Самчук Віра Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віра Григорівна Самчук
Віра Григорівна Самчук
Віра Григорівна Самчук
Народилася 7 січня 1947(1947-01-07) (71 рік)
Зелений Гай, Заліщицький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність актриса
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Чоловік Віктор Бурко
Провідні ролі Маруся Чурай («Дівчина з легенди» Л. Забашти), Софія («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Олена Сергіївна («Дорога Олена Сергіївна» В. Разумовської), Мати-Україна («Дорошенко») Л. Старицької-Черняхівської, Голда («Поминальна молитва» Г.Горіна.
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Віра Григорівна Самчук у Вікісховищі?

Віра Григорівна Самчук (нар. 7 січня 1947, с. Зелений Гай Заліщицького району Тернопільської області, Україна) — українська актриса. Заслужена артистка України (1997). «Людина року» на Тернопільщині (2016).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Тернопільське державне музичне училище (1967, клас бандури), акторське відділення Харківського інституту мистецтв (1972, нині національний університет). Працювала вчителем музики в м. Збаражі, смт (нині м.) Шумську, грала в Шумському народному театрі.

Від 1972 року — в Тернопільському обласному музично-драматичному (нині — академічному обласному драматичному) театрі ім. Т. Г. Шевченка.

Як читець художнього слова виступала з народною артисткою України Любов'ю Ізотовою з літературно-музичними композиціями: «Пісню людям віддала — серце вам лишила» (про С. Крушельницьку), «Твої листи пахнуть зів'ялими трояндами» (за поезією Лесі Українки), «Славетні жінки України» (2005) та інших.

Читала курс «сценічного мовлення» у студентів театрального відділення Тернопільського музичного училища імені Соломії Крушельницької.

Ролі[ред. | ред. код]

У театрі[ред. | ред. код]

  • Маруся Чурай — «Дівчина з легенди» Л. Забашти,
  • Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого,
  • Галя — «Назар Стодоля» Т. Шевченка,
  • П'єретта — «Вісім закохних жінок». Р. Тома,
  • Ганна Закревська — «Якби зустрілися ми знову» Л. Мужука та О.Лебедєєвої,
  • Пасторка — «Юстина» Вуалійокі,
  • Ганна — «Маруся Богуславка» М. Старицького,
  • Мати-Україна — «Дорошенко» Л. Старицька-Черняхівська.
  • Олена Сергіївна — «Дорога Олена Сергіївна» В. Разумовської,
  • Маруся — «Житейське море» І. Карпенка-Карого.
  • Наташа — «Суєта» І. Карпенка-Карого.
  • Лимериха — «Лимерівна» П. Мирного,
  • Мірабелла — «Циганський барон» Й. Штрауса,
  • Сеньйора Монтеккі — «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра,
  • Каталіна — «Тіль Уленшпігель» Г. Горіна,
  • Вона — «Я бачив дивний сон» С. Новицької,
  • Горпина — «Не судилось» М. Старицького,
  • Баранова-Козіно — «Мина Мазайло» М. Куліша,
  • Стара циганка — «У неділю рано…» О. Кобилянської,
  • Ві Толбет — «Орфей спускається в пекло» Т. Вільямса,
  • Йоганна — «Ціною крові» Лесі Українки,
  • Настя — «Патетична соната» М. Куліша,
  • Жінка — «Сльози Божої Матері» О. Мосійчука,
  • Гелен — «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича,
  • Жінка — «За крок до тебе» М. Коляди,
  • Голда — «Поминальна молитва» Г. Горіна,
  • Кулина — «Чорноморці» М. Старицького,
  • Клава — «Троянди юності» О. Корнієнка та інші.

У кіно[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]