Самур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самур
Долина річки Самур у Магарамкентському районі
41°53′02″ пн. ш. 46°47′21″ сх. д. / 41.883888888916771975° пн. ш. 46.78916666669477564° сх. д. / 41.883888888916771975; 46.78916666669477564
Витік Рутульський район
• координати 41°53′02″ пн. ш. 46°47′21″ сх. д. / 41.883888888916771975° пн. ш. 46.78916666669477564° сх. д. / 41.883888888916771975; 46.78916666669477564
• висота, м 2880
Гирло Магарамкентський район
• координати 41°54′38″ пн. ш. 48°29′15″ сх. д. / 41.91055555558377677° пн. ш. 48.4875000000277723° сх. д. / 41.91055555558377677; 48.4875000000277723
• висота, м -28
Похил, м/км 13,7 м/км
Басейн Каспійське море
Країни: Росія Росія
Азербайджан Азербайджан
Регіон Дагестан
Гусарський район
Довжина 213 км
Площа басейну: 7330 км²
Середньорічний стік 72,4 м³/с
Притоки: Attagaychayd, Akhtychayd, Ukurçayd, Dakkichayd, Dyultychayd, Kara-Samurd, Kayanad, Kurduld, Lakunkamd, Lalaand, Maikchayd, Rutuld, Tahircald, Tukhichayd, Falfand, Q4502284?, Shinazchayd, Yalakdered, Usukhchayd, Bolshoy Badakd, Kakhulkamd, Khalakhurd і Gurkamd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Саму́р (цахур. Самур; рут. Самыр; лезгин. ЧӀвехер вацӏ, азерб. Samurçay) — річка в Росії, у Південному Дагестані; у частині русла проходить кордон Росії з Азербайджаном. Є другою за величиною рікою в Дагестані[1], частково прикордонною з Азербайджаном. Виток розташований у Рутульському районі Дагестану. Від села Гарах до Самурського гідровузла річкою проходить державний кордон між Російською Федерацією та Республікою Азербайджан. Дельта Самуру являє собою окремий біотоп, для якого характерні часті виникнення та відмирання русел, з постійним розмивом ділянок дельти в одних місцях та їх наростанням в інших. Після прориву у 2002 році русла Малого Самуру в північному напрямку тут в акваторію Каспійського моря почала висуватися нова дельта, що активно росте[2].

Середня витрата води — 72,4 м/с[3]. Висота витоку — 2880 м над рівнем моря[3]. Площа водозбірного басейну — 7330 км[3]. Ухил річки — 13,7 м/км[3].

Етимологія[ред. | ред. код]

Етимологія слова Самур трактується різними дослідниками по-різному, тому що гідронім Самур у вимові цахур і рутулів має кілька варіацій — Самир, Саммір, Самбур, що пов'язане з перевагою у вимові і пояснює тим, що воно обумовлено сусідством губно-губних букв «м» і «б». Гідронім Самур має пізнє походження, але період виникнення або трактується по-різному, або не уточнюється.

На думку Б. Б. Талібова, гідронім Самур пізній за походженням, привнесений племенами неіберійсько-кавказького походження[4].

За версією О. М. Трубачова, назва Самур походить з індоарійського додавання, порівн. ін-інд. sam — «с», var — «вода», а також аналогічне samudrá — «велика кількість води», «повінь», «розлив»[5]. В. Ф. Мінорський відносив цю назву річки до алансько-масагетських імен і ототожнював Самур з осетинським самур «куниця»[5].

За однією з версій, назва річки Самур (рутульською Самыр) утворилася з рутульської са — «один, одна» і мыри — «річка», тобто «одна річка» або «річка, що стала єдиною» (савишид мыри)[6].

Згадувану у Птолемея та інших древніх істориків річку Албанус більшість сучасних учених ототожнює з річкою Самур[7][8].

Відомий мусульманський мандрівник, історик та географ Аль-Якут писав: "…лезгини з країни Лакз, там, де тече Албанус (Самур)…[9].

