Самшит вічнозелений
| Самшит вічнозелений | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Buxus sempervirens L. | ||||||||||||||||
|
Самшит вічнозелений або букшпан[1] (Buxus sempervirens L.) — вічнозелений кущ або деревце родини самшитових, культивують у садках і парках в Україні, частіше в Криму.
Довгорічна порода доживає до 400 — 500 років; листки тримаються 8 — 12 років. Самшит вічнозелений використовують для обсаджування доріжок для клумб, заготівлі важкої та твердої деревини і для токарських виробів. З неї виготовляють графувальні дошки, духові музичні інструменти, лінійки та ін. У Галичині відомий під назвою букшпан.
Один із шкідників самшиту є самшитова вогнівка, гусінь якої знишує зелену масу рослин.
Галерея[ред. | ред. код]
Самшит, що зростає серед сухих Середземноморських кустарників
Квіти
Листки
Рослини культивару Vardar Valley
Листя культивару Vardar Valley
Листки крупним планом
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Buxus sempervirens |
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
Посилання[ред. | ред. код]
- Самшит вічнозелений // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 392. — ISBN 5-88500-055-7.
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |