Самюель Ето'о

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Самуель Ето'о
Samuel 2011.jpg
Особові дані
Повне ім'я Самуель Ето'о Фіс
Дата народження 10 березня 1981(1981-03-10) (35 років)
Місце народження Дуала, Камерун Камерун
Зріст 180 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of Cameroon.svg Камерун
Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Туреччина «Антальяспор»
Номер 9
Юнацькі клуби
1992–1997 Камерун «Каджі Спорт Академія»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1997–2000
1997–1998
1999
2000
2000–2004
2004–2009
2009–2011
2011–2013
2013–2014
2014–2015
2015
2015–
Іспанія «Реал Мадрид»
  Іспанія «Леганьєс»
  Іспанія «Еспаньйол»
  Іспанія «Мальорка»
Іспанія «Мальорка»
Іспанія «Барселона»
Італія «Інтернаціонале»
Росія «Анжі»
Англія «Челсі»
Англія «Евертон»
Італія «Сампдорія»
Туреччина «Антальяспор»
3 (0)
30 (4)
0 (0)
19 (6)
120 (48)
145 (108)
67 (33)
53 (25)
21 (9)
14 (3)
18 (2)
38 (22)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1996–2014 Камерун Камерун 118 (56)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 20 квітня 2014.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 14 червня 2014.

Самуе́ль Ето'о́ Фіс (фр. Samuel Eto'o Fils, нар. 10 березня 1981, Дуала, Камерун) — камерунський футболіст, нападник турецького «Антальяспору» та, в минулому, збірної Камеруну. Один із найкращих нападників в історії африканського футболу. Найкращий бомбардир в історії Кубка африканських націй.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

«Реал Мадрид»[ред.ред. код]

У 1997 році Ето'о приєднався до клубу «Реал Мадрид». Він став гравцем резерву, і не мав права брати участь в офіційних іграх, оскільки резервна команда «Реалу» перебувала на той момент у лізі, де було заборонено заявляти на матч гравців з країн, що не входили до ЄС. Тому протягом декількох років Ето'о перебував у різних клубах на правах оренди.

«Мальорка»[ред.ред. код]

Він добре зарекомендував себе у виступах за «Мальорку», клубом було прийнято рішення викупити Самуеля у «Реала». Ето'о виправдав очікування власників клубу: на момент переходу в «Барселону» влітку 2004 йому належав рекорд за кількістю голів, забитих за «Мальорку» у першості Іспанії.

«Барселона»[ред.ред. код]

Дебютував у новому клубі Самуель 29 серпня 2004 року. В цьому поєдинку з клубом «Расинг» в матчі першого туру Ла Ліги 2004/05 він забив свій перший м’яч за клуб, а матч закінчився з рахунком 2:0. В кінці сезону «Барселона» стала переможцем чемпіонату і Суперкубку Іспанії.

У наступному сезоні Самюель був у відмінній спортивній формі і показував високі результати. 2 листопада 2005 року «Барселона» переграла грецький клуб «Панатінаїкос» (5:0). У цьому матчі Ето'о зробив свій перший хет-трик за клуб. Він став кращим нападаючим чемпіонату, потрапив в символічну збірну Африканського кубку (також став кращим нападаючим цього турніру), в символічну збірну FIFPro, також потрапив до збірної року за версією FIFA. Крім цього, його визнали найкращим нападаючим Ліги чемпіонів 2005/06. У цьому сезоні «Барселона» повторила успіх сезону 2004/05 в Чемпіонаті і Суперкубку Іспанії, а також виграла Лігу чемпіонів.

Сезон 2006/07 був не дуже успішний і для Самюеля і для його клубу. Футболіст отримував багато травм, довго лікувався і так і не проявив себе на полі нічим видатним. «Барселона» не виграла жодного турніру.

На початку сезону 2007/08 Самюель отримав чергову травму і зміг грати тільки в другій половині року. З його допомогою «Барселона» скоротила відрив від «Реала» по ходу чемпіонату. Однак в цьому сезоні «Реал» став чемпіоном. У Лізі чемпіонів каталонці дійшли до півфіналу, де програли «Манчестер Юнайтед».

