Самчинецьке урочище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище Самчинецьке»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
Світанок на Південному Бузі
Світанок на Південному Бузі
48°51′27″ пн. ш. 29°02′03″ сх. д. / 48.85750° пн. ш. 29.03417° сх. д. / 48.85750; 29.03417Координати: 48°51′27″ пн. ш. 29°02′03″ сх. д. / 48.85750° пн. ш. 29.03417° сх. д. / 48.85750; 29.03417
Розташування: Україна Україна
Вінницька область,
Немирівський район,
між с. Самчинці та Сорокодуби
Найближче місто: Немирів, смт Брацлав
Площа: 218 га
Заснований: 1982 р.
Керівна
організація:
Тульчинський держлісгосп
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище Самчинецьке». Карта розташування: Вінницька область
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище Самчинецьке»
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище Самчинецьке»

CMNS: Самчинецьке урочище на Вікісховищі

Уро́чище Самчине́цьке — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Немирівського району Вінницької області, між селами Самчинці та Сорокодуби.

Площа 218 га. Створений у 1982 р. Перебуває у віданні Тульчинського держлісгоспу.

Охороняються ділянка високого лівого берега Південного Бугу, поросла віковою дібровою природного походження. Долина річки у межах заказника має каньйоноподібну форму. Гранітні відслонення вкриті лучно-степовою рослинністю. Тут зростають очиток шестирядний, підмаренник справжній, парило велике тощо, з чагарників — глід.

Детальний опис[ред. | ред. код]

За фізико-географічним районуванням України ця територія належить до Гніванського-Гайсинського району області Подільського Побужжя Дністоровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для території, на якій розташовано заказник,характерними є лісові і лучні остепнені ландшафти річкових заплав. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою заплавну терасу алювіальної акумулятивної рівнини.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо, і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -5,5°... -6°С, липня +19°...+ 19,5°С. Річна кількість опадів складає 500-525 мм.

За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції, Вінницького (Центральноподільського) округу.

Ландшафт заказника унікальний, а в минулому - дуже типовий для Подолії. Територія нахилена до р.Південний Буг (лівий берег), частина її знаходиться на плакорі, інша частина на схилі річкової долини з численими виходами гранітогнейсів.

Тут на боровій терасі річки Південний Буг переважають дубові ліси, найцінніші корінні деревостани яких мають вік 90-110 років. Серед них переважають угруповання дубових лісів ліщиново-гірськоосокових типового складу і будови, які займають верхні частини грив із світло-сірими лісовими грунтами.

Менші площі займає асоціація дубових лісів ліщиново-конвалієвих, що займає плоскі середньовисокі гриви.

Найбільш цікавими в заказнику є ценози дубових лісів ліщиново-трясунковидноосокових, які знаходяться тут на південній межі ареалу і внесені в "Зелену книгу України". Травостій в цих угрупуваннях утворює осока трясунковидна (25-35%), постійно зустрічаються ожина волосиста, перстач білий, перлівка поникла, підмаренник весняний.

Невисокі плоскі гриви в заказнику займає асоціація дубових лісів орлякових, в складі якої зростає участь бореальних видів. На виходах гранітів на дернових, шебнистих, мікропрофільних грунтах південно-західних схилів середньої крутизни (25-30°) формуються асоціації дубових лісів татарськокленово-зірочникових, а на більш крутих схилах - татарськокленово-горобейникових з егоніхономпурпурно-блакитним в травостої типового складу і будови, в них зустрічаються субсередземноморські неморальні види, такі як перлівка строката шолом ник високий та інші.

Вузьку стрічку на кам'янистих виходах займає лучно-степова рослинність, представлена, переважно, формацією костриці валлійської і келерії стрункої. В склад даних угруповань входять низькі чагарники - зіновать австрійська і Блоцького та спірея середня, що розсіяно зустрічаються в регіоні. Численими є види мезофітного різнотрав'я: в'язіль різнокольоровий, суниця зелена фіалка горбова, шавлія лучна прикрашена і кільчаста, залізняк бульбистий, скабіоза блідо-жовта, полин австрійський, сон чорніючий тощо.

На невеликих ділянках в заказнику зустрічаються фрагменти асоціації ковили пірчастої, занесеної в "Червону книгу України". У флорі заказника зустрічаються і інші види, занесені до "Червоної книги України": лілія лісова, любка дволиста, гніздівка звичайна, ковила пірчаста, сон чорніючий.

Крім того, даний заказник зберігає генофонд багатьох видів лікарських рослин, таких як звіробій звичайний, перстач білий, конвалія травнева, валеріана російська, первоцвіт весняний, наперстянка великоквіткова.


Джерела[ред. | ред. код]