Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет)
СПДТІ (ТУ)
State Institute of Technology SPB (img1).jpg
59°55′05″ пн. ш. 30°19′12″ сх. д. / 59.918300000027777230° пн. ш. 30.32000000002777895° сх. д. / 59.918300000027777230; 30.32000000002777895Координати: 59°55′05″ пн. ш. 30°19′12″ сх. д. / 59.918300000027777230° пн. ш. 30.32000000002777895° сх. д. / 59.918300000027777230; 30.32000000002777895
Міжнародна назва рос. Санкт-Петербургский технологический институт (11 лютого 1992)
рос. Ленинградский технологический институт (10 квітня 1946)
рос. Ленинградский химико-технологический институт (25 квітня 1930)
рос. Технологический институт имени Ленсовета (1924)
рос. Технологический институт имени Петроградского Совета (1923)
рос. Петроградский технологический институт (1917)
рос. Технологический институт императора Николая I (1896)
рос. Санкт-Петербургский практический технологический институт
Ленінградський хіміко-технологічний інститут (25 квітня 1930)
Тип Об'єкт культурної спадщини Росіїd
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Росія
Coat of Arms of Saint Petersburg (2003).svg Санкт-ПетербургСанкт-Петербург
Засновано 1828
Президент Дудирєв Анатолій Сергійович [1]
Ректор Лісіцин Микола Васильович (з 01.04.2010)
Студентів Понад 5000 [2]
Докторів 125 [2]
Випускники Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького технологічного інституту
Штаб-квартира Санкт-Петербург
Адреса Росія, 190013, Санкт-Петербург, Московський проспект, 26
Сайт technolog.edu.ru
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
CMNS: Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут на Вікісховищі

Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет), СПДТІ — один з провідних вишів Російської Федерації. Заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року у Санкт-Петербурзі, університет існує вже майже два століття, займаючись, в першу чергу, підготовкою кваліфікованих кадрів у галузі хімії, хімічної, нано- та біотехнологій, кібернетики й техніки.

Історія[ред. | ред. код]

Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут був заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року за наказом імператора Миколи I. Указ було прийнято з подачі міністра фінансів Є. Ф. Канкріна.

Зокрема у «Положенні про Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут» було вказано:

рос. Цель Практического Технологического института есть та, чтобы приготовить людей, имеющих достаточные теоретические и практические познания для управления фабриками или отдельными частями оных.[3].
« Навчання вихованців у теоретичній частині має складатись із таких предметів:
  • Закон божий;
  • Чистописання;
  • Російська мова за правилами граматики, з практичними вправами, скільки потрібно, щоб вихованці могли ясно висловлювати свої думки;
  • Загальні пізнання географії й огляд Історії;
  • Начала Природничої Історії;
  • Малювання загалом й особливо машин, планів, будівель, узорів та прикрас;
  • Арифметика;
  • Алгебра до рівнянь;
  • Геометрія та деяке поняття про практичне вимірювання земель;
  • Потрібні частини прикладної математики;
  • Необхідні для ремесел та мистецтв пізнання фізики;
  • Основні пізнання практичної хімії щодо ремесел та мистецтв;
  • Курс технології, й особливо тих частин, які найближчим чином стосуються мети започаткування Інституту, як-то: а) красильного мистецтва, б) апертури тканих матерій, в) побудови різного роду машин, і при цьому загальні пізнання тих творів, які складають первинні матеріали фабрик.
»

У 1896 році інститут було перейменовано на «Технологічний Інститут Імператора Миколи I».

У 1930 році інститут отримав назву — Ленінградський Червонопрапорний хіміко-технологічний інститут.

У перші ж дні війни, за розпорядженням уряду, частину інституту було евакуйовано до Казані (в середині липня).

У березні 1942 року відбулась друга частина евакуації інституту. 12 березня припинились навчальні заняття.

Заняття відновились після повернення з евакуації інституту з Казани у 1944 році.

Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти РРФСР. Ленінградський Ордена Жовтневої революції, Ордена Трудового червоного прапора Технологічний інститут імені Ленради
Технологічний інститут.
Заснований 1828 року

Музей історії інституту[ред. | ред. код]

Години роботи:
Щоденно з 10:00 до 17:00, окрім суботи та неділі. Є екскурсійне обслуговування за попередньою домовленістю.[4].