Влітку 2008 року в «Барселону» прийшов новий тренер - Жузеп Гвардіола. Ето'о не зміг знайти спільну мову з ним і Гвардіола вирішив, що клубу пора розлучитися з футболістом, а також з Роналдіньо і Деку. Останні два покинули клуб в тому ж році, проте Самюель ще сезон відіграв у складі команди. Він став вдалим для клубу, Ето'о був важливою фігурою поряд з Мессі і Анрі.

Влітку 2009 року, після 5 років гри в «Барселоні», Самюель Ето'о покинув цей клуб.

«Інтернаціонале»[ред.ред. код]

В кінці липня 2009 року після довгих переговорів з приводу трансферу Златана Ібрагімовича - Самюель Ето'о, які провели Массімо Моратті і Жоан Лапорта, Самюель підписав контракт на 5 років з «Інтернаціонале», а Ібрагімович перейшов в «Барселону». При цьому «Барселона» ще й доплатила 46 мільйонів євро. 8 серпня відбувся дебют Ето'о за «Інтер» в матчі Суперкубку країни проти «Лаціо». У цьому поєдинку він забив свій перший гол за цей клуб, однак команда все рівно програла з рахунком 1:2. 29 жовтня відбулася гра з «Палермо», в якій Самюель забив два м'ячі у ворота суперника і тим самим приніс перемогу своєму клубу з рахунком 5:3. 24 березня, також забивши два м'ячі, він допомагає команді виграти у «Ліворно» - 3:0. Підсумком першого сезону в «Інтері» став клубний хет-трик: команда виграла чемпіонат Італії, Кубок Італії і Лігу чемпіонів. Ето'о при цьому виходив на поле в амплуа лівого крайнього півзахисника.

21 серпня 2010 року в матчі проти «Роми» в розіграші Суперкубка Італії Самюель забив два м'ячі і приніс перемогу своєму клубу. Гра закінчилася з рахунком 3:1. Весь цей сезон Ето'о регулярно забивав дублі: 19 вересня в матчі проти «Палермо» (2:1), 22 вересня - «Барі» (4:0), 20 жовтня - «Тоттенхем Готспур», 12 січня - «Дженоа» (3:2), 15 січня - «Болоньї» (4:1), 6 лютого - «Ромі» (5:3), 6 березня - в ворота "Дженоа" (5:2) і ще один дубль 29 травня в фіналі Кубку Італії проти "Палермо" (3:1). Був і хет-трик: 29 вересня в матчі Ліги чемпіонів проти «Вердера» (4:0). 19 грудня 2010 року Самюель побив рекорд Педро, ставши першим футболістом в світі, який зумів за сезон відзначитися в 7 турнірах. Він забивав м'ячі в чемпіонаті Італії, Кубку і Суперкубку цієї країни, Лізі чемпіонів, на чемпіонаті світу в ПАР, Кубку африканських націй і клубному чемпіонаті світу.

«Анжі»[ред.ред. код]

У липні 2011 року махачкалінський «Анжі» запропонував Ето'о зарплату 22 мільйони євро за сезон. Ето'о відмовився, так як хотів виграти Лігу чемпіонів, а «Анжі» туди не потрапив. Проте, через місяць з'явилася інформація, що футболіст може опинитися в російському клубі, який запропонував 29 мільйонів євро за трансфер і контракт на 28,8 мільйона євро в рік. 23 серпня було оголошено, що камерунець погодився з умовами «Анжі». На наступний день він підписав контракт на 3 роки з махачкалінський клубом.

Дебют відбувся в чемпіонаті Росії в матчі з «Ростовом». Самюель вийшов на заміну на 58-й хвилині матчу і через 22 хвилини забив гол з передачі Юрія Жиркова.

