Перейти до вмісту

Сандарак

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сандарак

Сандарак (грецьк. σανδαράκη, sandarake — червоний арсен) — ароматична смола, добувається з тріщин в корі хвойного північноафриканського дерева Тетраклініс зчленований (Tetraclinis articulata), розповсюдженого в Атлаських горах.

Смола природним чином виділяється на стеблах дерева. Її також отримують шляхом надрізів на корі. Вона твердне на повітрі. У промисловість вона потрапляє у вигляді дрібних твердих стружок, напівпрозорих, з ніжним жовтим відтінком. Марокко було основним місцем походження сандараку. 

Сандаракова смола плавиться при температурі близько 135-150 °C до безбарвної або злегка жовтої рідини, розм'якшується при 100 °C. Її питома вага становить близько 1,04.[1] Смола розчинна в спирті, ацетоні й ефірі, нерозчинна в бензині, малорозчинна в хлороформі і петролейному ефірі.

Історично, особливо в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження, сандарак використовувався для виготовлення лаку. Коли в Італії епохи Відродження говорили про «лак» (італійське vernice), це зазвичай мало на увазі сандарак.[2] Копал та інші смоли витіснили його як не менш хороші, менш дорогі лакові матеріали. Тим не менш, сандараковий лак досі цінується як захисне покриття для картин та антикваріату.[3] Він дає тверде, блискуче та міцне покриття. Лак виготовляється шляхом плавлення смоли та змішування її з (наприклад) лляною олією.

У фотографії середини та кінця 19 століття лак наносили як консервант на фотонегативи та позитиви. Деякі фотографи віддавали перевагу смолі сандарак для цієї мети.[4]

Хоча сандаракова смола не дуже ароматична, її використовували і використовують як пахощі. Аромат порівнюють з бальзам.

Окрім смоли та лаку, слово «сандарак» може стосуватися дерева, яке виробляє смолу. Зовсім окремо від цього, стародавні греки та римляни використовували слово «сандарак» для позначення сульфіду арсену, зокрема червоного сульфіду арсену.[5] У середньовічній латині термін «sandarac» означав як червоний суриковий, так і червоний сульфід арсену.[2] Значення слова «смола/лак» прийшло до Європи з арабської мови на початку 16 століття. Щоб відрізнити це значення від грецького та середньовічного латинського, у неолатинських письменах його іноді називали «арабський сандарак» ("Arabian sandarac") або «сандарача арабум» ("sandaracha Arabum").[2][6] Назва в Пакистані та Індії — چندرس, а арабською мовою було і є سندروس sandarūs.[7]

Стародавні єгиптяни використовували сандарак для бальзамування трупів.

Сандарак використовується для виготовлення лаків і для куріння.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dictionary of chemicals and raw products used in the manufacture of paints, colours, varnishes and allied preparations, by George H. Hurst (1901)
  2. а б в Original Treatises, Dating from the XIIth to the XVIIIth Centuries, on the Arts of Painting, Volume I, by M.P. Merrifield (1849), including pages ccliii and cclxvi.
  3. "Notes on Historical Oil Painting Varnishes", by James C. Groves: «Олійний лак Sandarac [змішаний з олією волоського горіха] був так званим «vernis liquida» [рідким лаком] італійської техніки темперного та олійного живопису епохи Відродження; і багато-багато століть тому». Historic Varnishes and Resins @ WilliamsburgArtConservation.com[недоступне посилання] згадує його як лак для меблів.
  4. Lea, Mathew Carey (1868). A Manual of Photography. Philadelphia: Benerman & Wilson. с. 286-288. sandarac collodion photo.
  5. Наприклад, Діоскорид, писавши грецькою мовою в I столітті нашої ери, сказав: «Арсенік знаходять у тих самих шахтах, що й сандараха... Сандарак цінується найбільше, він повністю червоний... схожий за кольором на кіновар, а також має сірчистий запах. Він має ті ж властивості та спосіб випалу, що й арсенік». -- Діоскорид, Materia Medica, Book 5. Можна завантажити англійською мовою.
  6. Sandarac in A New English Dictionary on Historical Principles (year 1914).
  7. Sandarūs згадується як смола у середньовічних арабських письменників, зокрема Ібн Сіни (помер 1037 р.) та Ібн аль-Байтара (помер 1248 р.); див. سندروس у середньовічних арабських текстах на AlWaraq.net (арабською мовою).