Серед лезгін Самур відомий під назвою Чвехер вац (лезгин. ЧӀвехер вацӏ — «річка Чвехер») за назвою нині занедбаного селища Чвехер і Кулан вац (Кьулан вацӏ — «серединна річка»)[10]. Також, за однією з версій, назва «Самур» походить від лезгінського цмура «куниця»[11].

Імовірно, на думку лінгвіста Б. Б. Талібова, назва привнесена в період існування племен під час іберійсько-кавказької єдності і може бути як адаптацією арабської (або вихідної, але недагестанської) форми Саммур, так і відбуватися під впливом азербайджанської мови. Малоймовірним вчені вважають виникнення форми Самбура з назви Самур у результаті зміни «м» в «мм», тобто Самур > Саммур > Самбур. Головний науковий співробітник відділу лексикології та лексикографії ІЯЛІ ДНЦ РАН, д. ф. н. І. Х. Абдуллаєв вважає, що «…більш прийнятним виглядає загальноприйнята думка про те, що Самур перебуває у зв'язку зі словом самур (саммур) — „соболь“, „куниця“, представленому в багатьох східних мовах, в першу чергу, в іранських»[12][13].

Географія[ред. | ред. код]

Річка Самур бере початок із відрогу Головного Кавказького хребта поблизу гори Гутон. Площа льодовиків у басейні Самуру, за даними на середину XX століття, становила 13,1 км², або 0,3 % площі водозбору річки[14]. Впадає в Каспійське море двома рукавами — Самур і Малий Самур, утворюючи на останніх 20 км дельту. Малий Самур, що відокремлюється від головної річки за 22 км від її гирла, впадає в море за 5,5 км на північний захід від основного рукава. У Малий Самур ліворуч за 5,0 км від гирла каналом, проритим у 1935 році, скидаються води річки Гюльгеричай, що впадала раніше безпосередньо в Каспійське море.

Довжина річки — 213 км, загальне падіння — 2910 м. Площа водозбірного басейну — 7330 км² (площа з річкою Гюльгеричай, безпосередньо Самуру — 4990 км²), середня його висота — 1970 м. Площа водозбору — 4430 км². Струмками стікаючи на схід, виток Самуру через 7 км приймає ліворуч перша велика і багатоводна притока Халахур, що виникає на висоті 3730 м із джерел на південному схилі Самурського хребта, навпроти розташованого з іншого боку масиву Таклік (4042 м), і має до місця впадання до Самуру довжину 10 км. Саме наявність цих двох витоків, Самуру та Халахуру, позначається на оцінці загальної довжини Самура (213 або 216 км) та визначенні місцезнаходження його витоку то на ГВХ на висоті 3200 м, то на Самурському хребті на висоті 3730 м.[15]

Межами басейну на південному заході та півдні є Головний Кавказький хребет, на північному сході — північні відроги Бічного хребта (Дюльтидаг, Самурський). У нижній течії річки межі басейну не виражені. 80 % басейну лежить вище 1500 м над рівнем моря, приблизно половина його території — понад 2500 м.

Таким чином, 96 % площі водозбору припадає на територію Росії, 4 % — Азербайджану.

Нижню частину басейну покриває унікальний реліктовий субтропічний ліановий ліс.

Притоки[ред. | ред. код]

У басейні річки налічується 65 рік завдовжки понад 10 км. Густота річкової мережі — 1,21 км/км². Основними притоками є: Тухічай, Дюльтичай, Кара-Самур, Шиназчай, Ахтичай, Усухчай, Таїрджал, Генерчай. Штучна притока — річка Гюльгерічай, русло якої за чотири кілометри від свого гирла було перенаправлено в Самур.

Гідрологія[ред. | ред. код]

До села Усухчай протікає у відносно вузькій долині завширшки 20-50 м, після долина різко розширюється, місцями до 1 км.

Живлення річки змішане. Самур відноситься до типу річок із весняно-літньою повінню і добре вираженою зимовою межею. Характерними також є літні та осінні дощові паводки. Середньорічна витрата становить 64,8 м³/с, максимальна — 920 м³/с (відзначено у 1988 році біля села Усухчай).

Річка вирізняється дуже високою каламутністю води (максимальна каламутність становить 110 000 г/м³).

Вивчення річки[ред. | ред. код]

Режим річки вивчався на п'яти гідрологічних постах: Мішлеш, Лучек, Ахти, Усухчай та Зухул.[16]

Господарське використання[ред. | ред. код]

Води річки активно використовуються на зрошення. У 1935 році за 30 км від гирла побудований Самурський гідровузол, від якого відходять Самур-Апшеронський та Самур-Дербентський канали.

Існують проекти зі зведення на Самурі гідроелектростанцій.[17][18][19]

За радянських часів у гирлі річки діяв Самурський рибзавод із розведення цінних порід риб (лосося, кутума, форелі, білорибиці тощо).

Проблеми водоподілу[ред. | ред. код]

Для забезпечення маловодних районів, за клопотанням Азербайджанської РСР, у 1952 році на території Магарамкентського району Дагестанської АРСР було виділено ділянку землі під будівництво гідровузла та водозабірних споруд Самур-Дівичінського (пізніше Самур-Апшеронського) каналу (адміністративний кордон проходив правим берегом річки, і весь гідровузол розташовувався біля Дагестану). Гроші на будівництво було виділено Радою Міністрів СРСР. Будівництво було закінчено у 1956 році. З початку експлуатації досі гідровузол із водозабірними спорудами перебуває на балансі експлуатаційних організацій Азербайджану.

Після розпаду СРСР Самурський гідровузол та водозабірні споруди, побудовані на території Магарамкентського району в 1952-56 роках, були остаточно закріплені за Азербайджанською Республікою[20].

Розподіл водних ресурсів річки Самур між Азербайджанською Республікою та Російською Федерацією регулювався протоколом від 7 жовтня 1967 року, затвердженим Мінводгоспом СРСР. За протоколом було передбачено розподіл стоку річки Самур для розрахункового року 75 % водності річки у пропорціях: 33,7 % — екологічне скидання, 16,7 % — Російська Федерація та 49,6 % — Азербайджанська Республіка. Однак установлені ліміти водоскиду не дотримувалися і не дотримуються[21].

З початку 1990-х років постала проблема делімітації кордону між Росією та Азербайджаном, а також Дагестаном стало порушуватися питання про рівний поділ водних ресурсів річки Самур. Така постановка питання категорично відкидалася азербайджанською стороною, яка мотивувала свою відмову дефіцитом питної води в містах Баку та Сумгаїт, а також економічними втратами від скорочення поливних земель у приморській низовині. Азербайджан, навпаки, збирався збільшити водозабір із Самуру, для чого у 2008 році було розпочато роботи з реконструкції Самур-Апшеронського каналу[22][23].

28 серпня 2010 року було підписано Угоду № 1416-р про делімітацію кордону між РФ та РА, а також про раціональне використання та охорону водних ресурсів річки Самур, за якими кордон між РФ та РА переносився з правого берега річки Самур на середину гідровузла та сторони домовилися надалі проводити розподіл водних ресурсів у рівних частках і встановити розмір екологічного скидання рівним 30,5 %[24][25][26].