У «Анжі» Ето'о зробив п'ять дублів: 26 липня 2012 року в гостьовому матчі з угорським «Гонведом», 10 серпня 2012 - у матчі-відповіді третього раунду Ліги Європи проти «Вітесс», 26 серпня 2012 - у 6-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Мордовії», а 16 вересня 2012 - у 8-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Краснодара», 4 жовтня 2012 - у матчі Ліги Європи проти швейцарського «Янг Бойз».

«Челсі»[ред.ред. код]

Влітку 2013 року в Махачкалінському «Анжі» відбулася «зміна вектора розвитку», в результаті якої ряд високооплачуваних футболістів покинули клуб. В кінці серпня 2013 року Ето'о перейшов в лондонський «Челсі» разом зі своїм одноклубником Вілліаном. Сума трансферу склала близько 2 млн фунтів. Дебютував в матчі з «Евертоном», де Челсі програв 1: 0. Перший гол за новий клуб забив у матчі з «Кардіфф Сіті». 6 листопада оформив дубль в матчі Ліги Чемпіонів проти «Шальке». 29 грудня 2013 забив гол і приніс своїй команді перемогу в матчі з «Ліверпулем», який закінчився з рахунком 2:1. 19 січня 2014 оформив хет-трик у ворота «Манчестер Юнайтед» (3:1).

«Евертон»[ред.ред. код]

26 серпня 2014 року було оголошено про те, що Ето'о підписав дворічний контракт з «Евертоном». 30 серпня 2014 року футболіст дебютував у складі «Евертона», вийшовши на заміну в матчі проти «Челсі», і забив гол у ворота свого колишнього клубу. Всього в «Евертоні» камерунець зіграв 20 матчів і забив 4 м'ячі.

«Сампдорія»[ред.ред. код]

27 січня 2015 року підписав на 2,5 роки з італійським клубом «Сампдорія». У серії А сезону 2014/15 зіграв за новий клуб 18 матчів і забив два м'ячі. Уже влітку 2015 року Ето'о покинув «Сампдорію».

«Антальяспор»[ред.ред. код]

25 червня 2015 року підписав 3-річний контракт з турецьким клубом «Антальяспор». 15 серпня вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Туреччини і забив два м'ячі в переможній грі проти клубу «Істанбул ББ» (3:2). Забив 13 м'ячів у перших 15 іграх сезону. У грудні виконував обов'язки граючого тренера після звільнення Юсуфа Шимшека.

У січні 2016 року головним тренером клубу став 50-річний португалець Жозе Мораіш, відомий по роботі в якості асистента в «Порту», ​​«Інтері», «Реал Мадриді», «Челсі», де він неодноразово перетинався з Ето'о.

Національна збірна[ред.ред. код]

У складі національної збірної Ето'о став чемпіоном Олімпіади 2000 та двічі чемпіоном Кубка африканських націй.

Досягнення[ред.ред. код]

Клубні[ред.ред. код]

«Реал Мадрид»
«Мальорка»
«Барселона»
«Інтернаціонале»

Міжнародні[ред.ред. код]

Камерун Збірна Камеруну

Особисті[ред.ред. код]

  • Найкращий молодий гравець року (1): 2000
  • Африканський футболіст року (4): 2003, 2004, 2005, 2010
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії (1): 2005/06 (26 м'ячів)
  • Включений в команду року за версією ECM (4): 2005, 2006, 2009, 2011
  • Включений в збірну світу за версією FIFPro (2): 2005, 2006
  • Включений в команду року за версією УЄФА (2): 2005, 2006
  • Клубні футбольні нагороди УЄФА (1): найкращий нападаючий 2006
  • Найкращий бомбардир Кубку африканських націй (2): 2006, 2008
  • Володар "Золотого м'яча" клубного чемпіонату світу з футболу (1): 2010
  • Включений в список 33 кращих футболістів чемпіонату Росії з футболу (2): №2 (2012), №1 (2013)

Сім'я[ред.ред. код]

Батько працює на посаді економіста, мати — менеджер. Має трьох сестер і двох молодших братів (старшого Давіда та Етьєна Ето'о, які також є професійними футболістами).

Посилання[ред.ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.