Меморіальні дошки[ред. | ред. код]

«Технологи-революціонери, державні діячі» (у будівлі):

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур. «Видатні вчені, що працювали в інституті» (в актовій залі):

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур.

  • меморіальна дошка (у будівлі) Багалу Л. І., «Тут у 1930—1969 роках працював найкрупніший спеціаліст, професор Л. І. Багал». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка (Ф-80) Бутлерову О. М., «О. М. Бутлеров. 1828—1886». 1960-ті рр. Метал.
  • меморіальна дошка (на будівлі кафедри технології резини) Бизову Б. В., «Тут у 1923—1934 роках працював найвидатніший спеціаліст у галузі хімії й технології каучуку та резини Б. В. Бизов». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка (Ф-4) Вариньському Л., «Тут, у Петербурзькому технологічному інституті, у 1874—1875 роках навчався Людвік Вариньський — діяч соціалістичного руху, засновник польської партії „Пролетаріат“ (1882). Загинув у Шліссельбурзькій фортеці у 1889 році». 1989. Архітектор Віра Ісаєва. Граніт.
  • меморіальна дошка (в будівлі) Вуколову С. П., «Тут у 1932—1940 роках працював видатний спеціаліст, професор Семен Вуколов». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка Горбунову М. П., «Тут, у Технологічному інституті, у 1910—1917 роках навчався Микола Петрович Горбунов, радянський державний діяч, один з організаторів науки, академік». 1984. Архітектор Іванов В. М. Граніт.

Архітектура[ред. | ред. код]

Територія Технологічного інституту обмежена ділянкою на перетині Заміського й Московського проспектів. Первинно його площа становила приблизно 31800 м². Після Указу про заснування 28 листопада 1828 року почалось зведення спеціальних будівель, й уже до серпня 1831 року був готовий триповерховий головний корпус, житлові будинки та деякі майстерні. Архітектори: Постников, Анерт.[5] До 1834 року завершено будівництво «Гірського будинку», а у 1853 році зведено першу на території інституту Хімічну Лабораторія, у якій працювали Дмитро Менделєєв і Федір Бейльштейн (нині у цій будівлі розташовано кафедру загальної фізики). У той самий час будуються ливарня, житловий дерев'яний будинок, сараї й навіс (арх. Бекман).

Інститут було відкрито 11.10.1831. У 1930 році з боку Московського проспекту було зведено навчальний корпус за проектом Д. Л. Кричевського й О. І. Гегелло.[5]

У 1863—1885 роках будуються Механічна Лабораторія, студентська їдальня у 3 поверхи; формується музей, спальні вихованців, квартири.

Внутрішній двір

У 1900-х роках, після великої перерви інститут значно розширює свої навчальні приміщення. Докорінним чином перебудовується Головний корпус.

Будівельну комісію очолюють викладачі інституту, цивільні інженери Л. П. Шишко та Максимов. Окрім зазначеного вище в інституті у цей час триває будівництво нових та перебудова старих будівель і лабораторій.

У 1913 році зводяться Інженерно-Механічна й Хіміко-Технічна лабораторії. У зв'язку з початком Першої світової війни інститут змушений будувати нові будівлі у й без того тісних дворах. У 1916 купується нова ділянка.

У 1990 році зводиться шестиповерхова будівля Фундаментальної бібліотеки СПДТІ (ТУ), що є однією з найбільших бібліотек ВНЗ.

Факультети й відділення[ред. | ред. код]

Кафедри[ред. | ред. код]

  • 1-й факультет: Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів
    • Кафедра технології неорганічних речовин та мінеральних добрив
    • Кафедра технології каталізаторів
    • Кафедра технології скла й загальної технології силікатів
    • Кафедра хімічної технології будівельних та спеціальних зв'язувальних речовин
    • Кафедра хімічної технології високотемпературних матеріалів
    • Кафедра хімічної технології тонкої технічної кераміки
  • 2-й факультет: Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу
    • Кафедра хімії й технології органічних сполучень азоту
    • Кафедра хімії й технології синтетичних біологічно активних речовин
    • Кафедра хімічної технології органічних барвників та фототропних сполучень
    • Кафедра молекулярної біотехнології
    • Кафедра технології мікробіологічного синтезу
  • 3-й факультет: Інженерно-кібернетичний
    • Кафедра обладнання й робототехніки переробки пластмас
    • Кафедра машин та апаратів хімічних виробництв
    • Кафедра оптимізації хімічної та біотехнологічної апаратури
  • 4-й факультет: Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів
    • Кафедра технології нефто- й вуглехімічних виробництв
    • Кафедра хімічної технології пластмас
    • Кафедра хімічної технології органічних покриттів
    • Кафедра хімії й технології високомолекулярних сполучень
    • Кафедра хімії й технології каучуку та резини
    • Кафедра хімії й технології переробки еластомірів
    • Кафедра технологій збереження ресурсів
  • 5-й факультет: Наукомістких технологій
    • Кафедра технології електротермічних та плазмохімічних виробництв
    • Кафедра технології електрохімічних виробництв
    • Кафедра хімічної нанотехнології й матеріалів електронної техніки
    • Кафедра радіаційної технології
    • Кафедра технології рідкісних елементів та наноматеріалів на їхній основі
    • Кафедра високоенергетичних процесів
  • 6-й факультет: Захисту довкілля
    • Кафедра інженерного захисту довкілля
    • Кафедра хімічної технології матеріалів та виробів сорбціонної техніки
    • Кафедра інженерної радіоекології та радіохімічної технології
    • Кафедра хімічної енергетики
    • Кафедра забезпечення життєдіяльності й охорони праці
  • 7-й факультет: Економіки й менеджменту (денне та вечірнє відділення)
    • Кафедра менеджменту й маркетингу
    • Кафедра економіки й організації виробництва
    • Кафедра управління персоналом та реклами
    • Кафедра фінансів та статистики
    • Кафедра економіки й логістики
  • 8-й факультет: Інформатики й управління
    • Кафедра автоматизації процесів хімічної промисловості (АПХП)
    • Кафедра автоматизованих технологічних комплексів та мікропроцесорних систем (АТК та МПС)
    • Кафедра систем автоматизованого проектування (САПР)
    • Кафедра інформаційних систем у хімічній технології (ІСХТ)
  • Гуманітарне відділення
    • Кафедра історії Вітчизни, науки та культури
    • Кафедра іноземних мов
    • Секція російської мови (при кафедрі іноземних мов)
    • Кафедра соціології
    • Кафедра фізичного виховання
    • Кафедра філософії
  • Фізико-математичне відділення
    • Кафедра вищої математики
    • Кафедра прикладної математики
    • Кафедра математичного моделювання й оптимізації хіміко-технологічних процесів
    • Кафедра загальної фізики
    • Кафедра електротехніки та електроніки
    • Кафедра теоретичної механіки
  • Хімічне відділення
    • Кафедра неорганічної хімії
    • Кафедра фізичної хімії
    • Кафедра органічної хімії
    • Кафедра аналітичної хімії
    • Кафедра колоїдної хімії
  • Загальноінженерне відділення
    • Кафедра інженерного проектування
    • Кафедра теоретичних основ хімічного машинобудування
    • Кафедра процесів та апаратів
    • Кафедра теоретичних основ матеріалознавства

Професорсько-викладацький склад[ред. | ред. код]

В інституті:

  • 28 академіків і членів-кореспондентів російських та міжнародних академій наук
  • 10 лауреатів Державних премій та премій Ради Міністрів
  • 12 заслужених діячів науки й техніки
  • 125 професорів та докторів наук
  • 560 доцентів та кандидатів наук
  • Понад 5 тис. студентів
  • 8 факультетів
  • 4 відділення
  • 59 кафедр[6]

Фундаментальна бібліотека[ред. | ред. код]

Фундаментальна бібліотека Технологічного інституту — одна з найстаріших хімічних бібліотек у Росії. За 170 років існування вона зібрала у своїх фондах близько мільйона томів. У бібліотеці представлена література з хімії та хімічної технології, фізики, математики, економіки та інших дисциплін.

У 1990 році бібліотека переїхала до нової будівлі, зведеної спеціально для неї у дворі інституту. На шести поверхах бібліотеки розміщено 4 читацьких зали, 5 абонементів, каталоги, книгосховища, службові приміщення[7].

Газета «Технолог»[ред. | ред. код]

Газета Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту (технічного університету)

Виходить з жовтня 1926 року.

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Відомі викладачі[ред. | ред. код]

  • Аксель Гадолін (1828—1892), Генерал від артилерії, академік, професор кристалохімії та мінералогії, заслужений професор Михайлівської Артилерійської Академії
  • Генріх Войницький (1833—1905?), інженер-генерал, професор Миколаївської Інженерної Академії та Технологічного інституту, спеціаліст із вентиляції та опалення, архітектор
  • Герман Паукер (1822—1889), інженер-генерал-лейтенант, інженер-будівельник, Міністр шляхів сполучення
  • Ілля Чайковський (1795—1880), інженер-генерал-майор, гірничий інженер, батько Петра Ілліча Чайковського
  • Олексій Шуляченко (1841—1903), інженер-генерал-майор, «батько» російського цементу, професор хімії, дослідник нітросполук, сполук кремнію, вибухових речовин, матеріалів будівельної хімії, заслужений професор Миколаївської інженерної Академії
  • Віктор Кирпічов(1844—1913), таємний радник (повний статський генерал), професор Технологічного інституту з прикладної механіки. Читав курси опору будівельних матеріалів, вантажопідйомних машин та побудови деталей машин, керував проектами з механіки. Засновник і перший ректор Харківського технологічного інституту й Київського політехнічного інституту. З 1903 року — професор ТІ та Політехнічного інституту.
  • Дмитро Менделєєв (1834—1907) — вчений та громадський діяч світового рівня. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, член багатьох Європейських Академій наук, професор Санкт-Петербурзького університету з хімічної технології та загальної хімії, енциклопедист: хімік, фізик, метролог, економіст, технолог, геолог, метеоролог, педагог, повітроплавець, мандрівник, інженер, приладобудівник, філософ й футуролог. Один із засновників Російського фізико-хімічного товариства. Керував хімічною лабораторією у Технологічному інституті у 1863—1866 роках, викладав органічну хімію до 1872 року; одночасно викладав у Миколаївських інженерних Академії та Училищі, в інституті корпусу інженерів шляхів сполучення.
  • Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
  • Дмитро Коновалов — професор, викладав у 1916—1918 роках
  • Олексій Степанов (1866—1937), автор «Основ теорії ламп».
  • Федір Бейльштейн — професор, керував хімічною лабораторією з 1866 року.
  • Борис Розінг — викладав в інституті з 1892 року.
  • Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, ординарний професор (1917) за спеціальністю «Хімія і технологія фарбуючих та волокнистих речовин». Автор анілінофарбової промисловості у Росії. Один із авторів Російського інституту прикладної хімії (1919).
  • Микола Качалов (1883, Санкт-Петербург — 1961, Ленінград) — видатний хімік-технолог, спеціаліст у галузі оптичного скла, один з перших російських розробників технології його варки та засновник теорії його холодної обробки (шліфування та полірування), організатор науки та виробництва, організатор художнього склоробства. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1947), член-кореспондент АН СРСР (1933).
  • Михайло Шульц (1919—2006) — фізикохімік, директор Інституту хімії силікатів (1972—1998), дійсний член АН СРСР (1979, з 1991 — РАН), Герой Соціалістичної Праці (1991), почесний професор Технологічного інституту (1998), де викладав наприкінці XX — початку XXI століття.

Коти[ред. | ред. код]

На території Технологічного інституту мешкає безліч котів, яких доглядають співробітники вишу. Поблизу вахтерської будки знаходиться ящик із написом «на корм котам», до якого кожен може кинути гроші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Привітання[недоступне посилання з липень 2019]
  2. а б Офіційний сайт. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 19 травня 2011. 
  3. Старий сайт інституту. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 19 травня 2011. 
  4. Сайт музею
  5. а б Технологічний інститут. Історія й фото будівлі Технологічного інституту — Прогулянки Петербургом
  6. Сайт інституту
  7. Про бібліотеку на сайті інституту. Архів оригіналу за 6 червень 2011. Процитовано 19 травень 2011. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет). 1828—1998». 1998 р., ISBN 230-09624-1
  • «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут. 1828—2003». 2003 р., ISBN 5-230-09651-9
  • «150 років Ленінградського ордену Трудового Червоного Прапора Технологічного інституту ім. Ленради».
  • Анатолій Дудирєв «Технологічний інститут. Спогади ректора». ISBN 978-5-367-01235-4
  • «Технологічний інститут імені Ленінградської ради робітничих, селянських і солдатських депутатів»: у 2 т. Л., 1928 р.

Посилання[ред. | ред. код]