На річці планується будівництво нових гідровузлів для вирішення проблеми з водопостачанням південних районів республіки та збереження унікального реліктового Самурського лісу[27].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Туристический портал «Знакомство с Россией»: респ. Дагестан. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
  2. ↑ Заказник «Самурский» | Государственный природный заповедник Дагестанский. www.dagzapoved.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 22 липня 2019.
  3. ↑ а б в г Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Т. 9. Закавказье и Дагестан. Вып. 3. Дагестан / под ред. П. П. Буртовой. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 76 с.
  4. ↑ Османов А. И. История Дагестана с древнейших времен до наших дней: История Дагестана с древнейших времен до XX века. — М. : Наука, 2004. — 626 с.
  5. ↑ а б Трубачёв О. Н. Самур // INDOARICA в Северном Причерноморье:реконструкция реликтов языка: этимологический словарь. — М : Наука, 1999. — С. 194.
  6. ↑ Мусаев Г. М. Рутулы (XIX — начало XX вв.) / отв. ред. Г. А. Гаджиев. — Махачкала : АОЗТ «Юпитер», 1997. — 282 с.
  7. ↑ Греков Б. Д. Исторические записки. — Изд-во Академии наук СССР, 1937. — С. 146.
  8. ↑ Аббас-Кули-ага Бакиханов. Гюлистан-и Ирам / З. М. Буниятов. — Баку : Элм, 1991. — 304 с.
  9. ↑ Абасов К. С. История Кара-Кюре (Крар-Наме) с древнейших времен до наших дней / К. С. Абасов, Э. А. Гаджибеков, К. С. Кадиров. — Махачкала : «Лотос», 2011. — 552 с.
  10. ↑ Ахты-наме // Дагестанские исторические сочинения. — М. : Наука, 1993. — 21 квітня.
  11. ↑ Лавров Л. И. Этнография Кавказа (по полевым материалам 1924—1978 годов) — Л.: Наука, 1982 г. — 224 с., стр.80
  12. ↑ С. Х. Гасанова. Топонимия в дагестанской русскоязычной (оригинальной и переводной) художественной литературе. Научная библиотека диссертаций (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  13. ↑ Х. Л. Ханмагомедов, А. Н. Гебекова. Население и топонимия средней части бассейна реки Самур Республики Дагестан (Россия) и их освещение в литературе // Вестник Приамурского государственного университета им. Шолом-Алейхема. — 2017. — № 3 (28) (21 апреля). — С. 99-107. — ISSN 2227-1384.
  14. ↑ Соколов А. А. Часть II. Гидрография естественно-исторических районов Советского Союза // Гидрография СССР. — Л. : Гидрометеоиздат, 1952.
  15. ↑ EthnoWork — Река «Самур». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2015.
  16. ↑ Схема комплексного использования и охраны водных объектов рек бассейна Каспийского моря на юг от бассейна Терека до государственной границы РФ.
  17. ↑ Кто построит ГЭС у села Кина?. dagpravda.ru (рос.). Процитовано 22 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ Птица с одним крылом. dagpravda.ru (рос.). Процитовано 22 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. ↑ Самур ждет масштабного освоения своих гидроресурсов. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  20. ↑ В Дагестане на реке Самур планируют построить три гидроузла. РИА Дербент (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  21. ↑ Соглашение… об использовании и охране водных ресурсов трансграничной реки Самур. Официальный интернет-портал правовой информации (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  22. ↑ Вопросы использовании стока трансграничной реки Самур между Азербайджаном и Россией с 1967 по 2004 годы (PDF). United Nations Economic Commission for Europe (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  23. ↑ А. П. Дёмин, К. Ю. Шаталова. Принципы и правила распределения водных ресурсов // Институт водных проблем РАН. — 2015. — № 1 (21 апреля). — С. 22–29. — ISSN 0206-1619.
  24. ↑ Медведев подписал договор о границе с Азербайджаном. www.rosbalt.ru (рос.). Процитовано 22 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  25. ↑ Госдума ратифицировала договор о границе с Азербайджаном. ria.ru (рос.). Процитовано 22 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Российско-азербайджанская комиссия приняла ряд решений по вопросам распределения водных ресурсов реки Самур. Новости Азербайджана и мира (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  27. ↑ Русгидро: строительство гидроузла на Самуре поможет сохранить Самурский лес. РИА Новости (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самур&oldid=41880691