діяльність поет, письменник
Знання мов словацька
Magnum opus Mor ho!d
Конфесія лютеранство
Брати, сестри Ян Халупка
Автограф Samo Chalupka sig.png

Са́мо Халу́пка (словац. Samo Chalupka; 27 лютого 1812, Горна Легота Австрійська імперія (нині Банскобистрицького краю, Словаччини) — 19 травня 1883, там само) — словацький поет-романтик, що входить до, так званого, покоління «штурівців». Спільно з Яном Ботто, Янко Кралем і А. Сладковичем належить до найвидатніших поетів словацького романтизму.

Протестантський проповідник. Просвітитель.

Біографія[ред. | ред. код]

Син приходського священика. Пішов стопами батька. Після закінчення гімназії у 1827 вступив до братиславського ліцею, де вивчав теологію і філософію. З юності брав участь в національному словацькому русі. У 1829 приєднався до послідовникі Л. Штура.

Творчість[ред. | ред. код]

Бюст Само Халупки в Братиславі

В літературу вступив в 1830-ті роки з ліричними і патріотичними віршами (переважно чеською мовою). Дебютував у 1836 з віршами, опублікованими в альманасі «Plody».

Із середини 1840-х писав по-словацьки; оформився як поет-романтик школи Л. Штура.

У жанрах фольклорної ліричної пісні і епіки оспівував батьківщину, борців за свободу («Козак», «Кральогольска», «Убий його!» та ін.). Найзначніша лірика та історична епіка вийшла в 1868 у збірнику «Spevy».

Значне місце у творчості Само Халупко займає літургійна поезія (збірка «Пісні», 1842).

Його вірші, створені на основі народних пісень, балад та історичного епосу, дуже вплинули на майбутній напрямок словацької поезії.

Література[ред. | ред. код]

  • Халупка С. Провесни сонячний неспокій: [вибране] / Само Халупка ; [пер. із словац., вст. ст., післям., приміт., упор. І. Мацинський; відп. ред. Н. Богдан]. – Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1984. – 280 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Proleksis enciklopedija — 2009.
  2. а б The Fine Art Archive — 2003.